Оглядач «Спорт-арени» глянув на деякі успіхи-невдачі українських олімпійців з точки зору нагальних завдань в окремих видах спорту. Але передусім віддамо належне господарям Ігор. Японія, незважаючи на відгомони пандемії та жорсткі обмеження, зразково впоралася з організацією найбільшого форуму. І передала естафету Парижу-2024. А ось як впоралися наші збірники на токійських аренах, можна обговорити. З ходу зазначивши ккд майстрів велотреку і боротьби греко-римської, карате та синхронного плавання. А як же! Або всі, хто виступав піднялися на подіум, як наші водні грації, або майже всі – в трьох перших випадках.
Читати цю статтю на русском языке
Відомо, що апетит приходить під час їзди. Маючи в своєму розпорядженні двома дамами на треку, отримуємо «срібло» Олени Старікової в індивідуальному спринті та прохід її в компанії Любові Басової до фіналу кейріна (такий спаркою представлена в топ-6 ще тільки Канада). Спроба ще на одну нагороду була, але суперниці теж не менш хитрі.
Одна з канадок, немов змовившись з гонщицею з Нової Зеландії, влаштувала Старіковій таку собі футбольну «коробочку». В результаті львів’янка заїхала четвертою, а подруга по збірній – шостою. І вже потім був спринтерський віце-чемпіонський зліт підопічної Євгена Болібруха. Також ми аплодуємо Любі, яку готує в столичній ШВСМ її тренер та чоловік Олександр Басов.
Пам’ятайте в пісні Яна Френкеля на вірші Ігоря Шаферана: «А літаки самі не літають, а теплоходи самі не пливуть». Це до того, що одним екіпажем перевернути гори в академічному веслуванні було проблематично. Однак Сергій Продан, наставник двійки парної легкої ваги, сказав мені, мовляв, Ігор Хмара та Станіслав Ковальов, обидва – київські армійці, тримали у прицілі як мінімум фінал «А»:
– Про труднощі на шляху до Токіо довго можна говорити. А треба було діяти. Частково на свій страх і ризик, я повіз хлопців ще на самому початку року в італійську комуну Сабудія. Цей збір дав правильний напрямок, і коли вирішувалася ліцензія на European qualification regatta ву місті Варезе, то зайняли перше місце. А, значить, відпало хвилювання та пішла нормальна робота.
– Давайте про Олімпіаду. Можете пред’явити нашій редакції жовту картку, що в рубриці «День за днем» про дисциплінах 29 липня не вказано дев’яте місце вашої човни. Але це, як я здогадуюся, з фіналу «Б»?
– Натяк зрозумів! У нашій справі поряд з майстерністю вирішує везіння-невезіння. Коли в попередньому заїзді або півфіналі вас за рейтингом повинні ставити на першу-другу воду, а пропонують п’яту, де від вітру не сховатися (деякі екіпажі навіть перевертало!), то дива не станеться. Втім, наші намагалися втиснутися третіми в дуже сильній за складом півфінальній шістці, де, до речі, веслували майбутні чемпіони ірландці. Але вийшла четверта позиція в потилицю бельгійцям. А потім вже фінал «Б», де стали третіми за Іспанією та Польщею і десь на півсекунди попереду Канади.
– Сергію Костянтиновичу, розвійте сумнів: участь в Іграх все одно ж не дарма?
– Про що мова! І врахуйте, що українські легкоатлети взагалі дотепер не добували олімпійську ліцензію! Мені добре відомі можливості хлопців. Ігор тренується у мене з самого дитинства, Стас починав в Херсоні у Олександра Марченка, але вже сім років в нашій групі, де мені допомагає син Антон. Звичайно, до Парижу-2024 слід ще відібратися, але там інакше як про призи не треба й думати. До речі, тільки-но повернувшись з Японії, ми відновили тренування на нашій звичній базі «Буревісник».
Не дарма з’їздила до Токіо і представниця боксу Київщини Ганна Лисенко (до 69 кг). У світлі зайнятого нею п’ятого місця (ділять також спортсменки з Домінікани, Китайського Тайбея і Мозамбіку), такий висновок зробив головний тренер жіночої збірної Сергій Гордієнко:
– Чвертьфінал – це теж рубіж, повірте, але просто з усіх можливих суперниць дісталася Ганні найнезручніша – Бусеназ Сюрменелі, чинна чемпіонка світу. Туркеня адже в підсумку й завоювала «золото» Ігор. До слова, а хто крім них двох у топ-вісімці представив Європу? Так просто жодний! Зрозуміло, настрій був на медаль. Ну а жеребкування на старті – від нього не сховаєшся і далі рухаєшся «по сітці». Взагалі, дуже гідний бокс вихованки Олександра Саленка.
– Не я перший, мабуть, цікавлюся у вас, чому не потрапили до Токіо інші наші прекрасні дами?
– Зі збереженням позицій перерваного в березні 2020-го євровідбору в Лондоні, змагання відновили цим червнем, щоправда – у Парижі. А звідти з чотирьох українок вже пробилася тільки Лисенко, що стала у французькій столиці третьою. Втім, оскільки світовий кваліфікаційний старт взагалі скасований, то був оголошений добір за рейтингом, але! Настільки майстровитім нашим претенденткам, як волинянка Тетяна Коб (до 51 кг) та Анастасія Черноколенко з Дніпра (до 75 кг) банально не вистачило балів у Quota Allocation. Знаючи «розцінки» місць на ЧС-2019, реально було замахнутися на путівки, якщо б проводився він не в Улан-Уде. Туди, з відомих причин, наша команда не поїхала. Стежка заліку, наприклад, для Колумбії, Таїланду, Сербії виявилася вільною, але Коб, об’єктивно, не гірше за них.
…Навіть боюся назвати вам наші місця у вершників – 47-е Інни Логутенкової у виїздці (Донецька область) на Флераро і 57-е Олександра Продана з Київщини на Казанова за підсумками конкуру. На допомогу прийшов генсек ВФКС, а заодно особистий наставник Логутенкової – Михайло Пархомчук:
– Путівка в подоланні перешкод дісталася мало не в останню хвилину і як би у спадок ще від Олександра Онищенка з його легіонерами. Саме для 23-річного Продана вже потрапляння до числа 35 країн-учасниць – досягнення, адже він наймолодший в протоколах кінного спорту. Зараз його готує бельгієць Ян Хосте, а проживає наш земляк в Нідерландах, в Рюкфені.
– Чув, що й Інна постійно на Заході?
– Так, у Бельгії. Візьміть до уваги місця проведення головних турнірів, питання транспортування коней і не тільки. Вузькі фахівці – ветеринари, остеопати, ковалі, дієтологи тощо. Для приблизно рівних з конкурентами умов треба базуватися там. У плані для Інни на ОІ-2020 стояло потрапляння у фінал через перше-друге місця в групі. За фактом вона виявилася сьомою. Безумовно, зіграв роль і COVID-19, оскільки кінь за рік досяг критичного віку. Ось вам основні нюанси.
…Погодьтеся: важко дорікнути вашого кореспондента в різкості суджень. Та й не запропонований читачам глобальний розбір українських результатів – це буде пізніше. Тоді як Вадим Гутцайт (на те він й міністр молоді та спорту) в ефірі UA Перший не відмовив собі в категоричності: «Так, у нас 23 спортсмена були поруч з медалями, 4-6-е місця. Є потенціал, вони конкурентоспроможні. Але в деяких видах – повний провал. Сто відсотків, там мінятиме головних тренерів».
Розчарований він не тільки легкою атлетикою, проте «королева спорту» попередньо отримала від керівника галузі на горіхи: «Багато грошей було виділено на підготовку спортсменів. Практично вони були забезпечені всім, щоб результати були кращими. Звичайно, нам треба щось міняти до 2024 року. Тому що в легкій атлетиці 49 дисциплін».
Резюме таке: «Будемо збиратися з федераціями і дивитися їх плани (перший такий «саміт» пройшов 16 серпня, але стенограми у нас ще немає. – Прим. Є.К.). Проблеми серйозні! Дивитися будемо на всі види, які не отримали нагороди, і чиї учасники були повністю не готові вигравати. У Парижі нам потрібно, щоб радували не тільки одні й ті ж види спорту, а й ті, де є історія перемог на Олімпіадах. Всі тренери мають знати і федерації теж, що зобов’язані відповідати за виступи своїх спортсменів».
А як нагадування, ще два рядки Ігоря Шаферана на рифму до «літають-пливуть»: «А просто так удачі не буває, а просто так перемоги не прийдуть».
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
