Село в Біляївському районі Одеської області прийняло «Фінал чотирьох» чоловічого Кубка України.
Не приїзд гандболістів «Донбасу» неабияк сплутав карти і організаторам, і суперникам, і журналістам. Чесно кажучи, виділяв для себе перш за все їх півфінальний матч з номінальними господарями-одеситами. На жаль, позитивні тести на COVID-19 у без малого десятка гравців команди, яка проводить значну частину сезону в Запоріжжі, «скасував» участь підопічних Івана Фучеджи в дводенному турнірі.
– Звичайно, приховати симптоми, – бере слово головний тренер, – і з’явитися неповним складом в гостинній громаді за 43 км від Одеси, це з рекламного ролика про «гру за будь-якої погоди». Але повірте, ми навіть не розглядали подібну авантюру, що йде врозріз із законом. Зараз хлопці на двотижневій ізоляції, і просто шкода, що висновок з медичного закладу ми отримали аж увечері 4 вересня. А на 19.00 був призначений від’їзд автобусом. Зрозуміло, тут же зв’язалися з ФГУ, щоб попередити. До речі, жодного з наших, тьфу-тьфу, не госпіталізували…
У підсумку, замість чотирьох поєдинків реально відбулися другий півфінал і головний матч за трофей. В обох випадках домінували «моторовци», що завоювали національний кубок сьомий раз поспіль. І найважливіше – гандбольне свято в Маяках, що включало новосілля ігрового залу місцевої загальноосвітньої школи, все одно вдалося. На відкритті турніру класно виступив глава відділення НОК України в Одеській області, олімпійський чемпіон-2000 зі стендової стрільби Микола Мільчев. Поряд з надіями, що такі сучасні об’єкти і далі з’являтимуться в регіоні, залучаючи молодь до здорового способу життя, він побажав запорізькому клубу ані багато ані мало пощипати «Барселону» в стартовому турі Ліги чемпіонів.
А поки скромними випробувачами на міцність стали для нашого гранда «Карпати» і «Одеса». Можете уявити собі бурю емоцій ужгородців – срібних призерів всього-то вищої ліги перед обличчям таких асів, як Захар Денисов (визнаний кращим у запорожців в тій грі), Борис Пухівський, його співвітчизники-білоруси В’ячеслав Бохан і голкіпер Іван Мороз (обидва в міжсезоння перейшли з мінського СКА), Юрій Кубатко та інші. У міру сил закарпатці боролися, заслуживши скупу похвалу їх наставника Віталія Уманця:
– Такого «шквалу вогню» наша оборона з воротарями Владиславом Брензовичом та Едуардом Бойком раніше не знала. Зізнатися, дивився на цю гру крізь призму «вузьких місць» в тактиці, техніці і «фізики». Їх, безумовно, вистачає, а майстри з «Мотора» тільки загострили нашу увагу. Нічого, сама участь у «Фіналі чотирьох», куди ще треба пробитися, відмінна школа для молодого колективу. Той же лівий «кут» Ярослав Котюк, 2000 року народження, а він уже наш капітан і один з лідерів. Упевнений, приз кращого гравця в рядах «Карпат» не закрутить йому голову. Та й усім нам належить вагон роботи…
Днем пізніше відчути повні оберти «Мотора» довелося одеситам. Зрозуміло, що вони явно досвідченіші ужгородських хлопців, однак конкретний бій багаторазовому чемпіону зуміли дати лише в окремих фазах зустрічі. Наприклад, на шостій хвилині фаворити вели тільки 4:3 після влучного кидка Едуарда Кравченка, а в середині цієї 30-хвилинки відставання господарів теж не було критичним (7:11 після голу Дмитра Коваленка). А ось початком другого тайму головний тренер південців Михайло Щукін був розчарований. Втім, фішка таких ансамблів, як у «Мотора», в тому і полягає, щоб додати «як тільки, так відразу». А що означає визнання добре відомого в Європі литовця Айденаса Малашинскаса кращим в той день у переможців? Правильно – проти чорноморців гості діяли всерйоз, навантажуючи своїх снайперів по повній програмі. Маємо також на увазі і Денисова (кращий за підсумками півфіналу і «топ-страйкер» цього матчу), і Дмитра Горігу (MVP турніру)…
Тут хотілося б «від автора» дві речі помітити. Якщо одеські жартівники і шепнути коуча, мовляв, але ти ж, Миша, пройшов до фіналу без гри, то такі порадники мало що тямлять в гандболі. Вихованцям Щукіна навпаки прикро, що ні воювали з вихованцями Фучеджи, а «день простою» завжди тисне на нерви. І ще, але вже як в далекому минулому студент-баскетболіст, пари балів не дісталися до першого розряду, порадію за одеських гандболістів, які виконали саме в рідних по суті стінах норматив майстрів спорту.
Адже дотепер цю «корочку» по лінії пляжного гандболу мали Руслан Діякону, Володимир Горюнов і воротар Ігор Судовцев, тоді як в «класики» таким значком могли похвалитися Вадим Вірич, Олег Іванченко і ще один голкіпер Андрій Драний. Відтепер до полку, як то кажуть, прибуло.
– Треба знати, – ділиться враженнями пан Михайло, – наскільки серйозні завдання звик ставити глава нашого клубу і голова обласної федерації гандболу Сергій Рафаїлович Гриневецький. Але він і сам тягне віз всупереч труднощам. Доказом тому – цей прекрасний зал, який, за словами сільського голови Віктора Юрійовича Дяченка, став проривом для цілого краю. Скликати готових гравців на всі позиції – не метод Гриневецького, ми хочемо самі піднімати хлопців крок за кроком. Припустимо, воротар Вадим Леонтьєв, що визнаний кращим у «Одеси» за фінал, починав в райцентрі Іванівка, а зараз студент політеху… Думаю, урок від «Мотора» в таке загартування вписується цілком.
А що ж тріумфатори із Запоріжжя? Нещодавно прийняв штурвал Гинтарас Савукінас, можливо, не здогадувався, що засновником населеного пункту на ім’я Маяки в 1421 році вважається литовський князь Вітаутас (або Вітовт – як кому подобається). Сам же колишній плеймейкер каунаського «Гранітаса» і капітан національної збірної Литви взяв цю фортецю без шуму і пилу. До речі, асистентом він покликав до себе грузина Роланда Ерадзе, проти якого Гинтарас, як з’ясувалося, грав в чемпіонаті… Ісландії. Але це було не вчора. Зате сьогодні, коли «Мотор» відпустив Матеуша Куса на батьківщину в Польщу, Дмитра Дорощука в португальський «Спортинг», а запросив крім вищезазначених мінчан 19-річних Віктора Мельничука та Ігоря Турченка з дочірнього ЗНТУ-ЗАС, то прибалтійський фахівець чітко бачить намічені рубежі:
– Зрозуміло, що виграти турнір, що фактично вінчав попередній український сезон, приємно. І все ж тут скоріше погляд у завтра, коли нам належить битися на три фронти. Для цього знадобиться вибір виконавців і ротація в тих та інших амплуа. У фіналі, скажімо, не зіграли Іван Бурзак та Мілош Орбович, а Стевана Вуйовича і Максима Бабічева навіть залишили в Запоріжжі. Також заліковує травму наш основний голкіпер Геннадій Комок.
– Скажіть, Гинтарасе, а не боязно мати справу в Лізі чемпіонів з цілою обоймою крутих конкурентів, де не стільки клуби, як міні-збірні світу?
– Ну, в такому разі нема чого туди йти, правда? Так, цей ешелон Ліги чемпіонів дуже іменит, проте «Мотор» налаштований домагатися максимально можливих результатів. Якщо правда, що в Палаці спорту «Юність» можна буде прийняти до 1800 уболівальників з дотриманням карантинних норм, то грати на перемогу просто наш борг перед ними…
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ.
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
