Вебінар Національного олімпійського комітету України, присвячений юридичним аспектам занять спортом як бізнес-діяльністю.
Понад 200 спортсменів і тренерів з України, Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Грузії, Казахстану, Молдови, Естонії стали учасниками вебінару «Права спортсменів, про яких вони не знають» з відомим спортивним юристом Євгеном Проніним, членом Асоціації юристів України, юридичним партнером і членом ради ФЛАУ.
– Коротко про себе. У шкільні роки я активно займався легкою атлетикою. Коли зрозумів, що мої ноги не настільки швидкі, як у однолітків, вступив на юридичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Здобувши певні знання, ми відкрили юридичну компанію вже на наступний день після випускного вечора. До речі, коли я жив і навчався в коледжі у Франції, вже там цікавився спортом, комерцією і правом. Базовою юриспруденцією займаються всі юристи, але мало хто з них розбираються в спорті – така ситуація в Україні, де немає Кодексу спортивного арбітражу. Я написав пропозиції про співпрацю і відправив їх декільком президентам національних спортивних федерацій. Тільки один з них відгукнувся, і ми домовилися співпрацювати в тестовому форматі. Ми внесли пропозиції у внутрішню документацію федерації, статути і протоколи. Потім співпраця продовжилася в арбітражних, судових, а також приватних питаннях спортсменів. Так ми з головою поринули у спортивне право.
– На які юридичні моменти потрібно звертати увагу спортсмену, коли він потрапляє у великий спорт?
– В Україні, як правило, перший контракт – з національною збірною та міністерством, по суті – з державою. Це базові типові контракти.
А ось у велоспорті, наприклад, практично жоден з елітних спортсменів не є членом національної збірної, не будучи членом будь-якого спортивного клубу. Чомусь саме у велоспорті найкраще виписані контрактні відносини: жорсткі контрактні норми з лікарями, масажистами, тренерами, клубами, національної збірної, спонсорами, торговими марками і брендами. Сучасний спорт – це публічний вид спортивно-комерційної діяльності, а нинішні контракти – це 11 і більше сторінок, і, як правило, у спортсменів більше обов’язків, ніж прав. Правила гри змінюються досить часто, і я веду блоги в Інстаграм і Телеграм, в яких повідомляю про зміни в нормативній базі.
Сучасний спорт – божевільна юридична відповідальність. З розвитком соціальних мереж спонсори переписали всі контракти дуже жорстко. Наприклад, найвідоміші світові бренди одягу, які екіпірують спортсменів, ставлять дуже жорсткі умови. Я читав такий контракт зі спортсменом, у якого більше 500 тисяч передплатників в Інстаграм. Він бере на себе ряд зобов’язань: перше – кожен твій 12-й пост повинен бути про екіпіровку спонсора (необхідна згадка і відмітка, якщо немає – якісь санкції). Друге – ти не маєш права з’являтися в інший екіпіровці, тільки якщо це не екіпірування національної збірної. А далі – цілий список заборон.
На жаль, зараз драфтингову роботу перед підписанням контрактів ведуть самі спортсмени, їхні менеджери або агенти, які не завжди є юристами. Але якщо ви серйозний професійний спортсмен, і у вас є перспективи на майбутній олімпійський сезон і десяток пропозицій від різних спонсорів, краще витратитися на юридичну компанію, яка віднімає драфт-контракт. Виходячи з моєї практики, робота перед підписанням контракту займає два-три тижні, тому що свої умови є у кожної сторони, які до того ж хочуть прописати щось між рядків.
– Скільки спортсменів і тренерів мають контракти з вашою компанією?
– Багато. Ми уклали контракт і обслуговуємо десять спортивних федерацій України, а федерації самі настійно рекомендували укласти контракти з юристами. Нашої компанії дісталася левова частка українських спортсменів, які виступають за наші і зарубіжні клуби. Це якесь порушення антимонопольних норм: не може одна компанія обслуговувати всіх. Однак на сьогоднішній день в Україні є тільки три компанії, які ефективно обслуговують спортсменів, та й то одна з них «заточена» виключно на футбол, а інша – на міжнародний спортивний арбітраж в Лозанні. До речі, лише два відсотки сучасного спорту мають можливість судитися в Лозанні. Нещодавно ми оскаржували санкції одного спортсмена, якого міжнародна федерація оштрафувала на п’ять тисяч євро. Звернувшись до Лозанни, ми заплатили тисячу франків за вхід у справу, і нам виставили рахунок на 40 тисяч євро – навпіл для позивача і відповідача. Так вони оцінили вартість своїх послуг за арбітраж…
На Заході спорт і юриспруденція тісно пов’язані. Я в цьому переконався, коли поїхав, як глава офіційної делегації національної збірної України з легкої атлетики, на командний чемпіонат Європи у Франції. У технічній зоні я помітив, що у французької, британської та німецької збірних є по одному-два юриста. І вони дуже непогано працюють за лаштунками, коли порушують права їхніх спортсменів; а коли їх спортсмени порушують правила, відразу пишуть апеляції. Вони переводять спорт і нормативи в юридичну площину і допомагають здобувати очки.
– Наведіть приклади юридичної допомоги спортсменам на змаганнях.
– Був незвичайний випадок на чемпіонаті Європи з кінного спорту. Українська спортсменка відкатала дві програми на двох конях, на третій виграла фінал і стала чемпіонкою Європи. У третьому коні був виявлений заборонений препарат, який до неї застосував менеджер, який має медичну освіту. Добре, що в контракті виявилася норма, за якою менеджер, який склав цей контракт, не мав права на самовільні маніпуляції з кіньми. Тому Лозаннський арбітраж виправдав спортсменку, а до відповідальності був притягнутий менеджер-лікар.
Пару років тому ми мало не позбулися двох нагород на чемпіонаті світу з легкої атлетики серед юніорів. Наші метальники молота посіли друге і третє місця, але суперники подали протест, і обидві медалі опинилися під загрозою. Дійсно, наші метальники виступили в різній екіпіровці: один в жовто-синій футболці, а інший – в синьо-жовтій. Звичайно, це ніяк не вплинуло на їх результати, але питання вручення медалей застопорилося на 30 хвилин. В результаті з’ясувалося, що роком раніше в правила були внесені зміни: в метанні і штовханні дозволили використовувати різну екіпіровку, якщо вона була заздалегідь заявлена. На щастя, ми заявили обидва варіанти – основну екіпіровку збірної і запропоновану спонсором федерації.
– Як ви ставитеся до шлюбних контрактів?
– Сто відсотків позитивно. За статистикою кількість розлучень при наявності шлюбного контракту в рази менше, ніж в сім’ях без шлюбного контракту. Нещодавно розлучалися відомий український футболіст і його дружина. Домовилися «50 на 50» і вирішили обійтися без судової тяганини. До подачі заяви про розлучення вони уклали шлюбний контракт, в якому передбачили, кому що відходить, запевнили його у нотаріуса і розлучилися з вже розділеним майном і без скандалів. Шлюбний контракт – це не про гроші, це правила гри, що написані на березі.
Віктор ТАЧИНСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
