Чоловіча збірна України зберігає другу сходинку в поточній таблиці відбору на ЧЄ-2022. Як ви вважаєте: якщо п’ять з семи фактично зіграних матчів квартету дали або перемогу в один-два м’ячі, або нічию – така група буває простий? А тим паче, що Чехія і Фарери свої листопадові поєдинки проводять тільки тепер в режимі «три за тиждень».
Читати цю статтю на русском языке
Напевно, і власне про фарерців жодний не скаже, як про звичайного суперника. У всякому разі для збірної України обидві зустрічі з острів’янами прогулянкою не назвати! Наприклад, київська гра хвилин 35-40 не давала гарантій господарям. На початку другого тайму гості взагалі зрівняли рахунок (17:17), і тільки потім, не без серійних сейвів голкіпера польської «Погоні» з Щецина Антона Терехова нашим вдалася втеча до удачі. Проте вихованці Сонні Деніса Ларсена билися до упору. Думали, мовляв, тут програємо якомога менше, так вдома візьмемо реванш?
Відповідь на долоні не лежала. У Торсгавні вийшло теж напружено. І я акуратно спробую пояснити, чому. З одного боку, на тих островах культивується типова датська школа гандболу. Начебто виступ в першій лізі на батьківщині цієї гри – не дуже велика атестація. І все ж повпреди всіх цих – «Скерінга», «Тендера», клубу HOJ – дуже солідно виглядають в своїх амплуа. Маю на увазі відповідно Рокуро Акраліда Нільсена, Тейс-Горна Расмуссена і Роя Берга Гансена.
Не кажучи вже про практику, одержуваної, припустимо, в норвезькому «Вікінгі» з Ставангера лінійним Хельгі Гойдалом, правим напівсереднім Кьяртаном Йохансеном (в активі кожного 3+2 голи в звітних матчах) і плеймейкером Йонасом Дьюрхуусом (4+2), а 19-річний правий крайок з вищолігового данського «Скандерборга» Хакун Вест ав Тейгум (3+5) просто заподіяв нам мігрень. Лівий інсайд Еліас Еллефсен зі шведського «Севєгофа», що не приїжджав до України, і зовсім вдома розбушувався!
А якщо зайшла мова про традиції, то вони, зрозуміло, не такі потужні як в Королівстві. Проте прорив на світову арену трапився в Алжирі-2017, куди фарерська молодіжка (U-21) прибула чистим дебютантом, а вихопила 16-е місце серед 24 країн. Ось Гойдал, Расмуссен, Берг Гансен, Дьюрхуус, Йохансен, плюс лівий «кут» Сьюрдур Ольсен – якраз з того екіпажу. Зрозуміло, і коуч Ларсен пішов на підвищення аж в «націоналку».
Ви не забули про «з іншого боку»? – запитає читач. Пам’ятаю. У штабу «синьо-жовтих» були проблеми, вирішувати які треба було по ходу п’єси. У ситуації, коли завершив виступи за збірну Сергій Онуфрієнко, не могли допомогти Станіслав Жуков, Олександр Тільте та Владислав Остроушко, пролом в задньому ешелоні атаки був очевидним. Врахуємо ще травму на київському майданчику «моторовця» Дмитра Горигі, який додає не по днях, а по годинах, і картина маслом не виникає.
А тут до всього позитивний тест після приїзду в Торсгавн виявлено у Миколи Степанця. Мало того, що головному тренеру довелося піти на персональний карантин в готелі, так і вся команда «про всяк випадок» була обмежена в пересуваннях. Які вже вам два тренування? В результаті грою керував Євген Будко, а на лавці були також Олександр Дудко, доктор Леонід Миронов і… президент ФГУ Андрій Мельник, який опинився дуже переконливим мотиватором.
Варто було оплоту оборони Дмитру Дорощуку з португальського «Спортінга» отримати малий штраф, і в порожні ворота гостей (наші ризикнули випустити шостого польового) влетів м’яч від Берга Гансена – «потрапляємо» 1: 4. Це тільки заохотило збірну України, в лавах якої знайшлися і сміливі далекобійники, перш за все Владислав Донцов, і авангардисти: в лінії – Іван Бурзак (обидва – «Мотор»), на правій бровці Андрій Акименко з польського «Азот Пулаві» (на його рахунку всі п’ять «пеналів» за матч). Втім, перелом організували всім загоном, починаючи з блискучого часового Геннадія Комка. Дуже важливо, що коли наші втомилися (а 26:23 мало нагадували колишню фору аж до семи м’ячів), запорізький маестро відбив постріл Еллефсена з «точки».
Так, була валідольна кінцівка, однак мінімальний запас утримали завдяки своєчасним «шайбам» Юрія Кубатко і Євгена Буйненка. Але ж коли підключається молодняк, то без витрат не обійтися. Хочете нарікати Тарасу Міноцькому за авантюрний кидок – будь ласка, але я б відзначив три його м’яча, особливо ближче до сирени (24:22). Та й захист відпрацював пристойно, до Дорощука додаємо В’ячеслава Садового, Едуарда Захарова, Дмитра Ільченка. Друге місце в поточній таблиці є, а розбір помилок – це не сьогодні.
До речі, після нашої трансляції встиг глянути чверть години чесько-російської баталії. Незважаючи на 20 (!) хвилин у відсидку від словенських рефері, господарі втратили перемогу в ендшпілі. А дуже хотілося поквитатися, адже чотирма днями раніше в гостях підопічні Растіслава Тртіка грали ослабленим складом – без Леоша Петровскі з німецького «Люббекке», Мирослава Юркі («Зубржи») та Станіслава Кашпарека з угорського «Пік Сегед». Тепер з Чехією на стику квітня-травня битися нам…
І коротко – про перший в цьому році іспит жіночої збірної України. У Люксембурзі наших панянок чекають поєдинки зі Словаччиною (19 березня), а далі без перекурів – господині та ізраїльтянки. Дві кращі з груп (таких п’ять) пройдуть в плей-оф відбору на ЧС-2021. До цього міні-турніру команда Бориса Чижова готувалася в Броварах.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших виданьСлідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
