Отже, дорогі читачі, дива не сталося. Спортивний арбітражний суд Лозанни (CAS) залишив у силі рішення Контрольно-дисциплінарного комітету УЄФА щодо скасованого матчу Ліги націй Швейцарія – Україна, який повинен був відбутися 17 листопада 2020 року.
Читати цю статтю на русском языке
В редакції вам підтвердять: файл з текстом колонки спочатку називався postlozanna. І не те щоб я вважав вирішеним питання з оскарженням України технічної поразки від Швейцарії. Все ж якась надія відвідувала всю ту пору, поки високий суд за підсумками відеоконтакту зацікавлених сторін 16 лютого виробляв свій вердикт. Але чесно кажучи, така пауза найчастіше має на увазі відмову.
В цілому ж малоприємна для нас тяганина (від дати скасованого поєдинку до проходження паперів в Лозанні) зайняла три місяці з невеликим. В армійському вимірі – «сто днів до наказу». І наказ цей (нерозумно називати постанову CAS іншим епітетом ласкавіші) означає ось що: залишити в силі попереднє рішення УЄФА щодо присудження перемоги господарям в… осінньої зустрічі, що не відбулася.
Пригнічує той бюрократизм, з яким арбітражні влади підійшли до оцінки подій. Варто вдуматися, і розумієш: Україна, насправді, розсьорбувала те, що трапилося – увага – 3 вересня! Обігравши ми підопічних Володимира Петковича не 2:1, як це мало місце на «Арені Львів», а 5:1 або ще краще 4:0, так залишилися б в Дивізіоні A! Кажу так тому, що в таблиці групи A4, де домінували іспанці з німцями, карантинні моменти по суті не відображені. В активі Швейцарії та України за підсумком шість і шість очок, але суть особистої арифметики визначили сумні для нас цифри 0:3.
Як не крути, а вихованці Андрія Шевченка забили самі два м’ячі НА ПОЛЕ (нагадаю – Андрій Ярмоленко та Олександр Зінченко), а «нейтрали» відзначилися разок голом Гаріса Сеферовича. Решта три присуджені з кабінетів УЄФА (по-англійськи, читаємо «awarded» – тобто, «нагороджені»). Побоку дух гри, яким так дорожить Європа?
Справедливіше було б без еквівалента уявних м’ячів покарати відстороненням взагалі та перевести ешелоном нижче. Але ж не прописаний подібний метод!
З одного боку, вчитуємось до оприлюдненого тиждень тому документа, CAS ухвалив, що «правила, викладені в циркулярах УЄФА, були коректно витлумачені та застосовані апеляційною комісією УЄФА, коли вона прийшла до висновку, що через відсутність реальних варіантів зміни до розкладу Українська асоціація футболу повинна була нести відповідальність, раз матч не відбувся». З іншого, лозанські товариші поблажливо позбавляють київських колег від грошових штрафів, тому що «той, хто апелює, не винен, але став ще однією випадковою жертвою пандемії COVID-19, і будь-яка збірна могла зіткнутися з подібною ситуацією».
Що й казати – не смішно. Як і та мудра порада другої декади листопада, коли слідом за вердиктом санлікаря кантону Люцерн українським інстанціям «порадили» терміново знайти 13 здорових гравців та зіграти на наступний день. До речі, ще на початку лютого запитав генсека УАФ Юрія Запісоцького, малося на увазі чи обов’язково відрядити футболістів з наших заявок по турнірах збірних (U-19 або U-21). Ні, придався б кожен, хто зареєстрований національною федерацією. Хочете ще раз пожартую – насмикати п’ятьох з «Руху», трьох з «Дніпра-1», п’ятьох з «Ворскли», і вперед на всяких там Емболо, Цубера, Джаку, Зоммера?
…Уявляю, як «шанувальники» Андрія Павелка знущаються з приводу проколів УАФ. Не здивуюся, якщо хтось підказав компенсувати грецькій бригаді рефері на чолі з Тасосом Сідіропулосом витрати на дорогу. Хоча це як блок сигарет в порівнянні з гонорарами залучених адвокатів. Так, висновки в Лабораторному провулку зробити треба. Наприклад, як не готувати заперечення напівпошепки, а лупити на сполох? А так виходить, що 120 днів після 25.11.2020, коли УЄФА повідомив про «технар», ми наполегливо уповали на логіку та чесність.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
