Олімпійський вогонь XXIV за рахунком і першої в історії «ковідної» Білої Олімпіади на пекінському стадіоні «Пташине гніздо» встановили уйгурська лижниця Дінігеер Іламуцзян та лижник-двоборець Чжао Цзявень.
Сучасно. Яскраво. Лаконічно. В умовах всепланетної пандемії та природного холоду триразовий номінант на премію Оскар Імоу Чжан постарався на славу. І нарівні зі столицею Китаю увійшов до історії. Пекін – перше місто, яке прийняло і літню, і зимову Олімпіади, Імоу Чжан – перший постановник урочистих церемоній для Ігор різних пір року.
Однією з головних особливостей театралізованого дійства стало те, що в ньому не були задіяні професійні актори, співаки чи танцюристи. Усі учасники – студенти, школярі та прості жителі Пекіна і провінції Хебей. Тема церемонії – «Один світ, одна сім’я». У китайській культурі вважається, що по-справжньому мудра людина бачить увесь світ, як сім’ю. У 2008-му ідея полягала в тому, щоб розповісти світові про Китай і його 5000-річну історію. У 2022-му все було інакше. І це зазначив сам Чжан Імоу: «Пекін має намір провести прості, безпечні та прекрасні Ігри, і церемонія відкриття відповідатиме цим принципам».
Основним образом церемонії була сніжинка. Це стало відсиланням до написаних майже 1300 років тому віршів китайського поета Лі Бая про сніжинки в горах Яньшань, а також до західного прислів’я про те, що не буває двох однакових сніжинок. Але всі разом вони роблять красиву зиму. Як і люди різних культур, що говорять різними мовами, які приїжджають на Олімпійські ігри і знаходять тут спільний дім.
Зворотний відлік розпочався із цифри «24». Справа в тому, що традиційний китайський календар ділить рік на 24 сонячні сезони, а зимові Ігри в Пекіні – 24-ті за рахунком. Олімпіаду на арені уособлював величезний світлодіодний екран, який імітував кришталево чисту крижану поверхню. На самому початку на екрані з’явилися ієрогліфи 过年好 (в перекладі – «Щасливого китайського Нового року»). Також було видно великий китайський ієрогліф «щастя», яким люди у Піднебесній прикрашають свої вікна та двері. Причому часто розміщують цей ієрогліф догори дриґом – тоді він читається як «прибуття», а це означає, що щастя прибуде до дому.
Після виконання китайського гімну в центрі арени виникли річка та крижаний блок, усередині якого висвічувалися фігури олімпійців, які прославляли свої країни на попередніх Іграх. 20 міст у льоду та яскравих фарбах променів (Санкт-Моріц, Лейк-Плесід та Інсбрук приймали зимові Олімпіади по два рази) – дуже ефектно та несподівано. Як, втім, і решта.
Шість реальних хокеїстів віртуальними шайбами розбили блок, лід розпався, оголивши кристали у формі олімпійських кілець. Це символізувало руйнування бар’єрів, вирішення протиріч та розуміння один одного.
У своєму зверненні президент МОК Томас Бах похвалив спортсменів за їхню стійкість та натхнення, яке вони несуть світові через спорт: «Ви прибули сюди, подолавши багато випробувань та переживши велику невизначеність. Але тепер настав ваш момент: момент, на який ви так довго чекали – момент, на який ми усі чекали. Ми усі з вами. Ми усі підтримуємо вас. Ми усі вболіваємо за вас».
У параді націй взяла участь 91 команда. За традицією відкривали урочисту ходу представники Греції – країни, де зародилися Олімпійські ігри. Далі учасники крокували ареною в алфавітному порядку згідно з китайською абеткою. Оскільки значна частина нашої команди знаходиться далеко від самого Пекіна, на парад вийшли далеко не всі спортсмени збірної України. Прапороносцями були олімпійський чемпіон Пхенчхана з фристайлу Олександр Абраменко та віце-чемпіонка Юнацьких Олімпійських ігор з фігурного катання Олександра Назарова. З трибуни наших повпредів, екіпірованих у яскраву спортивну форму, виконану в національних кольорах компанією «PEAK», вітав президент Національного олімпійського комітету України, член МОК легендарний Сергій Бубка.
Волонтери, які несли таблички з назвами країн, були одягнені в костюми з крижаними та сніговими візерунками у стилі китайського живопису, а їхні капелюхи були прикрашені традиційними мотивами голови тигра з народної культури провінції Хебей.
Під час церемонії з маленьких сніжинок було сформовано велику сніжинку, яка складалася з шматків із назвами національних комітетів, що беруть участь в Олімпіаді. Сніжинку обрамляли гілки оливи, що символізують всіх людей, які живуть у мирі та злагоді.
Під пісню Джона Леннона «Imagine» група ковзанярів «розчистила» світлодіодну підлогу від «снігу», оголивши олімпійський девіз – «Швидше, вище, сильніше – разом». Після цього на арені з’явилися сотні дітей з голубами, що світяться, в руках. Під час їх виступу було застосовано унікальну технологію захоплення руху в реальному часі.
Завершилася церемонія відкриття традиційним запаленням олімпійського вогню. Щоправда, запалення як такого, і до якого ми всі звикли, не було. Це й стало головною «фішкою» постановки Чжан Імоу. У фінальному етапі естафети взяли участь сім факелоносців, а заключний акорд зробили два китайські спортсмени – лижниця Дінігеер Іламуцзян та двоборець Чжао Цзявень. У самому центрі величезної сніжинки, яка зіткана з назв усіх країн світу, вони встановили (саме – встановили) олімпійський факел. Лід і полум’я. Маленький факел всередині сніжинки. Дуже зворушливо та символічно.
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
