Наші співаки снігових та льодових трас вірять в стійкість кандидатів на участь у Токійській Олімпіаді.
Наближається липневий день, коли в столиці Японії повинні були відкриватися Гри XXXII літньої Олімпіади. За відомими епідемічними причинами свято п’яти кілець, зберігаючи бренд Токіо-2020, відкладено на рік. Що і говорити, непростий іспит на витримку і відданість своїй справі для багатьох тисяч атлетів. «Спорт-арена» запропонувала провідним українським майстрам зимових видів спорту знайти слова солідарності з «літніми» колегами.
Перше слово – Дмитру Підручному, першому у вітчизняному чоловічому біатлоні чемпіону світу (Естерсунд-2019, гонка переслідування), а також чемпіону Європи 2015 та 2020 років в класичній і змішаної естафетах відповідно.
– Гімнаст Олег Верняєв, борець Жан Беленюк, легкотлетки-стрибунки Ольга Саладуха, Юлія Левченко, Ірина Геращенко, назвав тих, з ким часто спілкуюся. Це – золотий фонд України. Розумію, що всі вони частково в підвішеному стані. Позаду чотири роки наполегливої підготовки, а насправді куди більше, і весь настрій раптом ламається. Це прикро. Дуже важлива моральна підтримка всієї країни.
– Іноді в таких випадках кивають на те, мовляв, всі конкуренти в однакових умовах?
– Є і нюанси, оскільки великий відсоток олімпійців мав на увазі після Токіо-2020 завершувати активну кар’єру. Зараз необхідно знову знайти мотивацію та вистояти.
– Очевидно, у співдружності з тренерами?
– Звичайно! Ще від свого першого наставника в тернопільському «Авангарді» з лижних гонок, нині, на жаль, покійного Миколи Петровича Опанасюка, я це не поділяю – тільки 50 на 50. А розчарування – теж наш супутник. Згадався чемпіонат світу-2016 в Осло, де через травму спини ледве доїхав та свій етап естафети, і спринт. Що ж, це зробило мене тільки сильніше…
– Дуже рада за своїх земляків-львів’ян, – підключається до теми санкарка Олена Стецків, учасниця зимових Ігор-2014 і 2018. – Моя подруга, Вероніка Марченко в складі збірної лучниць завоювала командну ліцензію, Сподіваюся, що два європейських «золота»-2016 як би звуть досягти олімпійські рубежи. Такий же відбір пройшов на Токіо і капітан збірної з карате Станіслав Горуна, а він взагалі неодноразовий призер Європи і світу.
– Але ж скільки потенційних олімпійців просто не встигли через карантин роздобути такі путівки!
– І тут у мене конкретний приклад – фехтувальниця Ксенія Пантелєєва. Разом з іншими збірницями їм залишався один ліцензійний турнір з хорошими шансами. Рецепт – в терпінні, саме це намагалися в мене закласти тренери Тарас Гарцула, Володимир Вахрушев, Іван Баїк. Так і Ксюша, яка побачила у фехтуванні багато, а уроки наставників дали і командну «бронзу» світу-2015, і недавнє особисте «срібло» на Гран-прі в Еміратах.
…Якби не було зими, а весь час літо, ми не знали б вундеркінда в скелетоні по імені Владислав Гераскевич. Хлопця, який, чистим юніором-новачком приїхав у Пхьончхан і відразу став 12-м в еліті, я запитав… чи пам’ятає він пісню з мультфільму «Простоквашино» на вірші Юрія Ентіна? Виявилося, що не просто пам’ятає, а втілює в тренувальні будні.
– Зараз працюю над швидкістю в манежі на київських Березняках, а поруч підопічні знаменитого фахівця зі спринту Володимира Андрійовича Федорця, який виховав переможців Сеула-1988 Ольгу і Віктора Бризгіних і тепер їх дочку Єлизавету, а всього – шістьох олімпійських медалістів різних років.
– Дізнавшись про твій диплом бакалавра фізичного факультету КНУ, вони – маю на увазі легкоатлетів – не побоюються, що ще знайдеш формулу, як їх обганяти на доріжці?
– Думаю, це ані мені, ані їм не загрожує. А якщо серйозно, то разом з моїм татом і тренером Михайлом Дем’яновичем закладаємо фундамент на зиму. Адже зараз середина циклу до Пекіну-2022.
– Що скажеш про відстрочку літньої Олімпіади, нехай не з наукової, а з точки зору людського фактора?
– Тут всі по-різному. Для кого-то це навіть на руку – залікувати травми, повернути форму. Головне не падати духом і відчувати надійний тил (як з’ясувалося, Владислава підтримують столична ШВСМ, нікопольський СК «Електрометалург» та ЦСК ЗС України. – Прим. Є. К.). Наші «токійці» на те заслуговують.
На десерт залишив досвідчену з четвірки співрозмовників. У лижних гонках Лада Нестеренко подолала багато перешкод, адже заслужив місце в національній команді ще наприкінці 90-х, вона чекала єдину в кар’єрі елітної спортсменки Олімпіаду до Ванкувера-2010! Також за її плечима сім чемпіонатів світу, топовим результатом яких стало сьоме місце на виснажливій «тридцятці» у 2007-му.
– Ваші перші думки, коли дізналися про відстрочку літніх Ігор-2020?
– Добре, що перенесли, але не скасували. Очікування довжиною в чотири роки було б немислимим.
– Ось так і не менше?
– Звичайно. Варіант скасування виглядав би катастрофою. Тут же долі дуже багатьох людей великого спорту. Кожен ставить перед собою мету, а піком найчастіше і є Олімпіада. У сьогоднішній ситуації треба спробувати знайти позитивні моменти.
– Підкажіть, які?
– Для тих, кому ввижалося вперше потрапити на Ігри, і чиї кваліфікаційні змагання з березня по червень були скасовані, з’являється шанс продовжити відбір. Адже у нас як буває? Ти виступив і думаєш – мала б я зайвий тиждень, і підготувалася б краще. А тут, по суті, рік. Зрозуміло, що спортсмени з амбіціями виходили на пік форми до певного дня, і вся ця програма зазнає на значні зміни. Але погодьтеся, повторювати, що не пощастило, що ми бідні і нещасні, це не вихід. Навпаки, зібратися і працювати!
– Будемо вважати ці слова як ваші побажання посланцям літніх дисциплін?
– Ясно, що тут все дуже не просто! З задоволенням і гордістю стежу за виступами Богдана Бондаренка та Ольги Саладухи у легкій атлетиці, Інни Осипенко-Радомської та Юрія Чебана у веслуванні. Чого вартий його переможний ривок на каналі в Ріо! За спиною нашої еліти й інші талановиті майстри, і вони орють чотири роки до самозабуття. Друзі, постарайтеся повірити, що нічого трагічного не сталося, не піддавайтеся умовному способу. Професійно робіть свою роботу, щоб самим стати краще.
– Відчувається, що розмовляю зі старшим тренером лижної «молодіжки». До речі, Лада Станіславівна, а як було вашим наставникам, коли то одна Олімпіада повз, то інша. Треба розуміти, що могли стартувати ще в Нагано-1998?
– Мабуть, ні. До того часу якихось пару років як перейшла з юніорів, так що це відноситься до Солт-Лейк-Сіті-2002 і Турину-2006. Довго пояснювати про зовнішні обставини. Можливо, мій перший тренер Олександр Сергійович Аверін, коли стояло питання про моє включення до олімпійського складу, не визнавав компромісів. Або, скажімо так, в контактах з чиновниками не був успішним політиком. Ну а я чекала і мріяла.
– І ось здійснилося аж у 2010-му, а там особливо стрельнути не пощастило?
– Нічого, важливо хоч раз це випробувати. До Турину і Ванкуверу я вже займалася у Андрія Юрійовича Нестеренка. Чому я і переживаю за кандидатів на Токіо з нового покоління, щоб все у них збіглося зі знаком «плюс».
– Напевно, не раз буваючи в Японії, можете дати оцінку їх рівню організації елітних змагань?
– Безумовно, і оцінка ця максимально висока! Шанобливе ставлення до всіх, привітальні особи, готовність допомогти закордонним учасникам навіть за межами своєї компетенції. Все виконується крапково. Житло, харчування, трансфер – взагалі екстраклас. Згадую чемпіонат світу в Саппоро не тільки через гідний результат на трасі, але і з гостинності.
– У вашій біографії є ще зимові Ігри-2014, коли в ролі гайда для біатлоністки і гонщиці Оксани Шишкової, яка має вади зору, ви привели її до чотирьох бронзових нагород, за що удостоєні ордена Княгині Ольги III ступеня. Ви і досі працюєте з паралімпійцями?
– Зараз вже ні. А ось Андрій Юрійович якраз головний тренер в зимових видах у паралімпійців. Мені вистачає обсягів з юними, серед яких лижники 2001 року народження і молодше. Їм є куди прагнути, – маю на увазі дорослу національну команду, яку очолює Олександр Пуцко, до речі, який бігав свою дистанцію і в Турині, і у Ванкувері.
– Слід розуміти, що і українські майстри інваспорту теж переносять підготовку на рік, і який ваш прогноз в цьому напрямку?
– Думаю, дуже оптимістичний. З моїми підопічними перебуваю в ці дні на зборі в селі Сянки Львівської області. Це поруч із Західним реабілітаційно-спортивним центром НКСІУ в Яворові Турківського району, який створений для наших паралімпійців завдяки унікальній людині – президенту цього комітету Валерію Михайловичу Сушкевичу. Наші юніори проживають в приватному секторі, але він дуже комфортний. По сусідству в сучасному готелі розмістилася збірна України з біатлону з усіма її зірками. Таким умовам дійсно можна позаздрити. Переконана, що паралімпійці на літніх Іграх через рік зуміють ще раз довести, які вони герої.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
