На минулому тижні в «Олімпійському домі» вшановували лідерів Всеукраїнського журналістського конкурсу, в якому перемогла наша газета.
Який ні візьміть творчий рейтинг – в театрі, кіно чи музиці, його ключовою перевагою є довготривалість. Конкурс «Україна олімпійська», лауреати якого отримали нагороди 27 лютого за рік попередній, 2019-й, проведено – оцініть збіг – 19-й раз. Погодьтеся, це термін!
Без зайвого пафосу повідомляємо, що в номінації «Краща спортивна газета» перемогла «Спорт-арена», якій, до слова, 3 березня виповнилося рівно 20 років. А суперсюрпризом стало потрапляння «в призи» юних талантів із Яблунівської селищної ради (це Івано-Франківська область). Газету «Швидше! Вище! Сильніше!» випускає – увага – місцевий ліцей. Пропоную оцінити зухвалість регіонального відділення НОК, яке висунуло шкільне видання на суто дорослий турнір. І журі не збентежив вік претендентів. Аналогічно проривом в розділі «Кращі спортивні журналісти» стала поява молодої львів’янки на ім’я Марія Шпира в досвідченій компанії Юрія Ілючека з Кропивницького та киянина Миколи Моторного.
Повертаючись до основних подій, зауважу, що засновник та беззмінний редактор «Спорт-арени» Едуард Кисельов прийняв заслужений трофей з рук не тільки головного українського олімпійця, члена Виконкому МОК Сергія Бубки та голови профільної комісії «Преса та комунікації» Олега Волкова. Але також – нашої видатної шаблістки Ольги Харлан.
Їй якраз покладалася статуетка «Спортсменка місяця» за версією НОК, причому подібне визнання прийшло за досягненнями грудня до чарівної леді знаєте в який раз за кар’єру? Дванадцятий, що стало абсолютним рекордом. У даному випадку Оля відзначена за яскраву перемогу на етапі Кубка світу в Солт-Лейк-Сіті, увінчавши й сумарну першість в сезоні. Підкреслю абсолютну відсутність зовнішньої зірковості у шестиразовій чемпіонки світу у цьому виді спортивної зброї (й восьмикратної європейської).
Але з таких кумирів й попит особливий? У всякому разі й Сергій Бубка, й перший заступник голови ФСТ «Динамо» Віктор Корж висловили акуратну надію, що олімпійська скарбничка пані Харлан (командне «золото» Пекіна-2008 плюс особиста «бронза» Лондона-2012 та два подіуму Ріо-2016) отримає продовження на доріжках Токіо-2020. «Спорт-арена», до речі, теж не вперше відчула смак лауреатства, якщо згадати 2006-й та 2009-й. І цей успіх з усім колективом газети цілком поділяє шеф Видавничого дому «Хазяїн» Артем Бриж, який скромно розташувався у залі.
А так подумати, не завжди варто скромничати. Скажімо, представник Вінниці, ледь отримавши плакетку НОКу, заявив ні багато ні мало, що їх область намагатиметься й далі (?) входити до трійки найбільш нагороджених. Ну ну…
Додам, що максимально гучні овації дісталися обранцям «За відданість Олімпійському руху». Шкода, в той день був у від’їзді метр нашої професії Валентин Щербачов та й дніпрянин Сергій Теодорович не встиг до столиці. І все ж один шановний ветеран до бар’єра вийшов – Михайло Френкель.
… Хай пробачать мене інші призери, що не всіх перерахував (номінацій-то з десяток). Ніколи не скаржився на почуття гумору президент Національної федерації фехтування, олімпійський чемпіон Барселони-1992 Вадим Гутцайт запитав у автора цих рядків, чому забув свій репортерський псевдонім. Йдучи назустріч Вадиму Марковичу, сім й підписуюся.
Гліб ГИЛКА
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
