Нас легко переконати в тому, в чому треба переконати, за допомогою двох перевірених і випробуваних прийомів. Перший: повторити кілька разів питання, при цьому воно повинне звучати ствердно («Стукає? Стукає?!»). Другий: заручитися думкою авторитетних людей. Є ще способи, але цих достатньо. Ви навіть не помітите, як станете нашим однодумцем.
Ну хіба не тягнуть на червоні картки фоли Буяльського, Польового, Гуцуляка, Луньова, Чоботенка та інших? Тягнуть. А можна було обмежитися жовтою? Напевно, можна. Марлос у харківському матчі з «Бенфікою», Філіппов у грі з «Шахтарем» та Кожушко в поєдинку з «Динамо» були в офсайді, а Фран Соль з «Колосом» не був. Адже так?
Сперечатися про міліметри – справа невдячна та нервова. Тут одним важливо правильно подати, а іншим благородно погодитися – сперечатися марно та собі дорожче. З покараннями трохи складніше – як вирок в райсуді. За однакове правопорушення там дають різні терміни. У нашому випадку – картки. Іноді дістається і безвинним – все як у цивільному житті. Наприклад, Ібрагіму Кані, який навіть не дихав у сторону В’ячеслава Танковського.
Втім, все це демагогія. Вирішує арбітр. А він на поле Бог й цар. Як казали у давнину, «Навіть перший секретар обкому партії не має права звільнити суддю під час гри». А від помилок ніхто не застрахований. Хоч з ВАРом, хоч без ВАРа. Інша справа, що не варто перегинати палицю.
Навіть якщо десять найкомпетентніших у світі арбітрів скажуть, що Євген Арановський правильно видалив трьох гравців «Маріуполя», буду стверджувати, що цього робити не можна. Не можна залишати на полі одну команду увосьмеро проти 11 суперників. Якщо, звичайно, футбол не перейшов у бокс. Так, прийомчики у виконанні азовців були брудненькі – своїми стрибками та «балачками в строю» вони дали привід. Але за бажанням у тому ж самому матчі досвідчений рефері легко міг знайти вагомі причини, щоб показати шість жовтих карток трьом футболістам «Дніпра-1». Про всяк випадок: вчіться, панове чоловіки, технічно зрівнювати склади у Катерини Монзуль.
У 2018-му і 2019-му «Маріуполю» вдавалося заскочити у вагон, який уходить, останнього елітного поїзда. Зараз не вийшло. Тільки, думаю, запізнилися вони не в Дніпрі. Своє щастя підопічні Олександра Бабича упустили 9 листопада, коли вдома прогукали виграшний матч з «Карпатами». Тоді маріупольські 2:0 на останній хвилині трансформувалися у 2:2. Ось вам і два очки на квиток в першому класі, які відсутні. Хоча, думаю, шкодувати про те, що трапилося азовцям навряд чи варто. Сьогодні вони ще не в тих кондиціях, щоб зберегти обличчя у компанії найсильніших.
Відсутність у групі А «Маріуполя» та присутність «Колоса» більше за інших влаштувало «Динамо». При такому розкладі команді Олексія Михайличенка належить всього чотири рази покинути столицю, у той час як конкуренти киян у боротьбі за «срібло» здійснять на одну поїздку більше.
Дрібниця, говорите? А як щодо того, що дрібниць та випадковостей у футболі не буває? Тільки не шукайте в цих словах таємного сенсу.
Едуард КИСЕЛЬОВ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
