Молодий Юліан Нагельсманн переграв свого досвідченого «прототипу» Жозе Моуріньо.
Гол: Вернер, 58 (з пенальті)
Тоттенхем: Льоріс, Орье, Алдервейрелд, Давінсон Санчес, Б.Девіс, Жедсон Фернандеш (Ндомбеле, 64), Уінкс, Ло Сельсо, Аллі (Ламела, 64), Бергвейн, Моура.
Лейпциг: Гулаші, Мукіеле, Клостерманн, Ампаду, Хальстенберг, Анхеліньо, ЗАБІТЦЕР, Лаймер (Форсберг, 83), Нкунку (Айдара, 74), Вернер, Шик (Поульсен, 77).
Попередження: Ло Сельсо, 10, Забітцер, 12, Вернер, 33, Девіс, 56, Нкунку, 72, Ламела, 90 + 4.
Суддя: Джюнейт Чакир (Туреччина).
19 лютого. Лондон. «Тоттенхем Хотспур». 60 095.
Матч-відповідь – 10 березня.
До першої очної зустрічі не дуже, скажімо прямо, «статусних» команд можна було, проте, випустити більш-менш гучні «афіші». Наприклад, «Найстаріший клуб нинішнього плей-оф Ліги чемпіонів проти наймолодшого». Або «Один з найдосвідченіших й титулованих тренерів проти наймолодшого й взагалі «бестрофейного». До речі, у Жозе Моуріньо на сьогодні більше переможних матчів тільки в Лізі чемпіонів, ніж у Юліана Нагельсманна взагалі офіційних у кар’єрі – 81 проти 73. А в Німеччині Нагельсманна називають «маленьким Моуріньо».
Втім це все лише «вивіски». Зрозуміло, що співвідношення досвіду й минулих заслуг тренерів команд, а тим більше «старовину» клубів вирішального значення не мають. Як любив говорити Мірча Луческу під час перебування наставником «Шахтаря», «кожен матч має свою історію». І для цієї історії головне – те, що «тут й зараз». Ну, плюс – дуже близьке минуле. А воно у суперників в плані результатів приблизно однакове. «Тоттенхем» почав рік у Прем’єр-лізі з одного очка в трьох матчах без забитих м’ячів, але потім почав виправлятися: обіграв «Норвіч», «Манчестер Сіті» й вже після двотижневих «канікул» минулої неділі взяв верх над «Астон Віллою». У «Лейпцига» у цьому році також була трьохматчева серія без перемог, через яку команда втратила лідерство у Бундеслізі. Однак виграш у суботу у «Вердера» при бадьорої грі може свідчити про «одужання».
Ще один важливий чинник для «своєї історії» – кадрова ситуація. За втратами у опонентів теж відносний паритет, хоча й різного плану. У «Лейпцига» просто біда з центральними захисниками – травмовані Орбан й Конате, дискваліфікований Упамекано. Нагельсманн, щоправда, призвичаївся ставити у центр оборони «крайків» Клостерманна та Хальстенберга, але все ж тільки «під наглядом» Упамекано. Бракує зараз глибини складу й в опорній зоні – на лікарняному перебувають досвідчений Кампл, а також молодий-перспективний Адамс. Здавалося б – ось можливість для лондонців як слід «пришпорити» ослаблену оборону суперника.
Але на жаль – головні втрати у «Тоттенхема» якраз в атакуючій лінії. Ще на початку січня вибув з ладу головний снайпер Кейн, а разом з ним Сіссоко, який грає помітну роль у творенні. Під закриття трансферного вікна пішов до «Інтеру» Еріксен – майстер й сам забити, й гольовий пас віддати. А вже у неділю в поєдинку з «Астон Віллою» зламав руку Сон Хин Мін, який з успіхом пристосувався було замінювати Кейна на вістрі атаки. З урахуванням таких «вступних» стартові склади передбачалися з великим ступенем точності. І дійсно, сюрпризів не було. Хіба що у «Тоттенхема» у опорній зоні можна було очікувати Ндомбеле, а не Фернандеша, але це так, дрібниці на розсуд тренера.
Звичайно, природньо було очікувати, що «Лейпциг» візьме на озброєння принцип «найкращий захист – це напад». З такою-то обороною – куди діватися, тільки атакувати. Але щоб так! За перші півтори хвилини по володіннях Льоріса немов шквал пройшовся. Вже на 26-ї секунді Шик пробив з півкола – поруч зі штангою. У наступній атаці Вернер приклався метрів з семи – в Санчеса. М’яч відскочив ліворуч до Анхеліньо, той «пальнув» з гострого кута – «шпор» від голу врятувала нога Льоріса й штанга. Атака змістилася праворуч, тепер уже Вернер намагався «прошити» голкіпера – той прикрив «свій» кут.
Господарям вдалося вибратися в атаку тільки на 8-ї хвилині й відразу гостро. Бергвейн зліва з 10 метрів завдав обвідного удару – Гулаші потягнув. Однак це було не вирівнювання гри, а лише окремий епізод. Гості, звичайно, поступово зменшили запал, але загальна картина гри залишалася тією ж: «Лейпциг» тиснув, «Тоттенхем» відбивався й безуспішно намагався «контраргументувати» довгими закидуваннями вперед на Аллі й Моуру. Напруження у «лондонських» воріт підтримувалося, але по-справжньому гольовий момент до перерви виник лише одного разу. Лаймер з півкола проштовхнув м’яч наліво Вернеру, той опинився віч-на-віч з Льорісом, але дуель голкіперу програв.
Перший серйозний випад у другому таймі зробив «Тоттенхем». Орьє прострілив у штрафну, Моура по-хокейному підставив ногу – Гулаші блиснув реакцією. Але знову ж таки це був лише епізод. Гості продовжували домінувати й гнули свою лінію до тих пір, поки не добилися бажаного, тобто, забитого м’яча. «Допоміг» їм Девіс, який у своєму штрафному прийняв на стегно Лаймера. Вернер пробив пенальті у лівий кут так сильно, що Льоріс, навіть вгадавши напрямок, відобразити м’яч не зміг.
Тільки після цього «шпори» отримали можливість поліпшити свою атакуючу статистику. Зрозуміло, що лише завдяки тому, що «бики» спочатку послабили свій атакуючий натиск, а на 70-х хвилинах й зовсім перейшли на «збереження нажитого». Але до того встигли створити ще один «стовідсотковий» момент: вибігли у атаку «чотири в два», Анхеліньо зліва віддав у центр на Вернера, той дотепно пропустив на Шика, Патрік «пальнув» без перешкод, але прямо у воротаря. У «шпор» ж шанси зрівняти рахунок були тільки при небезпечних штрафних, однак ці шанси звів нанівець Гулаші: спочатку перевів у штангу удар Ло Сельсо, а потім дістав в лівому кутку постріл Ламели.
Юрій ОКУНЬ
Цифри і факти
- Юліан Нагельсманн у 32 роки 211 днів став наймолодшим тренером у плей-оф Ліги чемпіонів, перекривши досягнення Домініко Тедеско, який 12 березня минулого року керував «Шальке» у поєдинку з «Манчестер Сіті» у 33 роки 161 день.
- Тімо Вернер – єдиний в історії Ліги чемпіонів гравець, який свої перші сім голів у турнірі забив в гостьових поєдинках.
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
