На третьому поспіль чемпіонаті світу Україна виграє «бронзу» в жіночій естафеті. У першому ж виді програми ми зупинилися біля п’єдесталу, посівши четверте місце в змішаній естафеті, де суперництво Олени Підгрушної та Ганни Еберг на фінішній прямій завершилося на користь шведки та її команди.
Дуже схожа ситуація виникла в одиночній змішаній естафеті, де до останнього на «бронзу» знову претендували Україна та Швеція, і на цей раз Ганна випередила Дарію Блашко. Ще одне четверте місце теж дуже почесне, але з призовим, звичайно ж, незрівнянно.
У передостанній день чемпіонату прийшла черга класичних естафет, і жіноча гонка принесла свято на нашу вулицю. Свій етап Анастасія Меркушина пройшла в щільній лідируючій групі, яку звично очолила італійка Ліза Віттоцці. На передачі естафети наша команда йшла в топ-четвірці, в 21 секунді після Італії та всього в п’яти секундах після Норвегії та Німеччини.
На другому етапі Юлія Джима так само, як і Меркушина, зуміла вчепитися за швидкою суперницею і зберегла позицію в голові групи. Практично з ідеальною стрільбою третій етап провела Дарія Блашко та зі стійки, де суперниці посипалися, пішла першою! Щоправда, запасу енергії їй не вистачило, і вона пропустила вперед трьох суперниць, поступившись до закінчення етапу 23 секунди Норвегії та 14 секунд – дуету Білорусь-Польща.
Для Олени Підгрушної склалася ідеальна ситуація, щоб реабілітуватися за втрату медалі в змішаній естафеті. Втім, вона ускладнювалася тим, що в 20-30 секундах бігли досвідчені Жулья Сімон, Франциска Пройс і… все та ж Ганна Еберг. Фавориткою виглядала норвежка Марте Ольсбу-Рейселанн, а головними конкурентками Підгрушної – Олена Кручінкіна з Білорусі та Анна Мака з Польщі. Після чистого лежання Олена вийшла лідером разом з Ольсбу-Рейселанн, а по дистанції вибрала більш комфортний для подальшої стрільби темп та відпустила суперницю, але всього на пару секунд.
Нервування на заключній стрільбі зберегло лідерство для норвежки, за якою кинулися німкеня Франциска Пройс і Олена Підгрушна, а ззаду їх було кому підганяти. Через пару сотень метрів українка підібралася до німкені та попрацювала з нею в зв’язці, а на затяжному підйомі обійшла суперницю. За кілометр до фінішу перевага нашої команди в боротьбі за «срібло» становила дві з половиною секунди, і це означало, що сьогодні Україна таки візьме медаль! Але яку? Останні метри в фінішному коридорі виявилися на користь Німеччини, але й бронзові нагороди – блискучий результат для нашої команди.
Констатуємо завидну стабільність українок, які привозять бронзову медаль з третього чемпіонату світу поспіль. Щорічно склад естафетної команди зазнає змін, а незамінними учасницями медальній серії є Меркушина і Джима.
«Для мене це була дуже важка та емоційна гонка, а взагалі, я собою задоволена, – посміхалася після гонки Меркушина. – Не на всі сто відсотків, але на 99. Рваний темп на першому колі дав про себе знати, і не я одна допустила промах. На першому колі були дуже цікаві моменти: то бігли, то не бігли, то падали, то не падали – робочі моменти. Що стосується останнього кола, то я ще з учорашнього вечора розуміла, що швидше за все, при вдалій стрільбі, в лідерах буде Тандреволл і, якщо все буде добре, я буду у неї за спиною. Мабуть, цю спину я бачила всю ніч перед гонкою. Тому сьогодні на останньому колі я була готова до боротьби: зціпила зуби та скільки могла – стільки і трималася за неї, тим більше її техніка дуже зручна для мене. Я віддала всі свої сили та після передачі естафети дуже довго відходила від гонки».
«Морально було дуже важко, – зізналася Джима. – Як правило, на естафети виходжу зібраною, але цей тиждень видався для мене дуже складним, було дуже важко зібратися на цей старт. Функціонально я себе відчуваю більш-менш, а от морально… Вчора я сумнівалася: бігти мені чи ні, адже дуже боялася підвести команду. Два останні чемпіонати світу у мене так складаються, що я дуже сильно нервую після індивідуальних гонок і, як на зло, після них завжди естафети, тому дуже важко морально зібратися на естафету. Але я розуміла, що дівчатка чекають і сподіваються на мене. Двічі бути четвертими в естафеті – це дуже прикро. Якби ми сьогодні знову стали четвертими, я б, напевно, просто розплакалася».
«Рада, що нарешті ми не четверті та доїхали до медалей, – видихнула капітан команди Олена Підгрушна. – Звичайно, шкода, що знову моїх ніг не вистачило на останні триста метрів, і Франциска обійшла мене буквально на фінішній прямій, хоча на підйомах я її обходила. Спасибі всім: і сервісу, і медичним працівникам, і тренерам – як головному, так і особистим, абсолютно всім! На всій дистанції відчувалася підтримка, а також інші країни вболівали та підтримували. Окреме спасибі уболівальникам, які критикували нас, але було багато і тих, хто вірив в нас, незважаючи на всі поразки, і все одно підтримували. На дистанції я чула всіх. Мабуть, і тих, хто кричав вдома, в Україні, теж було чутно».
«Вже не залишилося чорних волосся на голові, а то б я сьогодні посивів, – жартував після гонки головний тренер збірної України Юрай Санітра. – Дуже хороший старт в естафеті, і це найсильніший склад на даний час. Всі відпрацювали на максимумі. Всю естафету ми були попереду, в контакті. Ця медаль – подарунок для України. Вітаю всіх, хто терпить і проживає це все з нами. Тому що на поточний момент заробити медаль трохи складніше, ніж було пару років тому – конкуренція дуже сильна».
Віктор ТАЧИНСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
