Англійський «Лестер» – суперник «Зорі» в груповому турнірі Ліги Європи.
Футбольний клуб в столиці графства Лестершир був заснований в 1884 році групою випускників місцевого Вігенстонського коледжу і отримав назву «Лестер Фосс». Сім років команда грала «по любителям», в 1891-му нарешті заявилася в регіональну лігу Мідленда, а ще через три роки, зайнявши в цьому турнірі друге місце, завоювала право виступати в другому за силою англійському дивізіоні і, таким чином, почала свій шлях в професійному футболі.
У Д2 лестерци затрималися на 14 років – це дотепер найдовший період перебування команди в одному дивізіоні. «Срібло» сезону-1907/08 дозволило їм вперше в історії піднятися в еліту англійського футболу, але почин виявився невдалим, і вже через рік «Фосс» повернулися до першої ліги. Так було покладено початок регулярному сполученню, яке «Лестер» за свою довгу історію налагодив між цими двома дивізіонами – з 1908-го по 2014 рік команда зробила 24 таких «рейсу».
Перша світова війна та післявоєнна криза торкнулися і «Лестера», який в 1919 році опинився на межі зникнення. Але померти клубу не дали, він відродився, а оскільки в тому ж році Лестер отримав статус «сіті», відродження супроводжувалося і новою назвою – «Лестер Сіті». Тоді ж команда здобула прізвисько «лисиці», пов’язаний з ним девіз «Foxes never quit» («Лисиці ніколи не здаються») і сині кольори. У 1925-му новоявлені «мешканці лісу» знову пробилися до вищого дивізіону, на цей раз затрималися там на цілих 12 років і в сезоні-1928/29 домоглися першого великого успіху – взяли «срібло», всього на очко відставши від чемпіона «Шеффілд Винсдей».
А перший трофей прикрасив клубний музей в 1964-му: «лисиці» завоювали Кубок ліги, перегравши в двоматчевому фіналі «Сток Сіті» – 1:1 і 3:2. Взагалі, 60-ті роки стали першим «розквітом» лестерського клубу. Команда з 1957-го по 1969-й виступала в Дивізіоні 1 – це дотепер найдовший період, проведений в еліті. А крім того, ще чотири рази була близька до трофеїв. У фіналі Кубка Англії-1961 поступилася «Тоттенгему» (0:2), в 1963-му – «МЮ» (1:3), в 1969-му – «МанСіті» (0:1), а в 1965-му програла в фіналі Кубка ліги «Челсі» (2:3, 0:0).
Ці успіхи добре вписуються у відому приказку «воротар – половина команди». У 1959-67 роках ворота «Лестера» захищав чудовий Гордон Бенкс, який здав в клубі «пост номер один» Пітеру Шилтону – ще однієї легенді англійського футболу. Уже з Шилтоном в «рамці» лестерци в 1971-му виграли Суперкубок Англії, взявши верх над «Ліверпулем» 1:0. За що, правда, мали дякувати і «Арсенал»: «каноніри», які зробили в тому сезоні «золотий дубль», відмовилися грати за Суперкубок, заявивши, що цей трофей, мовляв, і так їм належить. Футбольні боси вважали інакше і звели в суперкубковому поєдинку переможця другого дивізіону (це і був «Лестер») з фіналістом Кубка Англії.
Наступний світлий період припав на кінець століття і пов’язаний з ім’ям Мартіна О’Нілла. У 1996-му північно-ірландський фахівець повернув «Лестер» в Прем’єр-лігу, рік по тому «лисиці» під його керівництвом в фіналі Кубка ліги взяли верх над «Мідлсбро» (1:1, 1:0), в 1999-му в такій же битві поступилися «Тоттенгему» (0:1), а ще через рік знову виграли цей трофей, перемігши «Тренмер Роверс» (2:1). Але біла смуга змінилася на чорну, яку «забезпечив» Гарі Лінекер – один з кращих гравців за всю історію «Лестера». У 2003 році легендарний форвард купив рідний клуб і «докерувався» до вильоту в 2009-му в третій за силою англійський дивізіон – таке падіння з «лисицями» відбулося вперше.
Порятунок прийшов здалеку. У 2010-му «Лестер Сіті» (вже піднявся в чемпіоншип) став власністю таїландської компанії «Кінг Пауер» за жалюгідні 39 мільйонів доларів – щоправда, до цього ще додавалися 120 мільйонів боргів. Власник компанії, мільярдер Вішаї Шрівадданапрабха був великим фанатом АПЛ і не шкодував сил і засобів, щоб вивести свій клуб в елітний дивізіон. Але, незважаючи на всі вкладення, на це пішло чотири роки. І довгоочікувана подія мало не обернулося провалом – «лисиці» втрималися в АПЛ тільки завдяки героїчної фінішної серії з сімома перемогами в дев’яти матчах.
Тому влітку 2015-го на «Лестер» ніхто особливої уваги не звертав. Так, «лисиці» запросили на тренерський місток Клаудіо Раньєрі – фахівець розумний і досвідчений, але ж особливих «зірок» з неба не хапав. І на лестерській землі в розпорядженні італійця «зірок» не було. Шмейхель, Морган, Хут, Фухс, Дрінквотер, Олбрайтон, Марез, Варді, Окадзакі, тільки придбаний у «Кана» якийсь Канте – всі ці гравці вважалися або «збитими льотчиками», або «ноунеймами» вельми середнього рівня. Однак Раньєрі зумів так побудувати гру і створити в команді таку атмосферу, що ці футболісти раптом видали такі якості, яких, напевно, і самі в собі не підозрювали. «Лестер» почав добре, далі грав краще і краще, з 23-го туру вже не спускався з першого рядка, а 2 травня 2016 року, за два тури до кінця чемпіонату, став недосяжним для переслідувачів. В Англії це чемпіонство назвали найбільшою сенсацією в історії національного футболу.
Святкування в Лестері були грандіозними, «похмілля» – жахливим. У наступному сезоні «лисиці» відразу скотилися вниз і явно «претендували» тільки на зниження в класі. 23 лютого 2016 року було звільнено Раньєрі, якого всього дев’ять місяців тому носили на руках: чемпіони після 25-го туру перебували на 17-му місці в одному балі від зони вильоту. Не врятували італійця й успіхи в Лізі чемпіонів – «сині» вийшли в плей-оф з першого місця в групі з «Порту», «Брюгге» і «Копенгагеном». Вже наступник італійця Крейг Шекспір вивів команду до чвертьфіналу і підняв в чемпіонаті на 12-е місце.
Чорною в історії «Лестер Сіті» стала дата 27 жовтня 2018 року. У цей день Вішаї Шрівадданапрабха загинув в авіакатастрофі – вертоліт, що забирав власника клубу з «Кінг Пауер» після матчу з «Вест Гемом», звалився на парковку поруч зі стадіоном. Однак син Вішая Айаватт був правою рукою батька не тільки в бізнесі, але і в футбольних справах – курс на розвиток команди і досягнення нових висот залишився незмінним.
І в минулому сезоні «Лестер» впевнено йшов до того, щоб витіснити когось із визнаних авторитетів з «зони Ліги чемпіонів». Після 29-го туру команда Брендана Роджерса займала третє місце з відривом у вісім очок від п’ятого. Однак вірусна перерва в чемпіонаті подіяла на «лисиць» катастрофічно. У дев’яти матчах річного догравання вони виграли лише двічі, набрали всього дев’ять очок і лише завдяки створеному раніше доробку втрималися на п’ятому місці, що дає право на пряму путівку в груповий етап Ліги Європи.
Така ось непередбачуваність є характерною рисою «Лестера», і ця «хвороба» вже проявилася в новому сезоні. «Лисиці» почали чемпіонат з трьох перемог, причому в третьому турі розправилися на «Етіхад» з «Манчестер Сіті» – 5:2. А вже через тиждень «згоріли» вдома «Вест Гему» – 0:3.
Трансферну кампанію «сині» провели помірну. Позбулися одного з ключових гравців, лівого захисника Бена Чілвела – не змогли відмовитися від пропозиції «Челсі» в 50 мільйонів євро. Але за 24 «лимона» знайшли в «Аталанті» хорошу заміну: досвідчений Тімоті Кастань відразу вписався в команду, про що свідчать гол і три асисти в трьох матчах. Причому грає бельгієць поки на «нерідному» правому фланзі, підміняючи травмованого Перейру. Не пошкодували віддати 35 мільйонів «Сент-Етьєну» на всього лише 19-річного, але, кажуть, моторошно талановитого центрбека Веслі Фофана. І для посилення атаки орендували у «Роми» правого вінгера Ченгіза Юндера – гравець хороший, але травматичний і нестабільний.
Атака, а точніше її «наконечник», залишаються в «Лестері» проблемною позицією. Так, 33-річний Варді переживає другу молодість – в минулому сезоні став кращим снайпером АПЛ, вже в нинішньому відзначився хет-триком у Манчестері. Але хоча б приблизно гідної заміни ведучому форварду у Брендана Рождерса немає.
Юрій ОКУНЬ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
