close
Футбол

А тут – Левандовський

Награду «Лучшему футболисту» президент ФИФА Джанни Инфантино вручил Роберту Левандовскому «удаленно». Фото GettyImages
Награду «Лучшему футболисту» президент ФИФА Джанни Инфантино вручил Роберту Левандовскому «удаленно». Фото GettyImages

Найкращим футболістом світу 2021 року за версією ФІФА став польський форвард «Баварії». Міжнародна федерація футболу почала вручати свої призи з 1991 року – звичайно ж, з нагороди «Найкращому футболісту». З початком нового століття з’явилася й жіноча версія грацького призу, у 2009-му список номінацій «приріс» ще трьома: стали нагороджувати призом імені Ференца Пушкаша автора найкрасивішого гола, а також складати збірні світу – чоловічу та жіночу.

Читати цю статтю на русском языке

  1. Знову віртуально
  2. Восьма розбіжність
  3. Спеціально для Роналдо

Знову віртуально

У 2010-му ФІФА уклала п’ятирічну угоду з виданням «Франс Футбол», яке з 1956 року вручало приз найкращому гравцеві Європи «Золотий м’яч», на спільну «роздачу слонів». Захід отримав назву «Золотий м’яч ФІФА», а до вже наявних додалися нагороди найкращим тренерам чоловічої та жіночої команд. Однак після закінчення терміну контракту сторони не стали його продовжувати і знову розійшлися по «своїх кутах». Оскільки права на бренд «Золотий м’яч» належать «Франс Футболу», ФІФА довелося проводити «ренеймінг».

У Федерації вирішили не повертатися до колишньої назви, замінивши її на просто «Кращий ФІФА» («The Best FIFA»). І продовжили розширення призової програми. У 2016-му з’явилися нагороди «Найкращому фанату», «Фейр плей», з 2017-го – найкращому воротареві-чоловікові, а з 2019-го – й жінці.

Звичайно, «фіфашні» нагороди набагато молодші за «франсфутболівські» і поки що вважаються менш престижними (насамперед це стосується чоловічого «Золотого м’яча»), але вже мають і невеликий плюс – їх принаймні вручають щороку. Нагадаємо, що минулого року редакція французького тижневика вирішила скасувати свою «роздачу слонів» під коронавірусними приводами, що викликало у футбольної громадськості лише іронічні усмішки. Так, ФІФА провела церемонію (до речі, ювілейну, 30-ту) дуже скромно, але все ж таки провела. А головний приз «Найкращому футболісту» Роберт Левандовський особисто отримав із рук президента ФІФА Джанні Інфантіно.

17 січня 2022 року все було приблизно так само – знову захід відбувся у форматі віртуального телешоу. У штаб-квартирі ФІФА в Цюріху знаходилися провідні та відомі футбольні люди, які оголошували лауреатів – Інфантіно, перший володар призу «Найкращому гравцеві» Лотар Маттеус, легендарний тренер Арсен Венгер та інші. Нагороди ж посланці ФІФА вручали володарям «на дому». Особисто за призом з’явився лише один лауреат, але про це нижче.

Восьма розбіжність

Володарі індивідуальних нагород ФІФА визначаються шляхом голосування чотирьох груп: капітанів та тренерів національних збірних (чоловічих або жіночих залежно від номінації), спортивних журналістів (по одному виданню від країни) та вболівальників. Кожній групі відводиться по 25 відсотків голосів, набрані очки за спеціальною системою перераховуються на бали. У «Франс Футбола» голосують лише журналісти, тож результати не завжди співпадають. Зокрема, до нинішнього року у ФІФА та «ФФ» було сім розбіжностей: 1991-й – Маттеус та Папен, 1994-й – Ромаріо та Стоічков, 1994-й – Роналдо та Заммер, 2000-й – Зідан та Фігу, 2001- й – Фігу та Оуен, 2003-й – Зідан та Нєдвед, 2004-й – Роналдіньо та Шевченко.

Наразі вийшла восьма: «Золотий м’яч» отримав Ліонель Мессі, а «The Best» – Роберт Левандовський. За підсумками голосування поляк набрав 48 балів, аргентинець – 44, Салах, який замкнув трійку «призерів» – 39.

Спекотні суперечки про те, хто гідний на звання найкращого футболіста світу 2021 року, розпочалися ще 23 листопада, після оголошення результатів опитування «Франс Футбол». Чітких критеріїв «кращості» немає, тому, якщо хтось не виділяється беззастережно (як, наприклад, той же Левандовський у 2020-му), суперечки ці ані до чого не призводять, кожен залишається при своїй думці. Так що я просто наведу досягнення двох головних здобувачів, а кожен з вас, шановні читачі, може сам для себе вирішити – яке з опитувань справедливіше.

Отже, у Левандовського з командних трофеїв – лише чемпіонат та Суперкубок Німеччини. Натомість є визначні особисті. Наколотивши в Бундеслізі 41 м’яч, поляк побив «вічний» рекорд Герда Мюллера і заодно завоював європейську «Золоту бутсу». І, що важливо, форвард «Баварії» показував стабільність протягом усього року і приблизно рівномірно наколотив 69 голів. У Мессі 43 забиті м’ячі, він володар Кубка Іспанії, найкращий снайпер Прімери, переможець, найкращий гравець і (на пару з Луісом Діасом) бомбардир Кубка Америки. Але є величезний мінус: провал із «Барселоною» у всьому іншому в першому півріччі та «ніяка» гра за «ПСЖ» у другому.

А от «по жіночій частині» у конкурентів вийшла одностайність – обидва призи отримала 27-річна півзахисник «Барселони» та збірної Іспанії Алексія Путельяс. Минулого сезону вона виграла з «Барсою» (де, до речі, капітаніт) чемпіонат та Кубок Іспанії, а також Лігу чемпіонів, забивши у цих турнірах 37 м’ячів та зробивши 27 гольових передач.

Чоловічий приз «Найкращому воротареві» вперше дістався представнику Африки. Щоправда, швидше за успіхи у Європі. Виборці напевно оцінили внесок Едуара Менді у тріумф «Челсі» в Лізі чемпіонів, де голкіпер «пенсіонерів» зберіг свої ворота на замку в дев’яти матчах із 12, у тому числі фінальному. Хоча й у збірній Сенегалу Менді був на виду, приклавши всю майстерність для виходу команди до заключної частини відбору на ЧС-2022. У боротьбі за приз Едуар випередив італійця Доннарумму та німця Нойєра.

А найвища воротарська нагорода для жінок також уперше вирушить до Південної Америки. Чилійка Крістіна Ендлер була у фінальній трійці претендентів на цей приз попередні два роки, але посідала другі місця. І ось нарешті дісталася вершини, залишивши позаду німкеню Енн-Кетрін Бергер і канадку Стефані Лаббе. Аргументи 30-річної голкіперки «ПСЖ» – перемога в чемпіонаті Франції при всього чотирьох пропущених м’ячах і звання найкращої у своєму амплуа, а також вихід до півфіналу Ліги чемпіонів. Але, швидше за все, тут спрацював принцип «за сукупністю».

Обидва тренерські призи дісталися фахівцям із «Челсі». Тріумф Томаса Тухеля в Лізі чемпіонів та Суперкубку УЄФА переважив перемогу Роберто Манчіні на ЄВРО-2020 і тим більше виграш Пепом Гвардіолою АПЛ та Кубка англійської ліги. Цікаво, що Емма Хейз із жіночою командою «Челсі» досягла того ж, що й Гвардіола з чоловічою «Манчестер Сіті» – виграла чемпіонат Англії, Кубок англійської ліги та дійшла до фіналу Ліги чемпіонів. Але, на відміну від каталонця, це принесло їй звання «The Best FIFA Coach». Можливо тому, що Хейз стала першою за 12 років жінкою-тренером, яка досягла фіналу ЛЧ.

Спеціально для Роналдо

Збірні світу за версією ФІФА формують шляхом голосування члени Міжнародної федерації асоціацій професійних футболістів (FIFPro). У чоловічій команді гравці-профі порівняно з минулим роком залишили у нападі трійку Мессі-Левандовський-Роналдо, а у півзахисті – Де Брейне. Інші – «новачки». До збірної увійшли представники дев’яти країн (рік тому було десять). Італії, як чемпіону Європи, «виділили» три позиції, решті – по одній. І дев’яти клубів, але при цьому четверо футболістів упродовж року пограли за два. Привертає увагу, що найкращий голкіпер світу Едуар Менді в «дрім тим» не потрапив – місце в «рамці» тут зайняв Джанлуіджі Доннарумма. Втім, це не рідкість. У 2018 році таку ж пару склали Куртуа з Де Хеа, у 2020-му – Нойєр з Аліссоном. Не вистачило місця у суперзбірній і Каріму Бензема, який заслужив його, мабуть, більше, ніж Мессі або Роналдо.

У жіночій збірній, як і в чоловічій, засвітилися гравці дев’яти країн, але зі збереженням складу ситуація прямо протилежна. «На другий рік» залишилося семеро, а прийшли четверо. До зіркового складу потрапили воротар Крістіана Ендлер (Чілі), захисники Міллі Брайт, Люсі Бронз (обидві – Англія), Венді Ренар (Франція), Магдалена Ерікссон (Швеція), півзахисники Барбара Бонансі (Італія), Естефанія Боніні (Аргентина), Карлі Ллойд (США), нападники Марта (Бразилія), Вівіанн Медема (Нідерланди) і Меган Рапіно (США). Дивно, що в «команді мрії» не виявилося кращої футболістки світу Алексії Путельяс, та й взагалі жодного з «Барселони», яка виграла у сезоні-2020/21 Лігу чемпіонів.

Нагорода імені Ференца Пушкаша повністю залежить від думки вболівальників, що є цілком логічним: кому ж ще визначати – який гол найкрасивіший. Таким у 2021 році любителі футболу визнали гол атакуючого півзахисника «Тоттенхема» Еріка Ламели у матчі АПЛ з «Арсеналом» 14 березня. Аргентинець, отримавши в чужому штрафному «накат» від Лукаса Моури, в дотик «рабоної» пробив з 14 метрів точно у правий нижній кут. Зазначимо, що другий рік поспіль гол-красень забиває гравець «Тоттенхема» – у 2020-му приз дістався Сон Хин Міну. А ось представник Аргентини став володарем «Ференца Пушкаша» вперше – раніше Ліонель Мессі сім разів був серед номінантів на цей приз, але жодного разу його не отримав.

Володарів ще двох нагород визначає ФІФА. У 2021 році обидві вони пов’язані з кошмарним випадком, що стався 12 червня в матчі чемпіонату Європи Данія – Фінляндія. Наприкінці першого тайму датський хавбек Крістіан Еріксен раптом упав на газон і залишився нерухомим – у нього сталася зупинка серця. За дії під час цього епізоду гравці збірної Данії та члени медичного штабу отримали приз «FIFA Fair Play». А датські та фінські вболівальники за коректну поведінку протягом частини поєдинку, що залишилася, – нагороду «FIFA Fan».

І нарешті ФІФА вирішила вручити два спеціальні призи «За визначні футбольні досягнення». Заслуги лауреатів однакові – вони стали світовими рекордсменами по кількості голів за національні збірні. Щоправда, Крістін Сіклейр забила 185-й м’яч за збірну Канади і таким чином перевищила досягнення американки Еббі Уомбак ще на початку 2020 року. Але, як-то кажуть, краще пізніше, ніж ніколи. Тим більше, що 38-річна футболістка продовжує піднімати планку – нині у її активі 188 голів у 308 матчах. А ось Кріштіано Роналдо побив рекорд іранця Алі Даєі (109 голів) у 2021-му, у новий рік увійшов зі 115 голами в 184 поєдинках за збірну Португалії і теж не має наміру зупинятися. До речі, саме він й був тим єдиним, хто з’явився за призом особисто.

Юрій ОКУНЬ

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також: