Солідна частина призів «The Best FIFA Football Awards» за 2020 рік дісталася представникам або Німеччині, або німецьких клубів.
Читати цю статтю на русском языке
Скромний ювілей
17 грудня відбулася вже 30-а процедура вручення нагород за підсумками року від Міжнародної федерації футболу. Нагадаємо, що все почалося в 1991-му з вручення одного-єдиного призу – «Гравцеві року ФІФА», а першопроходцем став 31-річний півзахисник збірної Німеччини і міланського «Інтера» Лотар Маттеус. Заодно вже сюди «приклеїли» і нагородження трофеєм «Фейр-плей», заснованим ФІФА чотирма роками раніше. З початком нового століття з’явилася і жіноча версія гравцевого призу – реєстр лауреатів відкрила американка Міа Гемм. У 2009-му список номінацій «приріс» ще трьома: стали нагороджувати призом імені Ференца Пушкаша автора найкрасивішого гола, а також складати збірні світу – чоловічу і жіночу.
У 2010-му ФІФА уклала п’ятирічну угоду з виданням France Football, яке з 1956 року вручало приз найкращому гравцеві Європи «Золотий м’яч», на спільну «роздачу слонів». Захід отримав назву «Золотий м’яч ФІФА», а до вже наявних додалися нагороди кращим тренерам чоловічої та жіночої команд. Однак після закінчення терміну контракту сторони не стали його продовжувати і знову розійшлися по «своїх кутках». Оскільки права на бренд «Золотий м’яч» належать France Football, ФІФА довелося проводити ренеймінг. У Федерації вирішили не повертатися до колишньої назви, замінивши її на просто «Кращий ФІФА» («The Best FIFA»). І продовжили розширення призовий програми: з 2016 року існує нагорода «Найкращому фанату», з 2017-го – найкращому воротарю-чоловікові, а з минулого – і жінці.
Ювілейна церемонія і близько не була схожа на подібні заходи попередніх років – грандіозні гала-вистави за участю безлічі «зірок», причому не тільки футбольних. Що цілком зрозуміло – в нинішній коронавірусний час не до великих гулянь. Все пройшло в режимі відеоконференції. Ведучі зі студії в Цюріху керували процесом, а на місцях представники ФІФА вручали лауреатам належане.
Поза конкуренцією
Володарі індивідуальних нагород визначаються шляхом комплексного голосування, в якому беруть участь капітани та тренери збірних країн-членів ФІФА, яким віддано 50 відсотків голосів, а також спортивні журналісти (по одному виданню від країни) – 25 відсотків, і вболівальники – 25, що залишилися. Набрані очки за спеціальною системою перераховуються в бали. І в суперечці за головний приз «Найкращому гравцеві ФІФА» поза конкуренцією виявився 32-річний форвард «Баварії» і збірної Польщі Роберт Левандовський. У його активі 52 бали – на 14 більше, ніж у Кріштіану Роналду і на 17 – ніж у Ліонеля Мессі. Більш зрозумілою величезна перевага поляка буде в абсолютних цифрах: він набрав 554 очки у тренерів (Роналду – 186, Лео – 196), 631 у капітанів (259 і 207) і 807 у журналістів (153 і 103). І тільки в голосуванні уболівальників перевага Роберта не настільки значна: 679 997 голосів проти 457 905 і 356 950 відповідно. Що цілком зрозуміло, адже це сама необ’єктивна частина опитування.
Тріумф Левандовського є очікуваним – він дійсно був найяскравішою футбольною фігурою в 2020 році. Можна сміливо стверджувати, що без нього не було б трофейного пента-трику «Баварії», тим більше, що це твердження підтверджується фактами. У трьох з п’яти турнірів, виграних «ротен», Роберт завоював ще й приз найкращого снайпера: Ліги чемпіонів – з 15-ма голами, Бундесліги – з 34 (кращий результат всіх часів серед легіонерів), Кубка Німеччини – з шістьма. Недарма ж партнери по «Баварії» дали йому прізвисько «Левангольскі». До речі, Левандовський зібрав ще безліч нагород – найкращого гравця Польщі та Німеччини, Бундесліги, Європи за версією УЄФА, а також мав першість в опитуваннях практично всіх провідних ЗМІ. У цій колекції напевно був би і франсфутбольний «Золотий м’яч», якби французи по абсолютно незрозумілій причині не скасували вручення цієї нагороди в 2020 році.
Левандовський перервав тривалу 11 років монополію на звання «Найкращого гравця» представників іспанських клубів. І став першим поляком, а також першим представником німецької команди, що має цю престижну нагороду.
Жіночий приз «The Best» дістався Люсі Бронз, яка внесла великий внесок в «золотий хет-трик» «Ліона» – перемогу в Лізі чемпіонів, чемпіонаті та Кубку Франції. Вона набрала 52 бали, залишивши далеко позаду датчанку Пернілле Хардер і француженку Венді Ренар. 28-річна англійка стала першим захисником, удостоєним цього трофея, враховуючи і жінок, і чоловіків. Раніше дефи тільки три рази потрапляли в трійку кращих. Другими були Паоло Мальдіні (1995) і Роберто Карлос (1997), третій – сама Бронз в минулому році.
Один більше п’яти, але не завжди
Викликав подив і навіть скандальним вийшов результат боротьби за звання найкращого тренера чоловічої команди. Спочатку здивувала вже присутність у фінальній трійці претендентів Марсело Б’єлси, який в 2020-му домігся безумовно «видатного» успіху – переміг з «Лідсом» в Чемпіоншипі. Ну це добре, хоча могли б «технічного кандидата» вибрати і солідніше. Зрозуміло, що приз «світил» комусь із двох німецьких фахівців – Гансу-Дітеру Фліку або Юргену Клоппу. Голосування принесло співвітчизникам-конкурентам по 24 бали (Б’єлса набрав 11), і нагороду вирішили віддати наставнику «Ліверпуля», як тому, що отримав більше голосів у колег – 686 проти 572. Клоппу віддали перевагу також капітани (666 на 583), за Фліка були журналісти (782 на 578) та вболівальники (468 611 на 410 190).
Чесно кажучи, абсолютно незрозуміло – як тут взагалі могла виникнути якась боротьба. Клопп з «Ліверпулем» у році, що минає, взяв чемпіонат Англії – так, титул довгоочікуваний, 30 років не бачений, але один. Добре, додамо сюди ще Клубний чемпіонат світу, який «редс» виграли вже після торішньої «роздачі слонів» від ФІФА (церемонія пройшла 23 вересня 2019-го). Буде два. І Юрген очолює «Лівер» з літа 2015-го, тобто, мав більш ніж достатньо часу, щоб зробити свою команду як в ігровому, так і в кадровому плані.
Ганс-Дітер Флік ж прийняв «Баварію» в листопаді минулого року від Ніко Ковача в поганому стані – невиразна гра, шкутильгає дисципліна, сварки між партнерами. Взимку йому нікого не купили – не вважали за потрібне. Тобто, з тим же складом тренер, що раніше ніколи не працював головним, виграв п’ять трофеїв – всі три національні (Срібну Салатницю, Кубок і Суперкубок Німеччини), Лігу чемпіонів і Суперкубок УЄФА. Але все це поступилося одному чемпіонству Клоппа, який, до речі, отримав приз «Найкращому чоловічому тренеру ФІФА» вдруге поспіль і став його першим дворазовим володарем.
У цьому плані цікавий результат суперечки за звання найкращого воротаря серед чоловіків. Тут першість мав Мануель Нойєр з 28 балами, Аліссон Бекер набрав 20, Ян Облак – 12. Оскільки великих турнірів для збірних не було, враховувалися досягнення на клубному рівні. Але у голкіпера «Баварії» вони, природно, такі ж, як у Фліка, а у стража воріт «Ліверпуля» – як у Клоппа. Але результат вийшов протилежний.
До слова, схожа ситуація і в номінації «Найкращий тренер жіночої команди». Жан-Люк Вассер, який виграв з «Ліоном» Лігу чемпіонів, чемпіонат і Кубок Франції, залишився третім. На другому місці Емма Хейз, в активі якої також три титули, але «простіше» – чемпіонат, Кубок і Суперкубок Англії з «Челсі». А приз дістався керманичу збірної Нідерландів Саріні Вігман з «нулем» трофеїв.
Грати не обов’язково
Збірні світу комплектують шляхом голосування члени Міжнародної федерації асоціацій професійних футболістів (FIFPro). Чоловічу команду гравці-профі в порівнянні з минулим роком оновили більше ніж наполовину – свої місця зберегли тільки Аліссон, Ван Дейк, Рамос, Роналду і Мессі. Головною ж особливістю «Дрім тім-2020» стала майже максимальна інтернаціональність, вперше в неї увійшли гравці аж дев’яти країн – Бразилії (Аліссон), Англії (Александер-Арнольд), Нідерландів (Ван Дейк), Канади (Дейвіс), Бельгії (Де Брейне), Німеччини (Кімміх), Аргентини (Мессі), Португалії (Роналду) та Іспанії (Рамос з Алькантарою). Вони представляють шість клубів: «Баварія» і «Ліверпуль» – по «три з половиною» гравця (Алькантара у вересні перебрався з Мюнхена в Ліверпуль), «Реал», «Барселона», «Манчестер Сіті» та «Ювентус» – по одному.
У жіночої збірної засвітилися гравці теж дев’яти країн: воротар Крістіана Ендлер (Чилі), захисники Міллі Брайт, Люсі Бронз (обидві – Англія), Венді Ренар (Франція), півзахисники Барбара Бонансі (Італія), Вероніка Бокете (Іспанія), Дельфіне Каскаріно (Франція), Пернілль Хардер (Данія), Вівіанн Медема (Нідерланди), Тобін Хіт та Меган Рапіно (США). Забавно, що в ці склади не потрапили власники призів «найкращому воротареві» – ні Мануель Нойєр, ані Сара Буадді. Ще забавнішим є присутність в жіночій команді Меган Рапіно. Володарка нагороди «найкращому гравцеві» минулого року в 2020-му взяла участь всього в трьох матчах – в березні за збірну США в товариському турнірі «SheBelieves Cup». Зате активно залучала до себе увагу гучними виступами на «мейстримні» теми – за права жінок і ЛГБТ, проти расизму. За що, напевно, і потрапила до збірної світу.
Нагорода «Ференц Пушкаш» повністю віддана на відкуп уболівальникам. Найкращим вони визнали гол хавбека «Тоттенгема» Сон Хин Міна в матчі АПЛ з «Бернлі» 7 грудня 2019 року. Кореєць прийняв м’яч у своєму штрафному, пробіг з ним 86 метрів, залишивши по шляху не при справах сімох суперників, вискочив один на один і з десяти метрів пробив повз голкіпера в «рамку».
Приз «Найкращому фанату» отримав 48-річний бразилець Марівалдо – шанувальник «Спорт Ресіфі». Він людина бідна, на дорогу витрачатися не може, тому на кожен домашній матч улюбленої команди ходить пішки – 60 км від рідного Помбоса до Ресіфі і назад. Нагорода «Фейр плей» присуджено 17-річному гравцеві аматорської італійської команди «Оспедалетті» – 25 січня в матчі проти «Кайресе» він надав грамотну першу допомогу непритомному супернику і тим самим врятував йому життя.
Юрій ОКУНЬ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
