Рулетка ЄГФ визначила чоловічій збірній України ледь не найжорсткіший квартет майбутнього ЧЄ-2022. Ось вже цілий тиждень шанувальники нашої гандбольної дружини обговорюють підсумки жеребкування фінальної стадії чоловічого чемпіонату Європи. Дісталася Україні сувора група C, адже в ній олімпійські чемпіони-2008 і 2012 французи (вони також діючі срібні призери-2016), віце-чемпіони континенту-2020 хорвати (Олімпіаду вигравали теж двічі – 1996 і 2004), а також досвідчена сербська дружина. До слова, її іспанський наставник Тоні Жерона заявив, мовляв, впевнений, що підійдуть у всеозброєнні до стартової зустрічі з українцями.
Читати цю статтю на русском языке
Отже, оскільки у січні на майданчиках Угорщини та Словаччини виступлять 24 збірні, то «синьо-жовті» належать як би до кращої половини чоловічого гандболу Старого Світу. Але на мій погляд, це надто скромна характеристика. Зрозуміло, слід ставити завдання серйозніші. Про що і йшла мова у розмові кореспондента «Спорт-арени» з головним тренером національної команди Миколою Степанцом.
– Чи не заперечуватимете, коли прикину, мовляв, а кого в угорському Сегеді гарантовано обігравати? Це до того, що навіть серед країн, що перебували в четвертій корзині посіву, ми маємо частку найменш завидну. Припустимо, у порівнянні з тими ж поляками, чиї опоненти у суперечці за потенційно друге місце – Австрія та Білорусь.
– Щось подібне говорять і про литовців, яким за вирахуванням явного фаворита їх квартету – Норвегії, можна цілком посперечатися з росіянами і словаками. Однак, ми не збираємося нікому заздрити. Будемо виходити з реалій. Треба вивчати кожну збірну і намагатися знайти шляхи, як їй протистояти. Вже дещо вимальовується. Наприклад, у Хорватії гряде ротація після невиходу на Олімпійські ігри. Напевно підтягнуть молодь замість когось із заслужених ветеранів. А взагалі на їхньому боці колосальні традиції.
– Тобто, ви не станете ділити на дуже круту Францію і Сербію, яка не має таких титулів?
– Зрозуміло ні, оскільки уважно стежив за їх груповим турніром за путівки на ЧЄ-2022. Згадайте початок січня. Беручи французів у себе в Зреньяніні, серби перемагають 27:24. А через чотири дні летять у Париж і зводять внічию – 26:26. А те, що як одні, так й інші на той момент недорахувалися ряду своїх лідерів, не надто змінює суть справи. Тепер вони знову в одній групі, але вже за сусідством з нами і хорватами. Ну а на чемпіонаті світу в Єгипті французька збірна отримала хорошу пресу, зокрема, Гійом Жиль, який приступив не так давно до роботи.
– У будь-якому випадку мати справу з Гігу, Карабатичом, Абало, Турна, Фабрегасом, Н’Гессаном – це аж ніяк не те саме, що з чехами, які нас двічі здолали у квітні-травні. Але ж напевно орієнтир був навпаки – впоратися з ними і зайняти у групі друге місце?
– По-перше, помірятися силами з Францією – чудова мотивація. По-друге, завдання стояло у відборі пройти до фінального раунду взагалі. Ми готувалися до ігор з Чехією з урахуванням не тільки специфіки суперника, а й наших нюансів. Насамперед це стосується формування задньої лінії атаки. От скажіть, наскільки широкою ігровою практикою в Лізі чемпіонів за «Мотор» наділені Дмитро Горига, а тим паче юний Тарас Міноцький? Десяток хвилин за тайм теж не дуже, ну а три-чотири? Тільки з Нового року порівняно регулярно заграв Владислав Донцов. Незадовго до запорізького матчу з Чехією вперше прибув після помітної перерви Олександр Тільте, давно не був у рядах збірної досвідчений Олексій Ганчев. Такі вкраплення не відбуваються миттєво. Звичайно, і у гравців, і у тренерського штабу були недоліки. Але з іншого боку як невдало ні складалася б гра, хлопці билися до кінця. До чого ми все-таки підходимо – переламувати хід матчу на свою користь.
– Здавалося б у воротарському питанні в поточному сезоні таких складнощів не виникне…
– Але вони, на жаль, виникли. За суттю залишилися ми тільки з Геннадієм Комком і Максимом Вьюником, а це з п’яти голкіперів! Нагадаю: Антон Терехов буквально за день до виїзду на збір отримав травму в матчі чемпіонату Польщі. Він до Запоріжжя прибув, але відразу лікарі винесли свій вердикт. Дзвонили його тезці Деревянкіну – там інша ситуація: залишити польську територію міг вільно, а повернутися після збірної – знадобилося б отримати нову карту. На довершення пошкодив голеностоп і ходить з гіпсом Віталій Шиманський з пітерської «Ніви» – взагалі-то він чисто київський вихованець. Відповідає у штабі за цю ділянку Віктор Горбаха, а з Геннадієм і Максимом вони вже розібрали, що вийшло чи ні проти чехів…
– Давайте, Миколо Степановичу, трохи помріємо. Повертається з лазарету Стас Жуков, жодних вірусів-карантинів навколо, і Україна підносить глобальну сенсацію. Як у вашій програмі – запланована така?
– Доводиться бути перш за все прагматиком. Так, Станіслав вже почав потихеньку в своєму клубі тренуватися. Буде до осені повністю в строю – це нам додасть потужності, ефективності. Але, між іншим, не тільки у нападі. Їх тандем з Дмитром Ільченком в центрі оборони при 6 – 0 здатний стати опорою збірної, як у них виходило у клубі – так, зарубіжному. Однак для цих хлопців збірна не порожній звук. Жукова ж не використовують тільки в атаці – і в цьому його особлива цінність! А що до планування, то мова насамперед про подальшу підготовку. Приїхати відразу у Сегед і зіграти «з листа» – таке неможливо. Звичайно, потрібен збір із залученням великої групи кандидатів, як вдалося одного разу у Южному.
– Плюс, напевно, спаринги, а краще – пара турнірів?
– Згоден. Приклад ігор у Швейцарії вельми показовий. Ми зібрали б їх і раніше листопада-грудня, але де взяти «вікна» у календарі, крім стандартних? Втім, це все зараз опрацьовується спортивним міністерством і ФГУ спільно. Визначимося, коли відбудеться жеребкування старту кваліфікації до наступного чемпіонату світу. Сьогодні у світовому масштабі такий гандбол, що для топ-турнірів необхідні два, за суттю, рівноцінні склади. Ми у цьому сенсі на середині шляху.
…Так, синьо-жовта компанія не зовсім зуміла «летючою ходою вийти з травня», як співає Юрій Антонов на вірші Леоніда Фадєєва. Але добре знаючи як ігроцький, так і тренерський траверс нашого співрозмовника, переконаний – Микола Степанець готовий рухатися крок за кроком. Щоб його підопічні не «зникли з очей у пелені січня».
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
