Тільки чоловіча шпага буде представлена від України та в командній номінації Ігор в Токіо. До слова, прелюдія кваліфікації складалася у наших бувалих фехтувальників не зовсім переконливо. Зате у вирішальний момент вони проявили і клас, і характер, увійшовши до числа дев’яти кращих екіпажів в цьому виді спортивної зброї.
Читати цю статтю на русском языке
Про що розповів нам старший тренер збірної Володимир Станкевич, який за два десятиліття приводив команду до європейського «золота»-2001, світового в 2015-му, і це крім «срібла» і «бронзи», плюс букет індивідуальних нагород. Ліцензію добувала така компанія: Богдан Нікішин (Дніпро, 41 рік, особистий тренер Ольга Маркіна), Анатолій Герей (Ужгород, 32 роки, Михайло Подольський і Анатолій Герей-старший), Ігор Рейзлін (Київ, 36 років, батько і наставник – Дмитро Рейзлін), Роман Свічкар (Харків, 28 років, Ірина Одокієнко і Володимир Станкевич). Нікішин та Герей причетні до четвертого місця Ріо-2016 (тоді з ними партнерами були Дмитро Карюченко і Максим Хворост).
– Володимире Васильовичу, запитаю відразу і без натяків: як повинна була позначитися осічка на чемпіонаті Європи-2019?
– Підійти довелося, так би мовити, філософськи, обернувши собі на користь регламент. При остаточному підрахунку адже враховуються не тільки обов’язкові для участі старти, а «Європа», зрозуміло, туди входить, але і чотири кращих з п’яти етапів FIE. Ось ми і постаралися зробити так, щоб десяте місце в Дюссельдорфі пішло «не до рахунку».
– А що здатне було перетягнути канат – чемпіонат світу?
– Саме так. Це липень того року, Будапешт. І вже перший поєдинок всього лише за вхід «у 16» йшов важко, але ми знали, що з Гонконгом інакше і не проскочиш – 45:40. Далі угорці, проти яких вирішили не поставити Рейзліна. Але суперник теж не залізний. Тільки завоював приватне світове «золото» Гергей Шиклоши за всі зустрічі дав «мінус», тобто «стінка на стінку» Україна створила запас – 45:36. На куражі зачепили італійців (37:34) і китайців (38:24). Так, поступилися фінал французам, але мету все-таки стали бачити, адже «світ» приносить до рейтингу подвійні очки!
– Хороша у вас робота – замість тактичних пошуків насідати на арифметику? Жартую…
– Тут серйозніше не буває. Дивіться, на топ-турнірах перше командне місце дає 64 очка, друге – 52, третє – 40. А ось далі зазор між позиціями мізерний. Тобто, пробитися «в призи» – це того варте. Хоча жодним скромним результатом нехтувати не можна, що відчути довелося на Кубку світу в Гайденгаймі і Ванкувері, де виявилися п’ятими і шостими відповідно. Це ж січень і лютий 2020-го, після чого настав довгий карантин. На голодному пайку до нього вступати наївно, ось про що мова!
– Повертаючись до справ будапештських, там поряд зі «сріблом» командним ваші підопічні гідно билися індивідуально?
– Спасибі, що не забуваєте! Ігор Рейзлін забезпечив собі «бронзу», вигравши чвертьфінал у казаха Руслана Курбанова, а ще одне третє місце дісталося італійцеві Андреа Сантареллі. Шкода, за вхід «у 8», сітка звела Ігоря з Богданом Нікішиним. Нам до такого не звикати. Ще успішніше Рейзлін виступив на кубковому етапі в Берні. Багато в чому визначальною стала там зустріч із знаменитим французом Янніком Борелем за вхід «у 4», яку киянин виграв – 15:12. Слідом розібрався з іншим шпажистом тієї зоряної збірної – Олександром Бардене (15:10). До речі, він в результаті розділив «бронзу» на етапі з нашим Романом Свічкарем. Драматичним був фінальний бій Рейзліна з чемпіоном Росії Вадимом Анохіним – 11:10. Такі нагороди, як то кажуть, дорогого коштують.
– Продовження відбіркового «банкету» жати довелося майже рік?
– І не «майже» теж. По суті доля ліцензій вирішувалася на «Шпазі Казані» в березні нинішнього року. Цей етап Кубка світу частково компенсував скасований роком раніше старт в Аргентині. І з’їхалося тепер 29 збірних. А завдання «через рейтинг» не випасти з топ-4, плюс найкраща команда від Європи. За ідеєю впевненіше за інших відчувала себе «солодка парочка» Франція – Італія, поряд курсувала Швейцарія, тоді як українцям, угорцям, росіянам треба втискуватися у квоту. Не менший ажіотаж в азіатських розборках (Корея, Китай, Японія), трохи спростив їм маневр Єгипет, який не взяв африканський квиток через те, що опинився за межами топ-16 світу. З американським же пропуском таку проблему уникла збірна США. Ось і прикиньте розклади!
– Секундочку, а Японії навіщо було впиратися, їй мандат покладено як країні-організатору?
– Але питання – з якого рядка рейтингу! Ми в чвертьфіналі билися саме з ними, завершував Свічкар проти дуже наполегливої Кокі Кано. Коротше, бій закінчився «за часом», а виграш означав вже ліцензію. Втім, хлопці без розслаблення вийшли на Китай, якому зауважте, за вхід «у 8» програла Угорщина – 28:29, що коштувало їй ліцензії. Ну а наш шлях у командний фінал проліг через 39:36 над китайцями, і не вистачило очка в матчі з Італією – 43:44. Але це друге місце жодного не засмутило. Тим паче вкупі з особистим «золотом» Рейзліна, який по-різному довів перевагу над німцем Самуелем Унтерхаузером (8:7), єгиптянином Ахмедом Ель-Сайєдом (15:7) і в головному фіналі над Шиклоші – 15:11.
– Ви хочете сказати, що ніякої рулетки не буде, і вже ясно, хто на Олімпіаді починає проти кого?
– Абсолютно точно: за вхід «у 4» доведеться битися зі шпажистами Китаю. Плюс тема акліматизації. Нещодавно повернулися із збору на Іссик-Кулі, висота 1609 метрів. Спаринг-партнери з Казахстану, Узбекистану і господарі-киргизи розраховували на обопільний інтерес. Так і вийшло. До речі, їх хлопець Роман Петров, поряд зі згаданим Курбановим, відібралися на Ігри через зону Азія/Океанія. В середині липня плануємо прибути у місто Хіта, що на острові Кюсю. Загалом, рухаємося за планом.
…Побажавши шановному співрозмовникові підтягнути повсякденний запас китайських і японських термінів, ваш кореспондент переключився на двох з українського бойового квартету.
– Солідний вік учасників нашої команди – це козир міжнародного досвіду або все ж складнощі з навантаженнями?
– Не думаю, що досвід допоможе насамперед, – вважає Анатолій Герей. – Фехтування – це чисто психологія. Ти приймаєш рішення на доріжці і повинен передбачити відповідь суперника. А що стосується втоми, то з «фізикою» все в порядку. З нами займаються фахівці з цього напрямку Юрій Жураховський і Євген Винокуров.
– Кого ви виділяєте серед конкурентів, хто найбільш небезпечний?
– Випадкових чекати не доводиться, всі гідні. Мабуть, Франція трохи особняком, і її знакова персона Борель, чотириразовий чемпіон світу, олімпійський чемпіон-2016 в команді тощо. Зріст під два метри, а руки цього уродженця Гваделупи досягають нижче колін. Про техніку бою що говорити? Тут важливо з такими командами перетнутися пізніше.
– Наскільки важко підпорядковувати персональні амбіції до командних завдань? Та й ролі у вас розподілені зовсім не так, як у футболі чи гандболі…
– У нинішньому відбірковому циклі на чільне місце ставилася команда, – каже Ігор Рейзлін, діючий другий призер Кубка світу-2021. – Знаєте, у мене адже індивідуальна путівка була ще до локдауна, але ж так ми їдемо вчотирьох, а вже з цього квартету тренери назвуть тих трьох, хто й особисто виступить. А мушкетерський девіз нам теж притаманний. Капітан збірної Богдан Нікішин завжди готовий зробити напуття, підтримати, підказати.
– Дуже каверзний момент – кому випало завершувати бій, який йде довго, до 45 очок в сумі. Потрібно мати постійного, образно кажучи, фінішера, а раптом що – йому дістанеться на горіхи?
– У різних зустрічах і раундах така фігура змінюється, це суто тренерський вибір. Ми стільки разів через це проходимо, що винних у нас не буває. Гарантую.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
