Без олімпійської ліцензії збірна України має виконати перезавантаження. У попередніх публікаціях під умовною рубрикою «Шлях до Пекіна-2022» ми розповіли про тих зимових видах спорту, в яких Україна продовжує боротьбу за ліцензії. Також згадали результати Ігор-2018.
Однак сама популярність хокею в країні підказує включити його в цей пакет, незважаючи на те, що до китайської столиці наша шайба не долетіла. Слід ще назвати рік, коли синьо-жовта дружина була представлена в хокейному форматі зимової Олімпіади – це Солт-Лейк-Сіті-2002. Там вихованці Анатолія Богданова зайняли дуже гідне десяте місце. Так, 19 років – термін пристойний. Спочатку мені здавалося, що найреальніше повторення виникало на горизонті до Ігор-2014. Тим паче одна зі стадій відбору пройшла в Києві, а господарі льоду той турнір чітко виграли, випередивши в одній з четвірок Польщу, Іспанію та Естонію.
Інше питання, що вийти ще не означало намацати ліцензію. Мав відбутися фінальний етап, а подорож до датського Войєнс нічого позитивного не принесла – ми замкнули таблицю, а процвітали словенці, до речі, з Андрієм Хочеваром у воротах, знайомим по сезону в київському «Соколі». Чому програли ще господарям і білорусам – окрема тема. Тобто, як не крути, а шанс прорватися в один присід, якщо і був, то за рік до Ванкувера-2010. Перипетії тих баталій в Ризі варті на невеликий екскурс в історію.
З проблемами, але все-таки здолали Італію та Угорщину. У першому випадку підопічні Олександра Сеуканда позначили перевагу «плюс три» (Сергій Варламов – двічі та Олександр Матерухін). А в заключну п’ятихвилинку суперник змусив похвилюватися, але й тільки – 3:2. Мадярам поступалися 0:2 до середини другого періоду, відповіли голами Олега Тимченка і того ж Матерухіна, потім знову пропустили. А за 1.16 до сирени Вадим Шахрайчук реалізував «зайвого» – 3:3. Потім «сухий» овертайм і вирішальний буліт у виконанні Варламова.
Однак в тих лабіринтах лютого 2009-го щастило приймаючим країнам. Підгрупу в Осло виграли норвежці, в Ганновері – німці. Так і в латвійській столиці свою задачу вирішив Олег Знарок та його прибалтійці. Природно, у зустрічі з Україною. Цікаво, що рахунок відкрив Андрій Срюбко за хвилину до першої перерви, але господарі вистрілили тричі, і, здавалося, сумніви зняті. Але ні! Коли команди залишилися вчотирьох (обопільний штраф Олегу Шафаренку і рижанину Олександру Єрофєєву), то скоротив рахунок до мінімуму Сергій Климентьєв. За 56 секунд до кінця основного часу наші знову зняли голкіпера Ігоря Карпенка, спробували помститися, а отримали в порожні ворота від Яніс Спруктса з тодішнього дочірнього екіпажу «Флориди Пантерс» – 2:4. Втім, навіть за вказаними прізвищами ви здогадуєтеся, які кадри у нас призивалися під рушницю (ще назву Віталія Литвиненка, Юрія Гунька, Романа Сальникова, Костянтина Касянчука, Дмитра Толкунова, Костянтина Сімчука). Сьогодні з тієї плеяди, мабуть, тільки Андрій Міхнов продовжує кар’єру.
…Перш ніж набрати номер спортивного директора Федерації хокею України Юрія Кириченка, заглянув в протоколи кваліфікації на далеких підступах до пекінської чайної церемонії. Справа була в столичному місті Нур-Султан, але на цей раз рідні стіни казахстанцям не забезпечили мандат в наступну стадію. Його здобула Польща, яка обіграла господарів (3:2) і за компанію – Україну з Нідерландами. Наша втішна перемога (3:0) над голландцями стала єдиною. Вузька обойма досвідчених виконавців (поряд з Міхновим це Володимир Алексюк, Сергій Бабинець, Роман Благой, Дмитро Німенко) – одна з причин лютневої невдачі минулого року. Повну картину, можливо, озвучив б Сергій Вітер, але наставник вже не при посаді.
Тому найперше питання Юрію (а в принципі, він наш колега-журналіст, і його телекоментарі уболівальникам подобаються) стосувався саме рульового – чи призначений головний тренер. Кастинг триває, і справи здобувачів як би на столі у нового президента ФХУ Георгія Зубка.
– Але не спізнитися б перед наступними стартами?
– Як відомо, за вирахуванням еліти, всі інші ліги ЧС-2021 скасовані рішенням ІІХФ. Наша збірна повинна була на стику квітня-травня виступити в Польщі в Дивізіоні IB. Втім, є надія, що сусіди поляки проведуть у себе представницький міжнародний товариський турнір, і Україна буде в числі учасників.
– Чудово, але на кого спертися майбутньому штабу збірної? Активно підтягнути молодь, а де легіонери, в тому числі заокеанські?
– Гарне питання. Дійсно, серед клубів КХЛ можна вказати тільки на Павла Падакіна, який переходив ненадовго з системи «Нафтохіміка» до ХК «Сочі», але загадка: чи готовий він повернутися в збірну? І ще в команді ВХЛ Тюменському «Рубіні» грає захисник Ігор Мережко. А що стосується наших північноамериканських контрактників, то їм просто через пандемію не вдалося зробити зворотний переліт в ході міжсезоння. Тому Олександр Пересунько грає за «Донбас», Фелікс Морозов – за «Сокіл», а Дмитро Даниленко – за «Білий Барс». Одним словом, перспективних кандидатів вистачає, але давайте дочекаємося появи головного тренера на бойовому посту…
А ось у жіночій хокейній збірній головком якраз є – Євген Аліпов. Днями розмовляв з моїм давнім знайомим. Як виявилося, змінивши свого попередника Вадима Радченка, він жодного збору не встиг поки провести. У грудні планувалася олімпійська передкваліфікація в Рейк’явіку, але вірусні проблеми завадили здійснити такий далекий вояж, до того ж турнір поки не відбувся. Так що команда, куди мають увійти хокеїстки з Києва, Харкова, Вінниці, Дніпра, Кременчука, можливо збереться на підготовку навесні. За словами Юрія Кириченка, у Аліпова є всі потрібні якості, щоб вибудувати цей дамський проєкт.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
