В ігровий час Італія та Іспанія обмінялися голами форвардів «Ювентуса» К’єзи і Морати, а в серії пенальті долю путівки у фінал вирішила осічка того ж Морати.
Читати цю статтю на русском языке
Італія – Іспанія – 1:1 (0:0, 1:1, 0:0), пен. 4:2.
Голи: 1:0 К’єза, 60, 1:1 Мората, 80.
Пенальті: 0:0 Локателлі (воротар), 0:0 Ольмо (повз), 1:0 Белотті, 1:1 Жерар Морено, 2:1 Бонуччі, 2:2 Алькантара, 3:2 Бернардескі, 3:2 Мората (воротар), 4:2 Жоржиньо.
Італія: Доннарумма, Ді Лоренцо, Бонуччі, К’ЄЛЛІНІ, Емерсон (Толой, 74), Жоржиньо, Барелла (Локателлі, 85), Верратті (Пессіна, 74), К’єза (Бернардескі, 107), Інсіньє (Белотті, 85), Іммобіле (Берарді, 61).
Іспанія: Сімон, Аспілікуета (Льоренте, 85), Ерік Гарсія (Пау Торрес, 109), Лапорт, Альба, БУСКЕТС (Алькантара, 106), Коке (Родрі Ернандес, 70), Педрі Гонсалес, Ферран Торрес (Мората, 62), Ольмо, Оярсабаль (Жерар Морено, 70).
Попередження: Бускетс, 51, Толой, 98, Бонуччі, 118.
Суддя: Брих (Німеччина).
6 липня. Лондон. «Вемблі». 57 811.
Здавалося б, півфінал чемпіонату Європи – не місце для сюрпризів, на такому рівні команди зазвичай використовують награні варіанти. Однак обидва тренери зуміли здивувати. Роберто Манчіні після перемоги над Бельгією провів всього одну і передбачувану заміну – Спінаццолу, що порвав ахілл, на лівому фланзі оборони замінив Емерсон. І схема у італійців залишилася 4-3-3, але ось наповнення змінилося. Справа в тому, що Іспанія грає в той же футбол, що й Італія – ставка на високий пресинг, володіння м’ячем і позиційний напад. Але «фурія роха» на цих принципах з’їла не одну зграю собак, а «скуадра адзурра» почала їх активно сповідувати тільки при Манчіні останні два-три роки. Ймовірно тому синьйор Роберто визнав недоцільним змагатися за свої принципи, а просто поміняв їх. Благо, його команда вміє діяти і так: зустрічаючи «ворога» на своїй території, з щільною обороною і надією на швидкі контрвипади.
Луїс Енріке у порівнянні з чвертьфіналом провів потрійну ротацію. Але якщо заміна Пау Торреса на Гарсію в центрі оборони нічого не значила, то перестановки в атакуючому тріо стали визначальними для ігрової стратегії. Вперше на цьому турнірі на лавці запасних залишився Мората, Сарабія отримав пошкодження, тому партнерами Феррана Торреса попереду стали Оярсабаль і Ольмо. Тому Іспанія вийшла проти Італії без яскраво вираженого наконечника – тільки по ходу поєдинку з’ясувалося, що роль помилкової «дев’ятки» доручена Ольмо, але «підміняти» його на цій позиції міг і Оярсабаль.
Таким чином, номінальні гості отримали подвійну перевагу. По-перше, грали в звичний футбол, по-друге, суперник в обороні довго розбирався, куди і за ким бігти. Однак «вихлоп» від такої переваги за весь перший тайм вийшов жалюгідний – на 25-й хвилині Доннарумма дивом «потягнув» удар Ольмо з центру штрафного майданчика. А незадовго до перерви «господарі», які вже більш-менш адаптувалися, провели найгострішу контру з пострілом Емерсона в поперечину.
У другому таймі іспанці посилили тиск, але, як говорилося вище, ефект несподіванки вже пройшов. І на кінець години гри чергова швидка контратака Італії стала гольовою. Вертикальне просування м’яча по осі Доннарумма-Верратті-Інсіньє-Іммобіле завершилося обвідним ударом К’єзи з півкола у праву «шістку».
Луїс Енріке, відкинувши будь-які тактичні хитрощі, кинув в бій «важку артилерію» – спочатку Морату, а потім і Морено. І штурм «прямою наводкою» таки приніс плід на 80-й хвилині. Мората з Ольмо розкрили щільну, але що втомилася італійську оборону елементарною «стінкою». У основний час, що залишився, іспанці упустили можливість дотиснути суперника, який явно був засмучений і злегка поплив – надто вже поспішали. А в овертаймі «скуадра адзурра» зібралася і з натугою, але майже без пригод довела справу до явно бажаної серії пенальті.
«Лотерея» почалася з обміну люб’язностями: Локателлі пробив у створ, але слабо, а Ольмо – і зовсім в небеса. Потім п’ятеро гравців свої спроби реалізували, і – кульмінація: Доннарумма парирував в лівому кутку удар Морати. А Жоржиньо технічно розвів м’яч та Сімону по різних кутах і відправив Іспанію додому.
Луїс Енріке, головний тренер збірної Іспанії: «У професійному спорті ми всі повинні вміти й перемагати, й гідно програвати. Тому я вітаю Італію. Ми провели відмінний чемпіонат – після дев’яти років блукань по пустелі Іспанія повернулася. Сьогодні перевершували суперника і не виграли по пенальті через дрібниці. Одна команда докладала більше зусиль, ніж інша. Італійці явно чекали на пенальті. Я б хотів поїхати на чемпіонат світу з цією ж командою».
Роберто Манчіні, головний тренер збірної Італії: «Це був важкий матч. Іспанія – відмінна команда, яка показує класний футбол. Ми грали не так, як зазвичай, але билися відчайдушно. Зміни в стартовому складі суперника доставили нам проблеми, але ми змогли скоординуватися і намагалися не ризикувати. Знали, що іспанці – майстри в контролі м’яча, тому нам потрібно було адаптуватися до цього і боротися до кінця. Всі команди атакують і захищаються, не можна тільки нападати. Шанси були у всіх. А пенальті – це жорстоко».
Юрій ОКУНЬ
Цифри і факти
- Італія четвертий раз подолала півфінальний бар’єр чемпіонату Європи: 1968-й – 0:0, прохід через жереб з СРСР, 2000-й – 0:0, 3:1 по пенальті з Нідерландами, 2012-й – 2:1 з Німеччиною, 2020.
- Іспанія вперше програла півфінал: 1964-й – 2:1 (д.ч.) з Угорщиною, 1984-й – 1:1, 5:4 по пенальті з Данією, 2008-й – 3:0 з Росією, 2012-й – 0:0, 4:2 по пенальті з Португалією.
- Іспанія забила на цьому ЄВРО 13 м’ячів – це особистий рекорд команди для ЧЄ і ЧС. Італія з 12 голами поки тільки повторила своє досягнення – стільки ж було на Мундіалях-1934, 1982 і 2006.
- Італія провела 20-й екстратайм на чемпіонатах світу та Європи – це на чотири більше, ніж у найближчого «переслідувача». Іспанія на цьому ЄВРО тричі грала додатковий час – раніше таке навантаження було тільки у Португалії на попередньому чемпіонаті континенту.
- Джорджо К’єлліні став першим, хто зіграв на чемпіонатах Європи п’ять матчів проти однієї збірної (конкретно – Іспанії). Альваро Мората з шістьма голами вийшов у кращі снайпери «фурії роха» на ЄВРО, обігнавши Фернандо Торреса. Леонардо Бонуччі провів 17-й поєдинок на чемпіонатах Європи – це повторення національного рекорду Джанлуїджі Буффона. Та ж історія у іспанця Хорді Альби: 16 матчів – стільки ж, скільки у лідерів Андреса Іньєсти і Сеска Фабрегаса.
- Збірні Італії та Іспанії зіграли між собою 38-й матч: +11=16-11, м’ячі – 44:41.
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
