Загального балансу ігрових очок не вистачило жіночій збірній України до путівки на чемпіонат Європи. Для бесіди про відчуття у зв’язку з арифметичним непопаданням на Євробаскет-2021 ми обрали двох авторитетних дам, які пройшли подібні терни особисто і неодноразово.
Читати цю статтю на русском языке
Отже, заслужений майстер спорту Людмила Назаренко – чемпіонка Європи-1995, півфіналістка ОІ-1996, нині викладач кафедри спортивних ігор НУФВСУ. Ірина Щипакіна – майстер спорту міжнародного класу, заслужений тренер України, наставниця одеського «ІнтерХіма». Об’єднує їх як мінімум два трофея в складі київського «Динамо» – Кубок Ліліан Ронкетті-1988, а роком раніше і Кубок СРСР.
– Зрозуміло, що це великий мінус для всієї України, що має високу баскетбольну репутацію на міжнародній арені, – каже Ірина Щипакіна. – По свіжих слідах складно знайти одну-дві причини. Тут і омолодження складу, і пошук балансу з більш досвідченими виконавцями, і зростаючий рівень багатьох збірних. Ви знаєте, що через вірусні обмеження збори мали мінімальну тривалість, не вистачило контрольних ігор. Що стосується тренерів… Це завжди колосальна відповідальність та навантаження. Та й не все залежить лише від нього. Ось ти чекаєш потрібних гравців, а вони хоп – і не зуміли прибути. Варіанти ж по ходу турніру виникають будь-які. Скажімо, в тій єдиній для українських юніорок за всі роки «Європі»-2003, коли нам з Євгенією Григорівною Кочергіною пощастило привести тодішніх 16-річних до «бронзі», ми в групі іспанкам поступилися очко, а в зустрічі за третє місце обіграли їх з перевагою в 22. Виходить, що думати про непередбачені ситуації треба не просто з першого матчу, але з першої хвилини.
– Хочете сказати, що Срджан Радулович зобов’язаний був зі старту передбачити те горезвісне співвідношення ігрових очок, яке в підсумку Україні й гукнулося?
– «Зобов’язаний» – трохи не той відтінок. Він знаходився в скрутному пошуку оптимального складу. Припустимо, восени 2019-го був один ансамбль (програли Бельгії – 66:83 і скромно обіграли Португалію – 72:60. – Прим. Є.К.), через рік в околицях Лісабона – інший (знову 65:87 від бельгійок і 84:66 над Фінляндією). До досвідчених бійців на всій дистанції можна зарахувати капітана збірної Аліну Ягупову та Людмилу Науменко, які грають в турецьких клубах. Певний стаж мають Ольга Сівакова з бердянської «Чайки», Віта Горобець та Вероніка Любінець з «Прометея». А поруч дівчата по 20 «з хвостиком» – їх одноклубниця Уляна Дацько, з «Київ-Баскета» – Влада Волошина і зовсім 18-річна Дарина Дубнюк. І це не весь список молодих. Трохи старше наші одеситки Єлизавета Мітіна та Юлія Мусієнко, яка нещодавно перейшла в «Прометей». Як їм, не маючи на увазі Ягупову – вона і справді зірка сучасного баскетболу, зупинити лідерів збірної Бельгії?
(Для ілюстрації наведу цитату з досьє однієї Емми Меессеман: 204 матчу в WNBA за Washington Mystics, потрапляння в All Star 2015-го, паралельно триразова чемпіонка Євроліги та п’ятиразова – РФ за УГМК. І все це до її 27 років).
– Ірино Вікторівно, треба розуміти, що повернення до лав нашої дружини після одужання Ольги Дубровіної, Христини Філевич, Міріам Уро-Ніле та Вікторії Шматової виявилося «не в темп» – третє «вікно» відбору мало що могло поліпшити, а результати проти фінів як би відкидалися згідно з регламентом для перерахунку «найкращих других»?
– Впевнена, що для всіх дівчат виступ за національну команду – є престижним і важливим. Перспектива, думаю, є, а нинішня осічка точно може бути виправлена в майбутньому…
– Які відчуття? – запитує ще раз Людмила Назаренко. – З одного боку, все як завжди – не можемо уникнути так званих закруток. Пам’ятається, по дорозі на ЧЄ-2009, коли я асистувала в збірній Володимиру Брюховецькому, Україні та Німеччині не вдалося прямо з першого місця пробитися, так нас включили в додатковий раунд, звідки тільки ми добули путівку, а з сусіднього тріо – італійки. Але мені позиція, коли твою долю хтось вирішує «за тебе», ніколи не подобалася. До речі, Бельгія в тому розіграші до топ-16 в Латвії не добралася.
– Зачекайте, так в золотом Євро-1995 ані їх, ані португалок, по-моєму, і близько не було. І раптом?
– Ну, не зовсім раптом. Звичайно, тоді в Чехії тон наряду з нами ставили Італія, Словаччина, Росія, частково Молдова і Литва. Але якщо про нашу команду, то розумієте, люди пройшли сходинки ще від радянського баскетболу, трубили спершу за дубль або в першій лізі Союзу. Тоді плідно працював дитячий пласт, відбирали кращих з кращих. На жаль, сьогодні замість відбору в спортивні коледжі – набір. А потужних центрових по 195 см і вище взагалі не знайти. Часи різні – так, але які у нас четверті-п’яті номери грали тоді в Брно! Олена Вехова, Вікторія Буренок, Марина Ткаченко, Ольга Шляхова, Вікторія Навроцька, ну і я за компанію. Рік по тому у Володимира Рижова виступали на Олімпіаді в Атланті ще Діана Садовникова та Вікторія Лелека. А Бельгія – ні, це не випадок, а тенденція. Десятки країн на підйомі, і до речі, ветеранами не зневажають. У бельгійок і зовсім Анн Воутерс 1980 року народження, причому титул в WNBA за «Нью-Йорк Спаркс» вона завоювала в 36 років. Що проти такої «скелі» можна вимагати від тієї ж Любінець?
– І все ж, Людмило Ігорівно, давайте скажемо що-небудь підбадьорююче нашим баскетболісткам.
– Безумовно! Вони заслуговують на удачу, і у них все є для прогресу. Треба об’єднати нову плеяду навколо Аліни Ягупової, яку недарма називають баскетболісткою світового рівня. Плюс інші легіонерки. На хорошому рахунку в швейцарській лізі Ольга Яцковець з «Вінтертура», яка грала зараз у Радуловича. Та й як не привернути Олю Мазніченко з італійської «Парми»? Звичайно, треба, щоб держава всерйоз підтримала баскетбол.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
