Найбільших особистих почестей знову удостоїлися представники «Едмонтона». Після торішнього тріумфу Леона Драйзайтля тепер збирав «слонів» його партнер по команді Коннор Мак-Девід. Як і чотири роки тому, канадець блискуче відіграв регулярний сезон, за що удостоївся відразу трьох індивідуальних призів. Тепер в послужному списку капітана «Ойлерс» три титули Art Ross Trophy (найкращому бомбардирові «регулярки»), два – Hart Memorial Trophy (хокеїстові, який зробив найбільший внесок в успіхи своєї команди в регулярному чемпіонаті) і три – Ted Lindsay Award (найвидатнішому гравцеві сезону за підсумками голосування профспілки хокеїстів НХЛ).
Читати цю статтю на русском языке
- Коннор Мак-Девід
- Остон Метьюс
- Марк-Андре Флері та Робін Ленер
- Пекка Рінне
- Оскар Ліндблум
- Род Бріндамор
- Олександр Барков
- Джейкоб Славін
- Лу Ламорелло
- Патріс Бержерон
- Адам Фокс
- Марк-Андре Флері
- Кирило Капризов
Коннор Мак-Девід («Едмонтон»)
Art Ross Trophy / Hart Memorial Trophy / Ted Lindsay Award
Форвард «Нафтовиків» знову нагадав про себе на повний голос. Після дворічної паузи 24-річний уродженець Річмонд-Гілла взяв титул кращого бомбардира регулярного сезону – в 56 матчах за системою «гол+пас» він набрав 105 очок (33+72). Ці цифри могли виглядати ще солідніше, якби команди провели традиційні 82 гри. Але і в урізаному варіанті перевага лідера «Едмонтона» над найближчими переслідувачами виглядає вражаюче. У Леона Драйзайтля, який став другим бомбардиром, на 21 очко менше. Замкнув трійку снайперів нападник «Бостона» Бред Маршан – 69 балів.
Вперше з 1985 року представники одного клубу зайняли перші місця за набраними очками в двох сезонах НХЛ поспіль. У 1984-му верхні сходинки п’єдесталу окупували Вейн Грецкі та Пол Коффі, на наступний рік – Грецкі та Ярі Куррі. Те ж саме ми спостерігаємо і з кращими голеадорами. Такого не було майже півстоліття! Відтоді, коли захисник Боббі Орр і нападник Філ Еспозіто з «Бостон Брюїнз» протягом трьох років (з 1970-го по 1972-й) узурпували титул найрезультативніших гравців чемпіонату.
Домінування Мак-Девіда в минулому сезоні було настільки очевидним, що асоціація журналістів НХЛ одноголосно віддала йому пальму першості в голосуванні за Hart Memorial Trophy – всі без винятку поставили його на перше місце. Так що у двох інших лауреатів – Натана Мак-Кіннона з «Колорадо» і Остона Метьюса з «Торонто» шансів обійти Мак-Девіда не залишилося. До речі, така журналістська одностайність сталася всього другий раз в історії. Першим, кому представники мас-медіа віддали свої голоси, також був нападник «Ойлерс» – великий Вейн Грецкі в сезоні-1981/82.
З вибором журналістів погодилися і колеги Мак-Девіда по цеху. У голосуванні хокеїстів канадець також здобув беззаперечну перемогу. Інша справа, що хет-трик з індивідуальних призів не допоміг Коннору виконати свою мрію – завоювати Кубок Стенлі. Поразка в першому раунді плей-оф від «Вінніпега» з рахунком 0:4 перекреслилао всі приємні спогади сезону.
Остон Метьюс («Торонто»)
Maurice «Rocket» Richard Trophy
Нарешті форварди «Мейпл Ліфс» нагадали про себе! Попередній раз кращим снайпером регулярного сезону гравець «Торонто» ставав ще в чемпіонаті-1945/46. Тоді Гей Стюарт наколотив 37 шайб в 50 матчах. І ось через 75 років на вершині виявився нинішній лідер атак «Кленового листя» Остон Метьюс. Зараз складно уявити першу трійку нападу без 23-річного американця. Кожна п’ята закинута шайба команди в сезоні – на його рахунку. Щоправда, як і у випадку з Мак-Девідом, індивідуально у нього поки виходить краще, ніж з колективом.
Марк-Андре Флері та Робін Ленер («Вегас»)
William M. Jennings Trophy
Тандем голкіперів «Голден Найтс» став кращим за підсумками сезону, пропустивши на двох 124 шайби, що в середньому склало 2,21 за матч. Завдяки чудовій грі цієї пари, команда сім разів зберігала свої ворота «сухими».
У фінальному рейтингу вони випередили представників «Айлендерс», які пропустили на чотири голи більше. Для 36-річного ветерана Марка-Андре Флері перемога в цій номінації перша за довгу кар’єру в лізі, а ось його 30-річний напарник Робін Ленер виграв Дженнінгс Трофі вдруге за останні три роки. У 2019-му він став кращим разом з «Остров’янином» Томасом Грайссом.
Пекка Рінне («Нашвілл»)
King Clancy Award
Красиве завершення 15-річної кар’єри в НХЛ для фінського голкіпера. Минулий сезон став для нього останнім. 38-річний ветеран виступав у складі тільки однієї команди – «Нашвілла», тому не дивно, що більшість воротарських рекордів «Предаторз» належать саме йому: за кількістю зіграних матчів (683), виходів у старті (667), перемог (369), коефіцієнту надійності (2,43), шат-аутам (60) і сейвам (17627).
Втім, Пекка Рінне запам’ятався не тільки рекордами, але і своїм ставленням до жителів Нашвілла. Разом з Ши Вебером він організував фонд, який допомагає одній з дитячих лікарень. Також фін керував кількома проєктами під час пандемії COVID-19. Він завжди був прикладом для партнерів по команді не тільки на льоду, а й за межами майданчика, за що і був удостоєний призу Кінга Кленсі.
Оскар Ліндблум («Філадельфія»)
Bill Masterton Memorial Trophy
З другої спроби представник «Флаєрс» отримав приз за вірність хокею. Після страшного діагнозу – саркома Юінга, винесеного лікарями університету Пенсильванії в грудні 2019-го, 24-річний Оскар Ліндблум зумів через рік повернутися на лід. Уродженець Євле відіграв 50 матчів з 56 регламентованих, закинув вісім шайб і зробив шість результативних передач.
Род Бріндамор («Кароліна»)
Jack Adams Award
З приходом на тренерський місток Бріндамора в травні 2018-го в історії клубу почалася нова ера. У перші три сезони він здобув з командою 120 перемог, а його відсотковий показник набраних очок більше 63-х – найвищий для головного тренера в історії франшизи.
50-річний уродженець Оттави тричі поспіль виводив «Кароліну» в плей-оф і як мінімум вигравав одну серію в кожному сезоні. Жодному з його попередників подібне не вдавалося. У регулярному чемпіонаті 2021 року «Урагани» увійшли до трійки лідерів ліги як по відсотку реалізації більшості (25,6), так і по нейтралізації зайвого (85,2). Більшою мірою це заслуга Бріндамори, який став першим в історії «Гаррікейнз» тренером, удостоєним призу Джека Адамса. До нього другим місцем в рейтингу задовольнялися Джек Еванс в 1987-му та Пітер Лавіолетт в 2006-му.
Олександр Барков («Флорида»)
Frank J. Selke Memorial Trophy
Кращим нападником оборонного плану став фінський форвард «Пантерс». У підсумковому рейтингу Олександр Барков обійшов чотириразового володаря цієї нагороди Патріса Бержерона з «Бостона» і Марка Стоуна з «Вегаса».
У регулярному сезоні 25-річний уродженець фінського Тампере став другим бомбардиром команди, набравши за системою «гол+пас» 58 очок (26+32). Кращі цифри тільки у Джонатана Юбердо – 61 (20+41). При цьому фін за потребою без роздумів лягав під шайбу. На його рахунку 37 заблокованих кидків. Слід зазначити, що представник «Флориди» вперше удостоївся такої нагороди.
Джейкоб Славін («Кароліна»)
Lady Byng Memorial Trophy
Перемогу в цій номінації захиснику «Гаррікейнз» принесла його «чиста» гра. У 52 матчах регулярного чемпіонату він отримав лише дві хвилини штрафу. І це при тому, що Славін протистояв таким форвардам, як Стівен Стемкос, Джонатан Юбердо, Патрік Кейн і Брейді Пойнт. 27-річний американець став кращим у своїй команді за середнім ігровим часом (майже 23 хвилини) і набрав 15 очок (3+12).
Лу Ламорелло («Айлендерс»)
Jim Gregory Award
Генеральний менеджер клубу з Нью-Йорка став першим керівником, який виграв цей приз два рази поспіль. При ньому «Айлендерс» вийшлиу півфінал Кубка Стенлі-2020 і повторили цей шлях в 2021-му. Лу Ламорелло зміг зберегти минулорічний склад, а перед нинішнім плей-оф посилити команду двома досвідченими гравцями з «Нью-Джерсі» – Тревісом Зейджаком і Кайлом Палмьєрі. Останній, до речі, разом з Броком Нельсоном став кращим бомбардиром команди в пост-сезоні. Обидва закинули по сім шайб. Але до вершини так і не дісталися.
Патріс Бержерон («Бостон»)
Mark Messier Leadership Award
І все-таки 36-річний канадець не залишився без індивідуальної нагороди в цьому році. П’ятий титул найкращого нападника оборонного плану він проміняв на приз Марка Мессьє, який вручається гравцеві, що проявив лідерські якості на льоду і за його межами. За підсумками першої частини сезону Патріс Бержерон став другим бомбардиром команди – 48 очок (23+25). Також він став кращим в «Бостоні» за показником +/– (плюс 27).
За бортиком Бержерон також служить прикладом для наслідування. Він постійно організовує громадські заходи, відвідує пацієнтів дитячих клінік та дарує їм подарунки.
Адам Фокс («Рейнджерс»)
James Norris Memorial Trophy
На перший погляд може здатися, що приз найкращому захисникові регулярного сезону досить несподівано дістався гравцеві «Рейнджерс». При тому, що Фокс обійшов більше зіркових колег по цеху – Віктора Гедмана з «Тампи» і Кейла Макара з «Колорадо».
Але рішенню журналістів є логічне пояснення: Адам став кращим захисником за кількістю передач (42) і другим в лізі серед представників свого амплуа за набраними очками (47). І хоча 23-річний уродженець Джеріко відіграв тільки другий сезон в НХЛ, довіра з боку екс-тренера «Рейнджерс» Девіда Куїнна була величезною. Фокс став сьомим в лізі гравцем за кількістю проведених хвилин на льоду (1358’51”). Його часто використовували при грі в більшості, що вилилося в 23 набраних очка під час розіграшу зайвого. За цим показником він обставив таких монстрів більшості, як Сідні Кросбі, Бред Маршанд і Алекс Овечкін. Раніше в історії «рейнджерів» всього чотири хокеїсти перемагали в цій номінації, а попереднім був легендарний Браєн Літч, який перемагав у 1992-му і 1997-му.
Марк-Андре Флері («Вегас»)
Vezina Trophy
Ще один приз, який дістався голкіперу «Вегаса». Його головним конкурентом був воротар «Тампи» Андрій Василевський. Але в підсумку звання кращого голкіпера регулярного сезону дісталося канадцеві, який випередив росіянина на дев’ять балів.
У 36 матчах ветеран «Голден Найтс» показав третій результат в лізі за кількістю перемог (26), коефіцієнту надійності (1,98), відсотком відбитих кидків (92,8) і «сухарів» (шість). Наприкінці регулярного чемпіонату Флері видав девятіматчеву переможну серію, що дозволило йому піднятися на третю сходинку в загальному рейтингу за всю історію НХЛ. Тепер він поступається тільки легендам воротарського цеху – Патріку Руа та Мартіну Бродо.
Кирило Капризов («Міннесота»)
Calder Memorial Trophy
Досить прогнозовано титул найкращого новачка забрав російський нападник «Вайлд». Для нього дебютний сезон в НХЛ видався по-справжньому приголомшливим. 24-річний уродженець смт Кузедеєво Кемеровської області став кращим серед «перволіток» за кількістю закинутих шайб (27), набраних очок (51), голам у більшості (вісім) і кидкам по воротах (157). Заодно Капризов встановив клубний рекорд для новачків «Дикунів» за очками, голами і передачами. 99 з 100 журналістів в своїх рейтингах поставили представника «Міннесоти» на перше місце. Такого одностайного рішення Приз Колдера не бачив з 1993 року, коли в лізі дебютував фін Теему Селянне.
Буквально за півроку з зухвалого новачка «Вайлд» Капризов став лідером команди. У даній ситуації природним бажанням керівництва клубу є підписання з хокеїстом довгострокового контракту. Ось тільки сам гравець поки не поставив автограф під угодою. З чуток росіянин відхилив вже дві пропозиції, одна з яких була розрахована на вісім років з річною зарплатою вісім мільйонів доларів.
Володимир ХОМИЧ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
