Заключний тур вніс до таблиці тільки одну зміну, і то несуттєву – «Кальярі» і «Удінезе» помінялися місцями на 13-14 позиціях.
Перед фінішної «джорнатої» були вирішені практично всі турнірні питання. «Ювентус» – чемпіон і разом з «Інтером», «Аталантою» і «Лаціо» представлятиме країну в Лізі чемпіонів. «Рома» з п’ятого місця відправиться в груповий етап Ліги Європи, що влаштувався на сьомому «Наполі» – туди ж, як володар Кубка Італії, «Мілану» шоста позиція дала путівку в цей же турнір, але з другого кваліфайна. СПАЛ і «Брешія» достроково вилетіли в Серію В.
«Білими плямами» залишалися тільки імена срібного та бронзового призерів, а також третього невдахи чемпіонату. У зв’язку з такою «ясністю» керівництво ліги змогло провести останній тур не одноразово, як годиться, а в два дні, та ще виділивши в кожному з них по два тимчасових слота. І правильно – командам адже все одно, а годувальникам-бродкастерам приємно.
Суботній вечір був присвячений розборкам європолпредів, які волею календаря ще й «склеїлись» в три пари, в двох з яких якраз і вирішувалося – хто виявиться четвертим зайвим на п’єдесталі. У боротьбі за «подіум» «Інтер» мав перевагу в одне очко, а «Лаціо» програвав обом конкурентам за особистими зустрічами, зате в разі своєї перемоги гарантовано отримував якісь медалі, оскільки конкуренти ці зустрічалися між собою.
Звичайно, виникало питання щодо мотивації. З одного боку, все три здобувача вже виконали головну задачу – прохід в Лігу чемпіонів, з усіма наслідками, що випливають, в першу чергу фінансовими, «пряниками». З іншого – навіть «Інтеру», 18-разовому чемпіону Італії, не завадило б піднятися на п’єдестал, де «нерадзуррі» не бували з 2011 року. Що тоді говорити про «Лаціо», який останній раз ставав віце-чемпіоном в минулому столітті, і «Аталанту», що взагалі ще ніколи в своїй історії не бачила «срібла» і тільки в минулому сезоні завоювала першу «бронзу»?
Віце-чемпіонство виявилося потрібніше всіх «Інтеру», який, єдиний з цієї трійці, провів поєдинок зібрано і відповідально. У «Аталанти» справи не склалися відразу. У першій же атаці суперники заробили кутовий, розіграли, Янг подав у воротарський, Голліні помилився на виході, і Д’Амброзіо з «другого поверху» переправив м’яч в спорожнілі ворота. До речі, цей гол на 50-й секунді став найшвидшим в чемпіонаті. А голкіпер «Аталанти» до того ж в цьому епізоді зіткнувся з Госенсом і пошкодив коліно. Спортіелло, який змінив його, залишався «сухим» до 20-ї хвилини, коли Янг обвідним ударом з 20 метрів «поклав» у правий нижній кут.
Переваги в два м’ячі з лишком вистачило міланцям, щоб довести матч до перемоги. Їх розмірено-солідна гра з добротним контролем м’яча і пошуком контратакуючих шансів яскраво контрастувала з діями господарів – метушливими і нервовими, а тому безплідними. Єдиний удар у ворота «оробічі» завдали на 53-й хвилині – Алехандро Гомес потренував Хандановича. А єдиний по-справжньому гольовий момент створили на 83-й – Госенс, виведений Мюріелем один на один зліва під кутом, пробив повз воротаря, але і повз створу. Руслан Малиновський вийшов на поле на 61-й хвилині у складі потрійній заміни Гасперіні, відзначився трьома неточними ударами по воротах і гострим пасом в штрафну Сапаті, який колумбієць запоров.
Гравці «Лаціо», крім основної – перемоги, що дає як мінімум «бронзу», мали в поєдинку з «Наполі» ще й додаткову мету – допомогти Іммобіле в його особистих снайперських справах. Оскільки в Неаполі напевно було відомо, що єдиний конкурент Чіро Кріштіану Роналду не зіграє проти «Роми», у форварда «Лаціо» вже були в кишені європейська «Золота бутса» і звання «капоканноньєрі» сезону-2019/20. Залишалося тільки одне – хоча б повторити, а краще побити рекорд Ігуаїна по голам в одному чемпіонаті, до якого був один забитий м’яч.
Спокійному виконанню обох завдань завадили «партенопейці», які без будь-якої турнірної мотивації грали немов за якийсь великий приз. Вони першими досягли успіху в грі на зустрічних курсах, яка пішла зі стартового свистка. Руїс технічним ударом з лінії півкола при «сприянні» рикошету від Феліпе убив павука в лівій «дев’ятці». Гості відігралися досить швидко, виконавши при цьому «додаткову» програму-мінімум: Іммобіле замкнув простріл Марушича зліва.
Але більшого «орлам» домогтися не вдалося, в першу чергу через психологічні фактори. Все ж відповідальність за результат тиснула і закріпачувала, в той час як суперник міг діяти розкуто і невимушено. Одну з «веселих» комбінацій «Наполі» на 53-й хвилині завершував Мертенс, пробив з центру штрафного повз, але навздогін отримав по ногах від Пароло. Інсіньє спокійно реалізував пенальті, римляни знервовано кинулися рятувати хоча б «бронзову» нічию, але замість гольових моментів створювали в основному сутички і конфлікти. Атмосферою на поле «заразилися» і тренери. Гаттузо накричав на всіх ворогів, до яких міг докричатися, за що отримав червону картку. Індзагі, не володіючи таким голосом, «нагримав» тільки на жовту. У доданий час господарі вбили інтригу черговим комбінаційним шедевром в дотик з участю Ді Лоренцо, Мертенса і Політано. Розлючені гості у відповідь ініціювали загальну штовханину, яку Джанпаоло Кальварезе припинив фінальним свистком.
Завершився чемпіонат в неділю заочною битвою за виживання між «Дженоа» і «Лечче». Обом командам потрібна була тільки перемога, але генуезцям її було досить, а салентіанцям, що поступалися «Дженоа» за одне очко і за особистими зустрічами, необхідний був ще і програш конкурента. До матчу в Генуї італійські ЗМІ з задоволенням обсмоктували «теорію змови»: мовляв, все для господарів буде «як потрібно», оскільки нинішній наставник «Верони» Іван Юрич багато віддав «Дженоа» і як гравець, і як тренер, а хавбек «мастифів »Мігель Велозу одружений на дочці власника генуезького клубу Енріко Прециозі.
«Верона» справді не впиралася, але, скоріше, не з-за якихось там робітників і родинних зв’язків – просто жодному не хотілося надриватися «ні за що» перед короткою відпусткою. Тому оборона гостей досить флегматично спостерігала, як Санабрія на 13-й хвилині в красивому стрибку «рибкою» перетворив на гол навіс Лерагери, а через 12 хвилин реалізував вихід один на один. У той же час в Лечче господарі, що розлючено кинулись в атаку, потрапили в полон, причому двічі – Лучіоні переправив в свої ворота відскік від штанги після удару Ернані, а Капрарі «прошив» Габріела з лінії штрафної. Таким чином «джаллоросси» вже до середини першого тайму опинилися в шести забитих м’ячах від Серії А – трьох «веронських» і трьох своїх. І дива, ясна річ, не сталося.
Юрій ОКУНЬ
Цифри і факти
- У чемпіонаті забито 1154 м’яча – це четвертий показник результативності за всю історію Серії А, більше було тільки в сезонах-1949/50 – 1265 голів, 1947/48 – 1200 і 1950/51 – 1192 (в цьому турнірі брала участь 21 команда).
- Вперше за 18 років різниця між чемпіоном і віце-чемпіоном Італії склала всього одне очко: в сезоні-2001/02 у «Ювентуса» було 72 бали, у «Роми» – 71. «Інтер» вперше в своїй історії, набравши не менше 80 очок, залишився без скудетто. «Лаціо» – перша команда Серії А, яка набрала в чемпіонаті 78 очок і не потрапила на п’єдестал.
- У пасиві «Ювентуса» 43 голи – це другий показник пропуску для чемпіона Італії; стільки ж було в сезоні-1949/50, на один більше – в сезоні-1957/58, і в обох випадках це також була «Стара Синьйора». Туринці встановили новий чемпіонський антирекорд – 21 втрачене очко в матчах, по ходу яких вони вели в рахунку (в сезоне-1982/83 «Рома» в виграшних ситуаціях втратила 20 балів). Також «Юве» став першим за 16 років володарем скудетто, який не був найкращим в чемпіонаті ані за забитими, ані за пропущеними м’ячами – в сезоні-2003/04 так виграв Серію А «Мілан».
- Поразка від «Інтера» перервала дві рекордні для «Аталанти» серії – безпрограшну з 19 матчів і забивну з 24-х. Для «Болоньї» 65 пропущених в цьому чемпіонаті м’ячів – найгірший показник в елітному дивізіоні. Антирекордна для «россоблу» серія з пропущеними м’ячами досягла 33 матчів і триває. «Торіно» не отримував в свої ворота так багато (68 м’ячів) з сезону-1958/59 (72).
- Чіро Іммобіле забив у чемпіонаті 36 м’ячів і повторив рекорд Серії А, встановлений Гонсало Ігуаїном в складі «Наполі» в сезоні-2015/16. Форвард «Лаціо» виграв снайперську гонку чемпіонату Італії втретє (до цього – в сезонах-2013/14, 2017/18) і приєднався до компанії триразових «капоканноньєрі», в яку входять Джузеппе Меацца, Альдо Боффі, Джіджі Ріва, Паоло Пулічі, Роберто Пруццо, Мішель Платіні і Джузеппе Сіньйорі. Чотири рази кращим снайпером не ставав жодний, а лідирує в цьому списку Гуннар Нордаль з п’ятьма титулами (1950, 1951, 1953-55).
- Златан Ібрагімович в 38 років 302 дні став найстаршим гравцем, який забив двозначну кількість м’ячів в одному чемпіонаті Італії (якраз 10). Швед побив досягнення Сільвіо Піоли, який в сезоні-1951/52 досяг гольову «десяточку» в 38 років 127 днів (а всього забив 18). Ібрагімович також увійшов в історію як перший гравець, який забив більше 50 м’ячів в Серії А в складі обох міланських суперклубів: 57 – за «Інтер» і 52 – за «Мілан».
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
