Першими для України медалістками в своїх дебютних видах Ігор стали Анжеліка Терлюга і Людмила Лузан. Треба ж – п’ятий день серпня (в токійському графіку він 13-й робочий), став фактично першим повноцінним для української делегації днем, коли вже не притискає відсутність «золота» в нашій скарбничці – респект Жану Беленюку! Немов гора з плечей. А на рубіж «12» за поточним балансом нагород вивела Людмила Лузан, яка стала третьою на найкоротшій для каноїсток дистанції – 200 м. Щасливе число «13» оформила синьо-жовтій дружині лідер нашого карате – Анжеліка Терлюга. В її активі «срібло» в розділі Women’s Kumite, категорії до 55 кг.
Читати цю статтю на русском языке
…Згадалася давня одеська бесіда приятелів: «Чуєш, і де ти кожен день береш гроші?» – «Як це, де? У тумбочці ». Ну, а 29-річна одеситка знає, що призи шукати треба на татамі, а там все жорстко! Втім, цю газету ви тримаєте в руках вже після завершення Ігор, тому не стану живописати кожну зустріч за участю вихованки Дениса Морозова. Просто, перерахую опоненток по ходу п’єси: Радва Сайєд (Єгипет), Молдір Жангбирбай (Казахстан), Беттіна Планк (Австрія), Мійо Міяхара (Японія). Вень Цзиюнь (Китайський Тайбей), в фіналі – Івет Горанова (Болгарія). Власне, тільки під завісу наша спортсменка і поступилася. А, знаєте, «болгарських комплексів» ніяких немає, в Лісабоні, наприклад, на вирішальному ліцензійному етапі Premier League українка впоралася з Іваної Каменової. Але зараз справа була на Олімпіаді!
На прохання «Спорт-арени» і з нашими щирими привітаннями, прокоментував топ-подію президент Одеської обласної федерації карате Олексій Коханець:
– Що й казати, успіх історичний. Анжеліка – перша в Україні медалістка Олімпіади в тому виді єдиноборств, який ледь включений в програму тепер, але який не буде в Парижі-2024. А згадуючи весь тернистий шлях карате з радянських часів… На відміну від багатьох інших, у нас система шкіл і клубів структурувалася на законній основі значно пізніше. Проте традиції зберігаються!
– Які якості як спортсменки і які елементи з технічного її арсеналу варто було б відзначити перш за все?
– Скажу, що людина вона дуже яскрава, її знають і на світових аренах, і в соцмережах далеко за межами України. «Три Н» вона вважає своїм кредо – «Немає нічого неможливого». Безумовно, притаманні й пошук нового, і стабільність, чому підтвердження три чемпіонські титули в Європі. Диплом одеського політеху теж невипадковий. А в плані оснащеності, дуже грізна зброя – удари ногою в голову, що зіграло важливу роль у зустрічах з сильними азіатками. Втім, перегляньте токійські поєдинки – побачите багато та іншого.
– Чув, що Олексій Морозов на цій Олімпіаді виконує місію наставника збірної Азербайджану. Це до того, що де Баку, а де Одеса – це не на маршрутці адже від Крижанівки до центру?
– Що ж, і такий момент присутній. Однак протягом сезону є можливість працювати на зборах. У цьому бакинці підходять досить гнучко. До слова, за ту країну виступає ще одна наша землячка, Ірина Зарецька. Зрозуміло, Морозов секундувати Ірині не має права, але весь час поруч головний тренер національної команди Антон Нікулін. А взагалі, як ви розумієте, і НОК України, і спортивне міністерство, і керівники Української федерації карате – Іван Дутчак та Сергій Левчук – забезпечували максимум можливого.
– Так це ще старина Мюллер сказав, щодо підживлення легенд. А серйозно, Олексію Григоровичу, наскільки здійснюється підтримка в одеському форматі?
– Думаю, стипендії регіону і мерії – гарна підмога, і, природно, начальники спортивних управлінь, області та міста Валентина Кольчак і Руслан Пуздрач пробивають ці ресурси неспроста. Такі майстри, як Анжеліка Терлюга, – і гордість краю, і приклад для юних.
…Географічного аспекту торкнуся і щодо блискучого – інакше не скажеш – гребного спринту у виконанні 24-річної Людмили Лузан. Сподіваюся, не посваримо Полтаву з Івано-Франківськом. Справа в тому, що Лузан починала на Прикарпатті, а року з 2017-го перебралася в Горішні Плавні. Втім, на той час учениця Сергія Батомункоєва вже була срібним призером II Юнацьких олімпійських ігор в Нанкіні і поповнила ряди дорослої збірної.
І ще. Завдяки великому спорту переконуєшся – світ й справді тісний, а збіги закономірні. Першою серед фахівців-франківців, до кого ваш кореспондент додзвонився, була її партнерка по екіпажу в юніорках, а нині дитячий тренер Тетяна Дмитрук. У свою чергу їх куратором (по-шкільному – класним керівником) в місцевому спеціалізованому коледжі фізичного виховання виявилася Ірина Матвієнко – донька заслуженого тренера України Батомункоєва. По-моєму, круто.
– Так, є, що пригадати, – говорить Тетяна Сергіївна. – Люду привів до обласного СК «Альбатрос» її брат Руслан, який вже займався веслуванням. Вона приєдналася до нас куди пізніше ровесниць, адже років в 13, по-моєму, виконала майстри спорту з гімнастики, а зростанням видалася так, що над снарядами літати тісно. Енний час поєднувала два види спорту, а потім ми з Єлизаветою Віталіївною Мальцевою передали дівчинку моєму батькові.
– Чув, зараз Сергій Агванович хворіє та йому відповідати по телефону важко. Ви передайте, будь ласка, побажання повернутися в лад, і скажіть пару слів про «бронзову» нашу каноістку.
– Із задоволенням! Людмила по життю дуже позитивна дівчина. Її козир не тільки м’язи, але і світла голова. Батько завжди відзначає, мовляв, вона нічого не боїться, а зайшовши в човен, стає справжнім бійцем. Ну і завзятість, звичайно. Починали ми під прапором «Спартака», потім з ініціативи Віктора Михайловича Вінтоняка з’явився «Альбатрос». Хоча особливої логістики на міському озері не знайти, тому виїжджаємо на Бурштинське водосховище. Так, Сергій Агванович – це все знають – виростив 20 майстрів спорту різних років. І все ж, в Горішніх Плавнях матеріально-технічні умови вище за рівнем. Ну, а заслужений тренер України Микола Іванович Мацапура – і глава гребного клубу «Гірник», і наставник таких майстрів, як Дмитро Саблін, Олександр Литвиненко, Дмитро Янчук, а він, нагадаю, в тандемі з Тарасом Міщуком – бронзовий призер Ріо-2016. Тому перехід в їх колектив відбувся, і великі надії головного тренера збірної, дворазового олімпійського чемпіона Юрія Чебана, наша загальна підопічна, на щастя виправдовує.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
