Дві команди, які змінили головних тренерів, перебувають у різних ситуаціях перед заключним туром групового етапу. Барселонцям обов’язково треба було перемагати «Бенфіку», оскільки візит до Мюнхена в останньому турі не обіцяє їм нічого хорошого, тоді як «орли» вдома можуть розраховувати на виграш у «Динамо».
Однак перший млинець Хаві на міжнародній арені, на відміну від національної, вийшов комом. Його підопічні діяли дуже енергійно, на пристойних швидкостях, добре пресингували та комбінували, але всі ці плюси перекреслював один мінус – неточність у завершальній стадії атак.
З величезної переваги у першому таймі господарі вичавили удар Деміри в перекладину та промах Гаві з забійної позиції. У «Бенфіки», яка проводила майже весь час в обороні, моменти були гострішими. На 34-й хвилині Тер Штеген дивом відбив удар Яремчука головою впритул. Тут же, при підборі з кутового, Отаменді вбив м’яч у сітку від перекладини, але лайнсмен сигналізував, що при подачі від прапорця «круглий» перетнув лицьову лінію.
Нічого не змінилося й після перерви, хіба що гра стала трохи рівнішою. Атаку «Барси» помітно оживив вихід Дембеле, саме з його подачі був створений найнебезпечніший момент: Де Йонг з «другого поверху» пробив під поперечину – Влаходімос «потяг». На 83-й хвилині господарі нарешті забили, але Араухо, котрий у стрибку ефектно замкнув крос Альби, трохи заліз у офсайд. А в доданий час «синьо-гранатові» захопилися атакою, пропустили обгортку «два в один», Сеферович вийшов на побачення з Тер Штегеном, проскочив його і… вмудрився з шести метрів не влучити у порожні ворота. Тож «Барселона» ще й відскочила, а 8 грудня може й вискочити із Ліги чемпіонів до Ліги Європи.
На відміну від Гаві, Майкла Каррік не мав можливості «розім’ятися» у національному чемпіонаті – його дебют на тренерському містку «Манчестер Юнайтед» припав одразу на Лігу чемпіонів. Протягом півтора таймів «проба пера» 40-річного фахівця залишала гнітюче враження – «червоні дияволи» грали в якийсь антифутбол. М’яч не тримався, комбінації не клеїлися, контргра зводилася до передач уперед абияк. Характерний факт: у першому таймі гості зробили лише 35 передач на чужій третині поля. Єдиний плюс – добре організована гра, завдяки якій вдалося знизити до паровозного ккд численних атак «Вільярреала». Та й Де Хеа в потрібний момент не підвів, відбивши два небезпечні удари Трігероси.
Чарівне перетворення «Юнайтед» сталося після подвійної заміни на 67-й хвилині. Решфорд, звичайно, додав попереду швидкості, але головне – розумниця Бруно Фернандеш взяв до рук диригентську паличку. Якось дуже швидко налагодився контроль м’яча та комбінаційна гра, раптом з’явився високий пресинг. Саме завдяки йому гості забили перший м’яч. Фред обікрав Капу, що зазівався біля свого штрафного майданчика, ткнув м’яч Роналду, а той миттєво «перекинув» Рульї, що вийшов з воріт. А на 90-й хвилині Фернандеш врозріз покотив у штрафний майданчик на Санчо, який гарматним пострілом у праву «дев’ятку» затвердив перше досягнення Карріка в «МЮ» – вихід у плей-оф Ліги чемпіонів.
Інший матч цієї групи вийшов найсюжетнішим і видовищним із вівторкових. У цьому насамперед «заслуга» «Аталанти», яка, добре починаючи кожен із таймів, надто розслаблялася в кінцівках. Сапата, який відкрив рахунок чудовим ударом з розвороту, до перерви не дочекався послідовників, натомість на 39-й хвилині «оробічі» під час подачі кутового не встежили за Сібачо. У дебюті другої половини зустрічі Паломіно точно пробив з лінії штрафного майданчика, і цей гол знову привів гостей у добродушний стан. За що й прийшла розплата у заключній 10-хвилинці. Сьєрро з накату Нгамале зрівняв рахунок, а Хефті шикарним пострілом у ліву «дев’ятку» вивів «Янг Бойз» уперед. Від поразки бергамасків врятував Мур’єль, який вийшов на заміну та зі штрафного закрутив м’яч над «стінкою» у лівий нижній кут. Тепер команді Гасперіні для виходу в плей-оф необхідно перемагати вдома «Вільярреал», причому у разі поразки вона взагалі може вилетіти з єврокубків.
Несподівано нудним вийшов поєдинок за лідерство у групі Н. За це скажімо «дякую» «Ювентусу», який чомусь приїхав до Лондона відбувати номер. Склалося враження, що Массіміліано Аллегрі взагалі не давав жодної установки: грайте, мовляв, хлопці, як вийде. Ті так й грали – хтось у ліс, хтось по дрова. Тож добре організованому та налаштованому «Челсі» не знадобилося надзусиль, щоб домінувати весь матч і, регулярно створюючи моменти, періодично їх матеріалізувати.
Хоча перший гол вийшов спірним. М’яч на ногу Чалобе відлетів від руки Рюдігера, але судді не вважали цю руку кримінальною. Зате дуплет на початку другого тайму був чистим. Джеймс розстріляв Щенсни з правого кута воротарського майданчика, а потім Гадсон-Одої – з лівого. У затяжному дограванні господарі, навіть граючи напівсили, довели справу до розгрому – Вернер переправив у порожні ворота простріл Зієши.
Квартет G після жеребкування охрестили «групою життя», і ця назва повністю виправдовується. Перемоги в п’ятому турі аутсайдерів «Севільї» та «Лілля» створили становище, за якого перед заключним ігровим днем кожна з чотирьох команд має «право на життя», тобто вихід до 1/8 фіналу. Попереднього разу така ситуація у Лізі чемпіонів спостерігалася 12 років тому, коли у групі F за тур до кінця шанси на путівку до плей-оф зберігали «Барселона», «Інтер», «Рубін» та київське «Динамо». Саме так вони підійшли до вирішальних матчів, так й фінішували.
Юрій ОКУНЬ
Цифри і факти
- «Лілль» здобув першу домашню перемогу в Лізі чемпіонів з 17 жовтня 2006 року (3:1 з АЕКом) і вперше виграв у цьому турнірі на стадіоні «П’єр Моруа» (у дев’ятому матчі).
- «Ювентус» зазнав найбільшої поразки в Лізі/Кубку чемпіонів за 63 роки – 1 жовтня 1958-го «б’янконері» вигребли сім м’ячів у Відні від місцевого «Вінера». «Вільярреал» у 12 матчах ЛЧ жодного разу не виграв у суперника з Англії – по шість нічиїх та поразки. Це найдовша серія проти англійців для іспанських клубів.
- Майкл Каррік став першим за 90 років англійським тренером, який виграв свій перший матч із «МЮ» – його попередником у листопаді 1931 року був Волтер Крікмер.
- «Ювентусу» за «Челсі» забили Чалоба, Джеймс і Гадсон-Одої – це лише третій випадок, коли в матчі ЛЧ відзначилися три гравці з Англії. Попередні два були у поєдинках «МЮ»: з «Брондбю» 4 листопада 1998-го (5:0 – Бекхем, Коул, Невілл, Скоулз) та з «Ромою» 10 квітня 2007-го (7:1 – Каррік – 2, Сміт, Руні).
- Австрієць Юсуф Демір у 18 років 174 дні став другим за молодістю дебютантом-легіонером «Барселони» в ЛЧ – 7 грудня 2004 року аргентинець Мессі вийшов проти «Шахтаря» у 17 років 166 днів. Трево Чалоба в 22 роки 141 день забив другий за молодістю «англійський» гол «Челсі» у ЛЧ – 15 вересня 2010-го Деніел Старрідж вразив ворота «Жилини» в 21 рік 14 днів.
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
