Українські майстри трампліну і вишки не збираються спочивати на чотирьох ліцензіях до Олімпіади в Токіо.
Перш ніж розглянути картину кваліфікації, дозволю собі невеличкий екскурс в історію. Нині 20 років, як наші водні ластівки добули перші в суверенній Україні олімпійські медалі. На 3-метровому трампліні Сіднея-2000 синхронний тандем Олена Жупіна/Ганна Сорокіна завоював «бронзу».
Зараз Ганна Валеріївна, з якою напередодні поговорив кореспондент «Спорт-арени», є головним менеджером з Олімпійських ігор в НОК України. Вона також відома як шеф місії на зимових Іграх-2018 в Пхенчхані і на Європейських літніх іграх в Баку та Мінську.
– Все перед очима, як сьогодні, – згадує заслужений майстер спорту Ганна Сорокіна. – Дійсно Олімпіада – змагання абсолютно особливе, і це не чергова фраза. На відміну від чемпіонатів світу та Європи, де ти один на один з інтер’єром водної арени, на Іграх присутній величезний тиск від того, що за тобою велика країна. Але ти повинен сконцентруватися на кожному стрибку, як би доводячи, що час витрачено не дарма, і тобі вистачить наполегливості, щоб виправдати всі надії. Маю на увазі всю кар’єру, починаючи з новачків, якими були ми з Оленою в запорізькій спортшколі «МоторСіч», й далі той шлях, який пройшли до цієї вершини з Тетяною Олександрівною Туровою.
– Від австралійок Мішель Шантелль/Турки Лауді, що посіли четверте місце, вас відокремили сім балів – наскільки це багато?
– Ні в якому разі не багато. З урахуванням того, що в ту пору проводилися попередні серії, які визначали черговість виходу у фіналі, а в плані суддівства це дуже важливо, але ще те, що наші конкурентки виступали вдома – то й не так мало. Так, після першого стрибка ми йшли другими, за передостанній четвертий отримали шосту оцінку, однак зібралися і заробили третю суму в заключній серії. І розуміючи, що наздогнати китаянок з росіянками малоймовірно, наш виграш у решти світу був сприйнятий всією делегацією з величезним піднесенням.
– Наскільки високою була спокуса повторити це досягнення в Афінах-2004?
– У 2002-му та 2003-му я була в декретній відпустці, і хоча до моменту мого повернення до ладу дочка Анісія була зовсім маленькою, ми з партнеркою таку спробу зробили, хоча ви розумієте, що олімпійський «синхрон» – це лише сім дуетів плюс господарі. В результаті як ми, так й інші збірниці – Ольга Леонова та Олена Федорова – пробилися тільки в індивідуальній гонці на своїх снарядах. Втім, з висоти років розумієш, що Сідней дав прекрасний старт в майбутнє, якщо говорити про свій розвиток після великого спорту.
Тема синхрону актуальна для нашої нинішньої збірної як ніколи. Адже ті здобуті ліцензії в кожній дисципліні – індивідуальні. Їх принесли Україні Софія Лискун (вишка 10 м, тренери – Тамара Токмачова, Ілля Целютин), Вікторія Кесар (трамплін 3 м, тренер – Ірина Журавльова), Олексій Середа (вишка, тренери – Тамара Токмачова, Тетяна Погрібна), Олег Колодій (трамплін, тренер – Лариса Афанасьєва). Дуетам треба було поборотися за свої квоти, а тут – пандемія.
Як же йде справа з відбором в цілому? Про це розповіла «Спорт-арені» головний тренер збірної України Тамара Токмачова:
– Вирішити перше завдання допомогли результати чемпіонату світу-2019. Там, в корейському Кванджу, потрібно пробитися в особисті фінали, що й здійснило тріо наших спортсменів. Якщо зайняли відповідно 11-е і 12-е місця Кесар і Колодій вклалися в дюжину на самому кордоні, то хлопчик-сенсація, як його назвала світова преса, Олексій Середа став четвертим. До речі, випередив нашу юну зірочку теж український вихованець Олександр Бондар, але він свою «бронзу» приніс північно-східним сусідам. Забігаючи вперед, скажу, що ми всерйоз налаштовані завоювати другі мандати, адже на Іграх можна виставити по дві людини від країни. Інше питання, що карантин сплутав всі плани, і найближчий кубок світу в Японії скасували. Звичайно, хлопці та дівчата дуже розчаровані.
– Можна сказати, що Лискун взяла олімпійський кордон завдяки перемозі на домашньому чемпіонаті Європи?
– Так й було! Токійський пропуск забезпечувало в Києві виключно континентальне «золото». Дівчинка перемогла недавню травму і виступила просто неймовірно. Як і Середа, який став чемпіоном в рекордно молодому 13-річному віці. Оскільки ліцензія у нього вже була, то пощастило срібному призеру. Що стосується синхронних стрибків, то прямі пропуски із Кванджу давала тільки медаль, і, припустимо, на чоловічий вишці Олексій разом з Олегом Сербиним стали четвертими на ЧС-2019, не так багато поступившись англійцям Тому Дейлі та Метті Лі. Так, потім вони на чемпіонаті Європи в рідних стінах піднялися на другу сходинку, але про строгі критерії Токіо ви вже знаєте. Що ж, орієнтуємося на відкладений сезон: FINA має намір провести чемпіонат світу в лютому. У нас є кого пред’явити. У Колодія відмінне взаєморозуміння з досвідченим бійцем Олександром Горшковозовим, а у Кесар – з Ганною Письменською. Це я назвала вибірково, маємо й інші варіанти.
– Як штаб збірної діє у нинішній паузі?
– По різному. Тут й індивідуальні тренування, й онлайн. Природно, пік форми, намічений на це літо, вже винесено за дужки. Будемо виходити з положення. Маю на увазі цілу групу фахівців, так як поняття «збірна» має на увазі всіх особистих наставників, а крім вами згаданих, це також Тетяна Мар’янко, Ольга Іваненко, ну а Ілля Целютин відповідає також за юніорський склад.
– Тамаро Володимирівно, на десерт ще одне питання. Федерація України зі стрибків у воду вважається однією з найефективніших в країні. Якщо коротко – чому?
– У будь-якій сфері успіх і стабільність насамперед залежать від людини, яка її очолює. Точніше – від професіоналізму та любові, що вкладені у своє дітище. У цьому сенсі дуже пощастило, що біля керма федерації є Ігор Володимирович Лисов. Він чітко визначив курс, знайшов методи і ресурси. Найяскравіше підтвердження – побудований під його початком Центр водного спорту «Ліко» на столичних Теремках. Це сьогодні база олімпійської підготовки та арена найбільших міжнародних змагань. Особливо відзначу грамотний підбір тренерських кадрів. Ще треба не забути, що перспективні вихованці Луганської обласної школи «Олімпійська надія» отримали тут хороші умови для свого зростання. А їх переїзд, як ви здогадуєтеся, був не простий. Разом з виконавчим директором федерації та Ніною Дмитрівною Уманець налагоджений контакт з профільним департаментом спортивного міністерства та НОК України. З недавніх пір Ігор Лисов встав до штурвала федерації синхронного плавання. Ми впевнені, що нічого не убуде при такому поєднанні, а лише прибуде.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
