Всупереч скромному виступу на ЧЄ-2020 наша збірна не загубилася в лабіринтах майбутнього світового відбору.
На відміну від колишніх публікацій не стану стверджувати, мовляв, Україну в ігрових видах спорту свідомо визначають у невигідний сегмент жеребкування. Той, з якого найчастіше зіткнешся безпосередньо з одним із грандів на вузькій стежці проникнення. Адже за шляхом до чемпіонату світу (Єгипет, січень 2021 року) нашої чоловічої гандбольної збірної знайшлося місце у другому раунді європейського плей-оф, який пройде у червні нинішнього року. Й ми уникнемо більш ранньої, квітневої стадії. Хто ж, крім «синьо-жовтих», відразу допущений до майбутньої квоти двадцяти?
Це збірні Словенії, Португалії, Німеччини, Австрії, Швеції, Швейцарії, Угорщини, Білорусі, Ісландії, Франції, Чехії, Північної Македонії, Чорногорії, Сербії, Нідерландів. Причому – це автор трохи відвернеться на сусідню тему – перші дві з перерахованих команд ще й пробилися в олімпійську кваліфікацію конкретно за результатами недавнього ЧЄ-2020. За рознарядкою ІГФ та МОК передбачені три рівноправних турніру по чотири учасника у кожному. Отже, перший: Норвегія, Бразилія, Чилі, Південна Корея. Другий: Франція, Хорватія, Туніс, Португалія. Третій: Німеччина, Швеція, Словенія, Алжир. Зауважу, що квартети «починаються» зі збірних-господинь. Після баталій 17-19 квітня путівки на Олімпіаду у Токіо здобудуть по дві кращі команди.
Наводжу необхідну ремарку для розуміння, чому з пострадянської обойми там немає нікого, хоча білоруси крокували поблизу. Підопічних Юрія Шевцова, образно кажучи, підвели данці й французи, які швидко вилетіли. Справа у тому, що ні ті, ні інші, які вже володіли або ліцензією в японську столицю (вікінги – діючі чемпіони світу-2019), або викликом на додатковий розіграш («триколірні» – бронзові медалісти того «мундіалю») не вийшли зі стартових груп континентальної першості. Тобто, фінішувавши акурат за дюжиною на 13 та 14-й рядках списку. Смішно?
Ні в якому разі! Просто квиткова, так би мовити, лінія посунулася мало – до четвертого-шостого рядочки, а це й є словенці з португальцями. Між ними втиснулася Німеччина, але вона й так потрапляла у відбір на Ігри-2020 як четверта команда ЧС. Нашим сусідам сябрям прикро, оскільки на пару з Австрією, вони один одного розмачулили нічиєї та зупинилися у групі 1 основного єврораунду на позначці в три очки. А треба було мати мінімум чотири. Та й то із застереженнями! Думаю, ще прикріше у плані олімпійських амбіцій угорцям, які при нібито потрібних чотирьох пунктах у групі 2 пропустили за додатковими показниками й португальців, й шведів, які отримали талончик раніше з п’ятого місця у минулорічному світовому реєстрі.
… Отже, повертаємося до збірної України, яку багато хто встиг пожурити за низьке (?) місце в Європі. Знаєте, в «доінтернетні» часи вказали б командам, які опинилися третіми на першій стадії ЧЄ в своїх компаніях, загальні 13-е–18-е місця. Відповідно замкнув ті міні-таблички наказали б поділ 19-го–24-го. Мовляв, майже ніякої різниці. Тепер інакше. Так, українські гандболісти очків не одержали паралельно ще з п’ятьма збірними, своїх шанувальників розчарували. Проте, заочно порівнявши різницю м’ячів, ЄГФ розставила їх конкретно – від 19-й позиції України до 24-ї у Латвії. У підсумку наші хлопці в дуеті із сербами допущені в більш далеке плавання. Значить не дарма вихованці Сергія Бебешка та Миколи Степанця зовсім трішки програли македонцям й чехам. На виході «мінус 9» зіграли за нас приємніше, ніж «–17» в гольовому пасиві боснійців або «–15» у росіян.
Як наслідок, перші зійдуться через два місяці в непростих баталіях з Румунією, а другі – з Туреччиною. Зовні ці варіанти виглядають навіть стрьомно, ніж ізраїльтяни, які дісталися латвійцям. Ну а в Польщі й зовсім відчувають якусь мігрень напередодні «стиків» з Литвою. На сайті ZPRP акцентують увагу на силі лідера запорізького «Мотора» Айденаса Малашинскаса, плюс литовських «французів» Йонаса Трухановичюса з «Монпельє» та Гердаса Бабарскаса, який продовжив контракт на два роки з «Шамбері Монблан». Ну це вже турбота наставника «кадри», добре нам знайомого Патрика Ромбела. Ми ж хоч трохи порадіємо за своїх, зайвий раз переконавшись в тому, що у великому гандболі «трохи» і «майже» теж враховується.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
