Німецький форвард «Едмонтона» Леон Драйзайтль став відкриттям регулярного сезону, отримавши нагороди одразу в трьох номінаціях.
- Art Ross Trophy Hart Memorial Trophy Ted Lindsay Award
- Maurice «Rocket» Richard Trophy
- William M. Jennings Trophy
- King Clancy Award Метт
- Bill Masterton Memorial Trophy
- Jack Adams Award
- Frank J. Selke Memorial Trophy
- Lady Byng Memorial Trophy
- Jim Gregory Award
- Mark Messier Leadership Award
- James Norris Memorial Trophy
- Vezina Trophy
- Calder Memorial Trophy
Останні кілька років головним забивалою в складі «Ойлерс» вважався Коннор Макдевід, але попередній сезон показав, що 24-річний німецький форвард з Кельна може вести за собою команду не гірше за свого зоряного партнера.
Art Ross Trophy Hart Memorial Trophy Ted Lindsay Award
Леон Драйзайтль (Едмонтон)
Поза всякими сумнівами – кращий гравець регулярної частини сезону. Німецький нападник в парі з Коннором Макдевідом терзали оборону суперників як могли. І, як показує статистика, ще як могли! Драйзайтль йшов по торішньому графіку Микити Кучерова, який набрав 128 очок в сезоні-2018/19. Але позапланова зупинка регулярної частини через пандемію коронавіруса зафіксувала показник в 110 набраних очок за системою «гол+пас». У 71 матчі він закинув 43 шайби і зробив 67 передач.
Драйзайтль став першим представником своєї країни і третім гравцем в історії «Ойлерс», який виграв Арт Росс Трофі. До нього кращим бомбардиром регулярного чемпіонату сім разів поспіль (з 1981-го по 1987-й) ставав великий «нафтовик» Вейн Грецкі та Коннор Макдевід в 2017-м і 2018-м.
Результативна гра «Леона-кілера» допомогла «Едмонтону» вийти в плей-оф. Щоправда, після п’ятимісячної паузи Драйзайтль не зміг набрати колишню форму, а команда у відбірковому раунді вилетіла від «Чикаго» (1:3). Але в «регулярці» німець просто блищав – перший за середньою результативністю (1,55 очка за гру), передачами (67), очками в більшості (44) і часу, проведеному на льоду серед нападників (22:37). Внесок Драйзайтля в успіх команди очевидний. У матчах, коли він закидав шайбу, команда перемагала в 24 випадках з 31. І навпаки, якщо Коннор не забивав, «Ойлерс» виграли лише 13 з 40 матчів.
Драйзайтля виділили не тільки журналісти Hart Memorial Trophy, які віддали йому нагороду, а й хокеїсти, які нагородили його призом Ted Lindsay Award.
Maurice «Rocket» Richard Trophy
Олександр Овечкін (Вашингтон) і Давід Пастрняк (Бостон)
На момент зупинки сезону кращими голеадорами були Олександр Овечкін і Давід Пастрняк – по 48 шайб. Для форварда «Вашингтона» перемога в нинішніх перегонах снайперів стала дев’ятою в кар’єрі і третьою поспіль. У другій половині сезону Ові набрав чудову форму, що дозволило йому піднятися на восьму сходинку за кількістю голів за всю історію НХЛ.
Почавши ігровий рік на 14-му місці, він обійшов таких легенд, як Брендан Шенахан, Люк Робітайл, Теему Селянне, Маріо Лем’є, Стів Айзерман та Марк Мессьє. Зараз на рахунку росіянина 706 точних пострілів, що всього на два менше, ніж у Майка Гартнера, який йде на сьомому місці. Якби не зупинка сезону, напевно б він обігнав і канадця.
34-річний Овечкін став третім за віком хокеїстом, якому вдалося виграти гонку бомбардира. Старше всього на півроку був Горді Хоу, коли став кращим в сезоні-1962/63, а Біллі Куку – який кращий в чемпіонаті-1932/33, було 36 років.
Що стосується 24-річного Пастрняка, то для чеха цей титул перший в його заокеанській кар’єрі. Останні чотири сезони він з року в рік поліпшував свої показники, закидаючи не менше 34 шайб. Тепер його особистий рекорд став найкращим показником в регулярній частині.
William M. Jennings Trophy
Ярослав Халак и Туукка Раск (Бостон)
Перемога «Бостона» в чемпіонаті не тільки заслуга лінії нападу на чолі з Давідом Пастрняком і Бредом Маршандом. Це ще і надійний тил, за який відповідали легіонери з Європи – фін Туукка Раск і словак Ярослав Халак. Завдяки їх старанням «Ведмеді» пропустили менше всіх на першому етапі – 167 шайб, зробивши при цьому вісім шатаутів на двох. Раск став кращим в лізі за показником надійності (2,12 пропущені шайби в середньому за гру), а також другим після Антона Худобіна за відсотком відбитих кидків по воротах – 92,9 відсотка. І якби не його несподіване рішення покинути «міхур» посеред плей-оф, цілком можливо, що «Бостон» зміг би знову опинитися в фіналі Кубка Стенлі.
King Clancy Award
Метт Дамба (Міннесота)
Тож не дивно, що приз, який вручається гравцеві, який є прикладом для партнерів не тільки на льоду, але і за його межами, а також бере участь в суспільному житті, отримав саме Дамба. Він активно займався питаннями расового та соціального рівноправ’я. Під час пандемії коронавіруса захисник «Вайлд» допомагав нужденним сім’ям, жертвував гроші на відновлення постраждалої від пожеж природи Австралії та був активним учасником дня клубу по боротьбі з раком.
Bill Masterton Memorial Trophy
Боббі Раєн (Оттава)
Приз за відданість хокею неспроста віддали хокеїстові «Сенаторс». Боббі Раєн на початку професійної кар’єри подавав великі надії. Про це свідчить і той факт, що 18-річного хокеїста на драфті 2005 року «Анахайм» вибрав під загальним другим номером відразу після Сідні Кросбі. Але повністю розкрити свій потенціал американець не зміг.
Нинішній сезон для нього перервався в середині листопада минулого року, коли Боббі звернувся в НХЛ за допомогою в боротьбі з алкоголізмом. Після реабілітації, що тривала три місяці, він повернувся на лід і вже у другому матчі проти «Ванкувера» показав себе у всій красі – хет-трик і сльози на лавці запасних під рев трибун, які скандували його ім’я. Зовсім недавно, наприкінці вересня, кар’єра гравця в «Оттаві» закінчилася – клуб викупив його контракт, і тепер Раєн шукатиме нове місце роботи.
Jack Adams Award
Брюс Кессіді (Бостон)
Кращим тренером став наставник «Брюїнс», який привів команду до виграшу Президентського кубка. «Бостон» першим і єдиним в лізі набрав 100 очок і на момент зупинки чемпіонату випереджав найближчого переслідувача «Тампу-Бей» на вісім пунктів.
За чотири неповних сезону біля керма «Бостона» канадський фахівець чотири рази виводив команду в плей-оф Кубка Стенлі. Минулорічний похід за трофеєм закінчився в фіналі, коли «Ведмеді» програли серію «Сент-Луїсу» (3:4).
Frank J. Selke Memorial Trophy
Шон Кутюр’є (Філадельфія)
Кращим нападником оборонного плану визнаний форвард «Флайєрс» Шон Кутюр’є. За відсотком всіх виграних вкидань і в своїй зоні зокрема він зайняв відповідно перше і третє місця в Лізі (59,6 і 59,5). Шон – кращий серед форвардів команди по середній кількості часу, проведеного на льоду (19:50), а також загального часу, зіграному в меншості – 140:29. За системою гол+пас в 69 матчах Кутюр’є набрав 59 очок (22+37) при показнику корисності +21.
Lady Byng Memorial Trophy
Натан Маккіннон (Колорадо)
Зірка «Евеланж» крім бомбардирських якостей володіє також і джентльменськими. Натан посів п’яте місце за кількістю набраних очок в регулярному сезоні – 93 (35+58), при цьому заробивши всього п’ять двохвилинних вилучень. Даний показник став найкращим для хокеїста за сім років, проведених в НХЛ. При цьому на ньому суперники порушували правила 23 рази. До Маккіннона подібний приз вигравали всього два гравці «Колорадо» – Джо Сакік в 2001 році та Райан О’Райлі в 2014-му.
Jim Gregory Award
Лу Ламорелло (Айлендерс)
Робота генерального менеджера «остров’ян» була відзначена призом, який вручається з 2010 року і вперше опинився в руках представника «Айлендерс». Лу Ламорелло зайняв пост генменеджера клубу в червні 2018-го і вже через два тижні запросив на тренерський місток Баррі Тротца. Це було потрапляння в «яблучко» – команда вперше за останні три сезони пробилася в плей-оф.
Уже в наступному році результат був ще краще. Якісна робота на трансферному ринку перед початком регулярного чемпіонату дала свої плоди. 77-річний фахівець поповнив склад команди вільними агентами Семеном Варламовим та Деріком Брассаром, а також перепідписав Андерса Лі, Ентоні Бовільє, Джордана Еберле і Брока Нельсона. Внаслідок обмінів в команду прийшли Енді Грін та Жан-Габріель Пажо, завдяки чому «Айлендерс» вперше за останні 27 років вийшли у фінал Східної конференції.
Mark Messier Leadership Award
Марк Джордано (Калгарі)
37-річний канадець був претендентом на цю номінацію в минулому році, але тоді нагороду віддали Вейну Сіммондсу. Зараз настала черга захисника «Флеймс». Джордано є лідером не тільки на льоду, а й за його межами. Разом з радою міста Калгарі в 2014 році він запустив програму «Команда Джордано», яка рекламує здоровий спосіб життя і розвиток лідерських якостей у п’яти найбільш нужденних школах міста. Крім того, він брав участь в інших громадських заходах, серед яких командна програма грамотності та прайд-парад в Калгарі.
James Norris Memorial Trophy
Роман Йосі (Нешвілл)
Швейцарець став першим гравцем «Нешвілла», який удостоївся такої нагороди. Він встановив особисті рекорди відразу в трьох номінаціях – за кількістю закинутих шайб (16), результативних передач (49) і набраних очок (65). Серед усіх захисників Ліги за результатами регулярного сезону в кожній з категорій він зайняв другий рядок. Самовідданий захисник заблокував 108 кидків, а його показник корисності склав +22.
Vezina Trophy
Коннор Геллебайк (Вінніпег)
Заслужена перемога воротаря «Джетс», який зумів більше за всіх в регулярному сезоні (шість разів) зберегти свої ворота в недоторканності. За кількістю перемог він поступився тільки Андрію Василевському – 31 проти 35 у росіянина. А ось за кількістю кидків по воротах (1796) і сейвів (1656) рівних Геллебайку в Лізі немає.
Calder Memorial Trophy
Кейл Макар (Колорадо)
21-річний захисник «Лавін» випередив в опитуванні свого колегу по амплуа з «Ванкувера» Куінна Хьюза і форварда «Чикаго» Домініка Кубаліка. Послужний список Макара вражає – він кращий бомбардир серед захисників-дебютантів (12 голів), кращий за кількістю закинутих шайб в більшості і рівних складах (відповідно чотири та вісім). Вінцем досягнень став клубний бомбардирський рекорд для захисників-новачків – 50 очок. Незважаючи на свій юний вік, канадець уже став одним з лідерів команди.
Володимир ХОМИЧ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
