Натуралізований китайський тенісист, бронзовий призер Європейських ігор-2015 приніс Україні першу ліцензію в Токіо. П’ятеро українських майстрів маленької ракетки взяли участь у двох відбіркових змаганнях (Катар і Португалія) за олімпійські квитки в одиночних розрядах.
На 1 червня підтверджений поки один мандат. Його завоював Коу Лей, який давно перебрався в нашу країну, по праву займає 56-й рядок світового реєстру. Втім, серйозними залишаються шанси і на дві дамські путівки.
Слід зауважити, що понад двох гравців від тієї чи іншої федерації можливі в тому випадку, якщо держава пройшла командне сито кваліфікації. Тоді троє і стартують «стінка на стінку», а двоє з них ще й особисто. Ну, перший варіант Україні, на жаль, не погрожував. Наші так скромно стоять в рейтингу, що в «дев’ятку обраних» навіть по Інтернету заглядати дивно, а надбавка від континентів – це всього по одній збірній. Чим і засвітилася обидва рази Німеччина. Крім неї від Європи майнули на головній сторінці жіночі команди Австрії, Угорщини, Польщі, Румунії; чоловічі – Португалії, Сербії, Словенії, Франції, Хорватії, Швеції. А збігів-то й немає. Ось вам жорсткість конкуренції!
Опускаємо змішаний розряд, де вітчизняні «міксти» реально далеко, і плавно перейдемо до одиночних номінацій. Доха, природно, місто контрастів, особливо у березні. Однак після двох міжнародних турнірів, які служили корисною репетицією, жодної золотої рибки зі світового озера українцям не зачепилося. Хоча наша перша ракетка Маргарита Песоцька (а за світовими канонами – 33-тя) переконливо взяла два поєдинки – 4:2 над британкою з явно китайським ім’ям Хо Тіньтінь і 4:0 над Розі Фандол з Філіппін. Як розкручувалися сюжети зі шведкою Ліндою Бергстрем і Саветтабут Сутасіні з Таїланду, найкраще говорять цифри. У першому випадку – 7:11, 11:13, 11:9, 7:11, 9:11, у другому – 11:4, 9:11, 9:11, 8:11, 9:11.
Так що у «настільників» загальні 1:4 – не те ж саме, що у футболі. До речі, й одна, й інша «кривдниці» – виїхали з Катару з ліцензіями. Цього, правда, не скажеш про білоруску Надію Богданову, що перебуває на початку другої «сотки», яка (поступаючись 1:2) перетягнула канат з харків’янкою Ганною Гапоновою (67-а) – 4:3. Решта три путівки забрали представниці Монголії, Нідерландів і ОКР.
Тим часом в чоловічому відборі в кроці від мети двічі стояв Коу Лей. Ні, мова не про перевагу над канадцем Едвардом Лі (4:0), парагвайцем Марсело Агірре (4:2) або болгарським італійцем Няголом Стояновим (4:1). Там все зрозуміло. На одній заліковій стадії дорогу уродженцю Пекіна перебіг чех Любомир Янчаржік, на іншій – Кирило Скачков (ОКР). Як зізналися потім головному тренеру нашої чоловічої збірної Володимиру Геворгізову його празькі колеги, Янчаржік взагалі так класно не грав до того ніколи за кар’єру. А поряд з ним й зі Скачковим відібралися угорець Бенце Майорош і «корінний словак» Ван Янь (між іншим, 34-й номер). Наскільки сильний останній? Мабуть – так, якщо вже розібрався з тим же турком Ібрагімом Гундузом, який на старті загальмував киянина Євгена Прищепу (111-й) – 4:2. Для повноти картини: Коу Лей і Прищепа ще в 2010-му здобули «бронзу» Європи в парному розряді.
…Трохи нижче пояснимо, чому синьо-жовтий десант в квітневий Гімарайнш вийшов менше на один «багнет». Так чи інакше, а тримати марку нашого жіночого table tennis належало вихованці містечка Жовква Львівської області Соломії Братейко. Без найменшої іронії пан Геворгізов, який секундував 22-річній спортсменці в тому євроінтер’єрі, назвав аргумент, припасений для установки і настрою: «Соломіїчка, ти ж розрахунки пам’ятаєш, а проти досвідчених суперниць втрачати тобі особливо нічого».
Що ви думаєте, Братейко випурхнула з групи на одному диханні – 4:0 у бельгійки Наталі Марчетті (та впиралася в третьому сеті 10:12, і не більше!), плюс 4:2 у Галі Дворак, що захищає кольори Іспанії. Тут і весь протокол вказати не гріх – 14:12, 11:7, 11:4, 9:11, 9:11, 11:7). До відома: Галя – дочка колишнього київського динамівця Володимира Дворака, дворазового чемпіона СРСР (1985, 1989), і Флери Хасанової (в тому ж 1985-му тенісистка з Караганди здобула союзне «золото» в парі з Оленою Вечерок з Херсона). До слова, на сьогодні в світовій класифікації Галя на 77-й позиції, тоді як Соломія – на 189-й. Ну а далі без приємних сюрпризів: 4:2 з італійкою Джорджієй Пікколін (за списками – 115-а), 1:4 від сіяної під 34-м номером француженки Прітікі Паваде і 2:4 від 75-ї ракетки ITTF Сари де Нутте з Люксембургу. Але що цікаво – тут був шанс.
Програючи 0:2 за партіями і 0:5 – у третій, Братейко вислухала спіч Геворгізова в хвилинній перерві та загнала опонентку на 11:7. На жаль, досвіду вистачило підтягнутися до загальних 2:3 і дати бій в шостому сеті аж до розв’язки – 9:11. Посадковий талон на Токіо разом з Паваде оформили її партнерка по французької збірної Нань Юань, ще одна китаянка, але з іспанською пропискою Марія Цзяо, а також Яна Носкова (ОКР). Здається, уроки Піренеїв Соломія вивчить разом з особистим наставником по Львівській ШВСМ Віктором Дідухом…
Мабуть, відноситься це і до Прищепи, який в ході євровідбору був активним в групі: по 4:2 у ізраїльтянина Міхаеля Таубера і Абдулли Йигенлера з Туреччини, а між ними було 0:4 «з вини» бельгійця Седріка Нейтінка (але, вибачте, 69-а ракетка світу). Гарний був вихованець Тетяни Кокуніної і в поєдинку з угорцем Адамом Суді, витягнувши і шостий сет (12:10), і вирішальний сьомий – 13:11. Ну а перейшли доріжку хлопці, здавалося б різні за рейтингом – іспанець Альваро Роблес (63-й, проник у токійську квоту) та румун Рарес Шипош (дотепер був 149-м). Хто склав Роблесу компанію? Будьте ласкаві – грек Панайотіс Гіоніс (49), румун Овідіу Іонеску (60), чех Павел Сіручек (51) і, на щастя, Коу Лей.
Цей бажаний пропуск на треті в своїй олімпійській літописі Ігри (рахуючи з 2008-го в його рідному місті) Коля – так називають Коу Лея партнери – оформив чітко. Нейтінк взагалі ні партії не взяв, як і прогресуючий на очах поляк Самуель Кульчицький. Щоправда, розслабився трохи пекінський українець в діалозі з упертим Шипошом – після 11:9, 11:7, 11:8 дістав 4:11 і 5:11. Тут тренер знову, м’яко кажучи, не промовчав, предметно нагадавши: «Не дозволяй йому backhand – ми ж, йолки-палки, домовилися!» Підказка була почута – 11:6 і 4:2 на десерт. Володимир Юрійович сформулював скромно: «Одну чоловічу ліцензію обіцяв і це прагматично виконано. Хоча завжди хочеться більшого».
Ні, друзі, «відділ фантастики» не обов’язково на другому поверсі. Обидві наші провідні тенісистки, особистими тренерами яких є мами – відповідно Маргарита Песоцька-старша (вона ж наставниця жіночої збірної) і Людмила Гапонова, логічно повинні пройти за критерієм ITTF для кращих серед раніше не озвучених. Можливо, з цією опцією Рита і Аня пропустили турнір в Португалії? На такій версії й завершимо.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
