close
Баскетбол

Х-фактор Віталія Степановського

«Днепр» – «Химик». Тайрел Нельсон ставит заслон Кириллу Марченко. Фото fbu.ua
«Днепр» – «Химик». Тайрел Нельсон ставит заслон Кириллу Марченко. Фото fbu.ua

У захоплюючому Фіналі чотирьох Кубка України южненський «Хімік» сенсаційно обіграв чемпіона і віце-чемпіона.

Читати цю статтю на русском языке

Після семимісячної перерви великий баскетбол повернувся в Україну. Новий сезон офіційно стартував в Южному, причому на трибуни «Олімпу» були допущені нечисленні глядачі та фан-групи команд.

Фаворитом фінального квартету фахівці вважали «Дніпро». Насамперед, чемпіон країни, який на три роки прописав Кубок України в своєму офісі. По-друге, в міжсезоння команда Дениса Журавльова не тільки зберегла в складі кращих з кращих, але і посилилася капітаном національної збірної В’ячеславом Кравцовим. По-третє, дніпровський клуб форсував підготовку під дебют в Лізі чемпіонів і, переживши відчутну поразку в кваліфікації від нідерландського «Гронінгена», жадав порадувати уболівальників черговим трофеєм.

У півфіналі «Дніпру» протистояла «Одеса». Принаймні спробувала це зробити. Різниця в потенціалі центрових цих команд дуже велика, і однозначно на користь «Дніпра». З огляду на те, що в боротьбі під щитами не досягти успіху, наставник одеситів Олег Юшкін зробив ставку на кидки з дальньої дистанції. Його підопічні намагалися і за кількістю кидків не поступалися фаворитам, та тільки відсоток влучень був занадто низьким.

З комфортною перевагою в дюжину очок команда Дениса Журавльова спокійно контролювала хід гри, і здавалося, що інтрига в матчі так і не виникне. До честі одеситів, вони її створили – Юрій Кондраков і партнери налаштували дальній кидок і скоротили відставання до чотирьох очок. Почувши тривожний дзвіночок, на майданчик повернувся капітан «Дніпра» Станіслав Тимофеєнко і дуже легко остудив благородний порив суперників. Повернувши комфортну різницю в рахунку, чемпіони зберегли нерви свого тренера та вболівальників (76:67).

У фіналі передбачалася дуель чемпіона з віце-чемпіоном. У складі «Київ-Баскета» також багато збірників на чолі з головним тренером національної команди України Айнарсом Багатскісом. Але перш ніж поборотися з «Дніпром», киянам потрібно дотримати невелику формальність – оформити перемогу над «Хіміком».

За звучності імен «столичні» перевершують южан, однак і господарі майданчика сповнені амбіцій, тому вечірній півфінал очікувався більш наполегливим, ніж денний. Примітним є те, що другий матч відрізнявся від першого за стилістикою: і Київ, і Южний намагалися вкрай чіпко діяти в захисті, тому гра не балувала високою результативністю. «Хімік» побудував комбінаційну гру через трьохсекундну зону, навантажуючи Льюїса Саллівана, а гості сподівалися на дальні кидки, тільки спочатку вони не склалися.

Протягом матчу невелику перевагу в рахунку утримували господарі, проте в завершальній чверті кияни додали і за рахунок активності Брюса Мессі вийшли вперед. У непередбачуваній кінцівці шальки терезів коливалися, і при рівному рахунку обидві команди не використали свої шанси. У заключній атаці Мессі розпорядився м’ячем бездарно, а люб’язністю на люб’язність йому відповів Салліван, кидок якого кияни нейтралізували здвоєним блоком (59:59).

Додаткова п’ятихвилинка нагадувала лицарський поєдинок, в якому змагалися лідери команд. Южний відрядив на цю роль Віталія Зотова, Київ – Брюса Мессі, який в минулому сезоні уславився рятівником «Одеси». У цій дуелі беззастережну перемогу здобув Зотов. Він переграв американця і в нападі, і в захисті. На заключну атаку у киян не залишилося ані бажання, ані мотивації (17:9).

Фінальний матч обіцяв непередбачувану кінцівку і походив на вечірній півфінал. Втім, виникали певні сумніви, що у «хіміків» залишилися фізичні сили і емоції, щоб створити гучну сенсацію.

Як і очікувалося, «Дніпро» почав солідніше. Партнерів по команді надихнув Максим Закурдаєв, видавши серію точних дальніх кидків. Різниця в 14 очок на початку гри спантеличила южненську публіку, однак зусиллями Люїса Саллівана «Хімік» повернувся до гри і скоротив відставання до двох очок. Вперше господарі повели в рахунку на 16-й хвилині, щоправда, зовсім ненадовго. Протягом матчу «Дніпро» регулярно видавав міні-ривки, проте «Хімік» щоразу занадто далеко не відпускав.

Коли ліміт фолів вичерпав центровий господарів Тайрел Нельсон, подумалося, що пісенька «Хіміка» заспівана. Але тягар лідерства на себе знову взяв Зотов, який безпомилково діяв в кульмінаційні моменти. Його зупинили фолом, і, реалізувавши штрафні, Зотов «обнулив» відставання. Аналогічним контактним проходом відповів Джаред Терелл і штрафними кидками приніс «Дніпру» потенційно переможні очки.

У господарів на порятунок залишалося 17 секунд. На штурм фортеці кинувся Зотов, і коли його спробу заблокували, він зберіг м’яч, але виявився в кільці трьох суперників. Просто неймовірно, яким чином йому вдалося вирватися з оточення. Зотов відпасував на дугу, звідки Кирило Марченко, який причаївся, кинув під звук сирени… І потрапив!

Лава запасних «Хіміка» підстрибнула від радості. А потім ще раз, коли судді переглянули відеоповтор і підтвердили, що Марченко встиг виконати триочковий кидок ще до сирени (78:77). Фантастична розв’язка!

Завдяки майстерності, характеру і трошки везіння підопічні Віталія Степановського перервали трирічне домінування «Дніпра» в Кубку України і стали дворазовими володарями трофея, який підняв над головою капітан «Хіміка» Олександр Рябчук.

Індивідуальні призи кращим гравцям турніру вручили захисникові «Хіміка» Віталію Зотову і форварду «Дніпра» Джаред Тереллу, а Льюїс Салліван отримав відразу два пам’ятні знаки – кращому центровому і найкориснішому гравцеві Фіналу чотирьох.

«Гра була гідна фіналу. Я вдячний своїй команді за самовіддачу, аж до останньої секунди, коли кинулися блокувати м’яч всієї п’ятіркою. Якщо було б можна, до цього підключилися і запасні. Напевно, ми занадто рано повірили в успіх», – сумно констатував головний тренер «Дніпра» Денис Журавльов.

«Це був кидок згори. Як мене вчили тренери з колишньої Югославії, якщо команда виграє одне-два очки на останніх секундах, це говорить про характер і цілісність команди. Це означає, що ми – сім’я, що ми б’ємося до останнього, і такі кидки приходять тільки згори. Величезне спасибі хлопцям за такий подарунок мені на день народження. Я дуже радий і щасливий», – зізнався Віталій Степановський.

Віктор ТАЧИНСЬКИЙ

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також: