З п’яти клубів, спочатку заявлених від України на євросезон-2020/21, продовжує виступи тільки запорізький «Мотор».
Читати цю статтю на русском языке
Сходження жіночої команди «Реал-ОШВСМ-НУК» з Миколаєва та хлопців з ГК «Одеса» сталося дуже давно, тоді як «Донбас» і «Галичанка-ЛНУ» вибули в другій половині лютого. Саме для цього тандему, який пристойно дивився в Європейському кубку ЄГФ (колишній Кубок Виклику), доля підготувала випробування повпредами споконвічно гандбольних держав – відповідно Румунії та Іспанії.
Можна скільки завгодно докопуватися до причин, тим паче про багато з них говорилося в «Спорт-арені» по свіжих слідах (номер за 26 лютого). Але одна така причина проситься на смугу, випереджаючи інші. Мова про наявність як в «Мінауре» з Бая-Маре, так і в жіночих рядах «Атлетіко Гуардес» з Понтеведри цілих груп іноземних контрактників, яких в ансамблях Івана Фучеджи та Віталія Андронова не було зовсім.
Виходить, грати або за путівку в 1/4 фіналу, або вже в топ-8, як львів’янки, можна чисто вітчизняними кадрами. А ось домагатися успіху… Ну, тут є сумніви. Дивіться, в клубі з Піренейського півострова зловив лише двох, причетних до своєї збірної. Це Паула Аркос і наставник галісієк Хосе Ігнасіо Прадес, який асистує в головній іспанській дружині Карлосу Віверу. Хто ж решта? А дуже просто – там поєднання міцних місцевих з легіонерками, що забезпечує як мінімум ротацію та взаємне підстрахування.
– Чи є значним внесок легіонерок Понтеведри в їх сумарну перемогу? – перепитує Віталій Андронов. – Так це безперечно! Починаючи з аргентинки Марісоль Каррату в воротах, за плечима якої «срібло» і «бронза» Пан-Американських першостей, понад ста матчів за збірну включаючи два чемпіонати світу. А комбінації в атаці – справа рук португалки Патрісії Ліми та словачки Еріки Райноговой…
– Кажуть, Райногова і в обороні наджорстка зустрічала ваших підопічних…
– І не вона одна! Не скажу, що господині демонстрували в захисті якісь тактичні вишукування, але вони просто старше і впевненіше. Чи жарт, скільки років Діані Дмитришин, Христині Майкут та навіть нашому капітану Тетяні Поляк, щоб долати такі редути? Більшість дівчат ніколи не стикалося з подібним. Аж в четвертому таймі, якщо брати два матчі разом, коли наші зрозуміли, мовляв, нема чого їм втрачати, вдалося включити швидкість та навіть добитися нічиєї.
– Однак, Віталій Миколайович, щось важливе ваші підопічні напевно почерпнули з вояжу на Піренеї, а якщо уявити, що в «Галичанці» теж з’явилися б іноземки, то…
– Розумієте, серйозного легіонера в Україні, з такими проблемами в економіці, загітувати можна двома способами – щоб чемпіонат відповідав його амбіціям або покласти йому на підпис особливо вигідний контракт. Ось ви говорите, ми придбали, але коли проти нас часто виходять вчорашні гравці Дитячої ліги, при всій повазі до їх клубних наставників, то за місяць ми самі мимоволі зрушуємося вниз. А щоб розраховувати на європейський результат, треба регулярно перебувати в цієї напрузі. Але відповім в цілому по легіонерам – так, не завадять.
…У парі «Донбас» – «Мінаур» легіонерський баланс навіть виявився трохи менше можливого. Бразилець Жозе Толедо порвав зв’язки в матчі ЧС-2021 з угорцями, португалець Едмілсон де Араужо, який грав на єгипетському мундіалі за Кабо-Верде, опинився разом з партнерами у вірусному лабіринті, а їхня збірна знялася після стартової зустрічі з тієї ж Угорщиною. І все-таки румунському клубу допомогла обіграти донбасівців чеська пара Мілан Котрч – Томаш Чип. Так, вони не їздили в Країну пірамід з тієї ж причини позитивних тестів (якщо пам’ятаєте, замість Чехії взяли участь македонці), проте рівень гри нікуди не подівся. Зараз Чип, неабияк насоливши нашим хлопцям, включений до тренерського списку Растислава Тртіка на підготовку до березневих баталій тієї ж групи ЧЄ-2022, де змагається й Україна.
А наше запитання в жанрі «без іноземців туго» ми адресували Івану Фучеджи, головному тренеру «Донбасу»:
– Найчастіше легіонери запрошуються на ті позиції, де ви не знайшли класного виконавця в наших краях. «Мотор» неспроста взяв Бохана та Моліна. Білорусу партнери накидають на сьомий поверх, а ми як би дострибуємо до третього. Та й атакуючи проти іспанця, зустрічаєшся ані з потужною фігурою, але буквально з іклами. Веду до того, що гра зарубіжних профі мало того, що працює на якість, так і наштовхує наших – не зупинятися. У свою чергу вище якість – вище результат.
– Тобто, вам, Іване Івановичу, такі «підсилювачі» теж необхідні?
– Все виходить з бюджету. Думаю, що критерієм служить цифра в один мільйон євро. У Бая-Маре, за моєю інформацією, навіть трохи більше. Але там і у внутрішній лізі добрий десяток команд порівнянного рангу, не знаєш, хто завтра у кого виграє. Дайте нам фінансування, щоб п’ять-шість клубів міцно стояли на ногах, і хлопцям звідси нема чого виїжджати. Школа-то наша традиційно міцна. Тому такий курс бачиться логічніше. Але пару-трійку досвідчених майстрів чому не закликати?
– Мабуть і суддівство більше схиляється до тих, хто вище за рейтингом і привабливіше для піару в Європі?
– Між рядків під час візиту до Румунії читалося: хочете проходити ближче до фіналу – беріть обидва матчі до себе. Поки наші можливості, а головне, виробничі обставини компанії-спонсора такого не дозволяють. А в принципі, команда не втратила надію, хлопці здобули хороший досвід. Ми хочемо та готові додавати в розвитку.
Що ж, часом ловлю себе на думці, що долати перешкоди треба не завдяки, а всупереч. Так звиклі викручуватися більшість вітчизняних клубів. Це, зрозуміло, швидше доля волонтерів. Але вона як мінімум загартовує.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших виданьСлідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
