Вперше з 2007 року жодна з українських команд не пробилася до стадії плей-оф єврокубків. Минулий сезон Україна завершила на 12-му місці в таблиці коефіцієнтів УЄФА – для того, щоб обійти Шотландію та залишитися на 11-му, нам не вистачило лише 0,251 бала (одна перемога).
Нагадаємо, що 11-а позиція важлива, оскільки практично завжди дає одну пряму путівку до групового турніру Ліги чемпіонів (теоретично завжди – 10-та). Переможець УПЛ користувався цією опцією з 2009 року, і всі вже якось звикли, що так і має бути. Але падіння вильоту з топ-11 означало, що влітку 2022-го пробиватися в групу ЛЧ через кваліфікаційні перепони доведеться обом нашим клубам.
Втім, перспективи на швидке відновлення статус-кво були дуже непогані. Нову єврокампанію наша асоціація (після відпадання у всіх коефіцієнта сезону-2016/17) вже розпочала на заповітній 11-й позиції – тобто достатньо було її утримати. І з цим проблем начебто не передбачалося, оскільки переслідувачі відставали добряче: Бельгія – на 3,6 бала, Сербія – на 4,525. А ось для кроку вгору, і навіть не одного, були добрі передумови. Відставання від Австрії становило лише 0,050 бала, Шотландії – 1,000, Нідерландів – 1,500, Росії – 1,582.
Кваліфікація пройшла, можна сказати, як завжди. Скажімо прямо: після розвалу «Металіста» та «Дніпра» у нас не залишилося команд, окрім «Шахтаря» та «Динамо», здатних пробиватися до групи через відбіркові етапи. Щоправда, минулого літа була надія на нову Лігу конференцій, склад якої містив зовсім мало «жахливих» імен. На жаль, це не допомогло. Й «Ворскла», й «Колос» спіткнулися одразу на дуже скромних опонентах. Причому ворскляни в обох матчах з «КуПС» вели за ходом 2:1, але упускали перемоги вже в доданий час, а у поєдинку у відповідь пропустили вирішальний м’яч в овертаймі. Ковалівці скатали дві «нульовки» з карагандинським «Шахтарем» та витягли нещасливий квиток у пенальтійній «лотереї». До речі, ані фіни, ані казахстанці до групового етапу не потрапили.
«Зоря» в раунді плей-оф Ліги Європи не змогла нічого протиставити австрійському «Рапіду». У принципі, все стало зрозуміло вже після 0:3 у Відні, на «Славутич-Арені» луганчани також пропустили три, але хоч забили два. Той, хто програв у цьому раунді, отримував путівку до групи Ліги конференцій, і здавалося, що такий «втішний приз» навіть на благо – в оновленій Лізі Європи, що помітно посилилася, «чорно-білим» навряд чи щось світило.
Єдиним літнім позитивом став виступ «Шахтаря» у кваліфікації Ліги чемпіонів. У третьому відбірковому раунді «гірники» досить впевнено розібралися з бельгійським «Генком», вигравши двічі по 2:1. Причому у Генці здобули вольову перемогу, а у Києві для «різноманіття» спочатку забили два, а наприкінці милостиво подарували гостям гол престижу. У першому матчі раунду плей-оф «помаранчево-чорні» голом Педріньо на стадіоні «Луї II» створили непоганий заділ у протистоянні з «Монако». Проте за тиждень на харківському «Металісті» пропустили два м’ячі ще до перерви при жахливій грі. Добре, що «монегаски» визнали справу зробленою і в другому таймі перейшли на «збереження нажитого». Ще краще, що Марлосу, який вийшов на заміну, вдався на 74-й хвилині точний удар, який перевів гру в овертайм. І вже зовсім чудово, що наприкінці додаткового часу пас Мудрика зрикошетив об ногу Агілара так, що м’яч залетів «за комір» голкіперу «Монако» у ворота.
На цьому все добре для українських клубів та їхніх шанувальників у євросезоні-2021/22 закінчилося – осінь принесла майже суцільну низку розчарувань із провальним підсумком. Так, і раніше бувало, що жодний з наших не сягав євровесни, але вже досить давно. Останній такий випадок датується 2007 роком – тобто виросло ціле покоління уболівальників, які не знають, що таке євросезон без весняної частини. А щоб усі українські команди втратили шанси на вихід до плей-оф за тур до кінця групового етапу – таке сталося вперше. Ну, до того ж, наші гранди доповнили свою міжнародну історію низкою антирекордів.
«Динамо» дісталася непроста група, але кияни мало не розпочали свій турнірний шлях із перемоги над передбачуваним головним конкурентом у боротьбі за третє місце. Але гол Шапаренка у ворота «Бенфіки» скасували через мікроскопічний офсайд, тому довелося задовольнятися нульовою нічиєю. І хоч би хто міг тоді подумати, що це очко й становитиме всю «здобич» динамівців у групі… Звичайно, з «Баварією» нинішньому «Динамо» ловити не було чого, та й «Барселоні» з «Бенфікою» теж – усіх суперників німецький рекордмайстер обіграв крупно. Виняток склав лише матч на НСК «Олімпійський», де «Динамо» програло з «почесним» рахунком 1:2.
А ось у протистоянні з кризовою «Барселоною», на мою думку, можна було досягти більшого, ніж двічі по 0:1. Досвідчений Мірча Луческу це, звичайно ж, бачив і напевно намагався переконати своїх підопічних, що нинішній каталонський «чорт» зовсім не такий страшний, як його малюють. Але не зміг: «біло-блакитні» так і не позбулися магії гучного імені, не вистачило їм навіть сміливості, не кажучи вже про доречне при цьому розкладі нахабство. Згаданий вище мінімальний програш «Баварії» позбавив киян шансів навіть на Лігу Європи, тому поразка в заключному турі в Лісабоні читалася. Гостям вже не потрібно було нічого, тоді як у господарів на коні стояла путівка до плей-оф Ліги чемпіонів. Одне очко і лише один забитий м’яч – найгірші для «Динамо» показники у групі ЛЧ. До цього мінімумами були два бали у 2006 році та чотири голи у 2008-му.
До «Шахтаря» жереб був більш прихильний. Так, «Реал» з «Інтером» – хлопці серйозні, але у попередньому розіграші донеччани билися з ними дуже успішно. «Бланкос» двічі обіграли (3:2 і 2:0), а з «нерадзуррі» обидва рази розійшлися «по нулях» і в результаті вибили їх з єврокубків. Ну, а наявність у групі «Шерифа» ніби апріорі гарантувало «гірникам» мінімум прохід у плей-оф Ліги Європи. На жаль, все пішло «не так» одразу. Безрезультатно провисів майже весь матч у Тирасполі на воротах суперника, «помаранчево-чорні» самі пропустили дві гольові «оборотки» і повернулися додому з «бубликом». Нульова нічия з «Інтером» у другому турі начебто вселила якийсь оптимізм, але в іншому матчі «Реал» з розмаху наступив на наші граблі, програвши вдома «Шерифу». І тепер «Шахтареві», щоб посісти хоча б третє місце, потрібна була перемога не лише над «Шерифом», а й над кимось із грандів.
Скажімо прямо, в жодному з двох поєдинків із «Реалом» та «Інтером» у Мілані бажаною вікторією й не пахло. Та й звідки взятися цьому «запаху», якщо команда Роберто Де Дзербі грала від оборони навіть на «Сан-Сіро», коли відступати було нікуди. Від тієї самої оборони, надійність якої явно бажає кращого. Так, «Шахтар» фактично грав без центрофорварда – Траоре отримав тяжку травму у першому матчі з «Інтером», а навіть приблизно рівноцінної заміни йому не знайшлося. Але в цілому адже творців вистачало, тільки застосування їх здібностям було знайдено зовсім не оптимальне. За нестачею місця наведемо тут лише один приклад. Багато років грізною зброєю «Шахтаря», особливо у зустрічах з рівними або вищими за класом, були швидкі «оборотки» після стандартів суперника. Зараз такі, та й взагалі будь-які контратаки гальмуються передачами поперечними й навіть назад, і в результаті перетворюються на позиційні, якими «гірники» не змогли серйозно напружити навіть «Шериф», не кажучи вже про «Реал» з «Інтером».
Звідси, і передусім звідси, тобто від беззубості атаки, виросли всі клубні антирекорди. Перший – ніколи раніше «Шахтар» не завершував груповий етап єврокубку без жодної перемоги. Крім того, до графи антидосягнень потрапили всього два набрані очки (у 2015-му було три), два забиті м’ячі (рік тому – п’ять) та різниця м’ячів «мінус 10» (у групі ЛЧ-2018/19 було «мінус 8»).
«Зорі» у Лізі конференцій не пощастило отримати у групі з першого кошика «Рому», яка була одним із двох найгірших, поряд із «Тоттенгемом», варіантів. Але два інших опоненти, «Боде Глімт» та софійський ЦСКА бачилися цілком зручними, а друге місце у групі – реальним. Римські «вовки», як і передбачалося, були луганським «чорним котам» не по зубах – 0:3 і 0:4 (до речі, найбільша поразка «Зорі» в єврокубках). Але набагато сильнішими виявилися й норвезькі «блискавки», що з’ясувалося вже в першому турі. «Боде» до того ж без усякої поваги обійшовся з «Ромою» (6:1, 2:2), тож, навіть незважаючи на дві перемоги над «армійцями» (вимучені й зовсім не за грою), «Зоря» за тур до кінця вибула із боротьби за вихід до плей-оф. І нічия з «Боде» принесла команді Віктора Скрипника лише клубне досягнення: сім очок у групі «чорно-білі» раніше не набирали.
Отже, у грудні Україна опинилася на тому ж 12-му місці, на якому завершила минулий сезон. Тільки тепер уже без шансів покращити становище. Втішитись можна тим, що до 16-ї позиції представництво не змінюється, а загроза, що нас обійдуть одразу Бельгія, Швейцарія, Туреччина та Греція, практично нульова.
Юрій ОКУНЬ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
