Топова новина трансферного ринку – сенсаційний перехід центрового збірної України з «Київ-Баскета» в «Прометей».
Після підписання контракту В’ячеслав Петров, якому 13 серпня виповниться 25 років, дав інтерв’ю прес-службі Каменського клубу.
– Наскільки несподіваним для тебе стала пропозиція «Прометея»?
– Багато хто вважав, що я залишуся в Києві і буду знову підписувати контракт. Так і було, але коли я дізнався про інтерес з боку «Прометея», вирішив не поспішати і, зваживши всі «за» та «проти», вибрав Кам’янське.
– Які чинники стали визначальними, і наскільки швидко дав згоду?
– В першу чергу це високі цілі клубу. Перед підписанням контракту ми спілкувалися з головним тренером Віталієм Чернієм, і мене влаштувало його бачення щодо моєї ролі в команді. З керівництвом клубу ми все узгодили протягом трьох-чотирьох днів.
– А не бентежив той факт, що на твою позицію «Прометей» перепідписав Майкла Маєрса?
– Ніяк не збентежив. Тут, як не крути, я б не зміг бути єдиним «великим» в команді. Я за здорову конкуренцію. І чим сильніше гравці протидіють тобі на тренуваннях, тим легше потім в іграх.
– Тепер в «Прометеї» буде ціла «колонія» колишніх гравців южненського «Хіміка»: ти, Саша Антипов, Саша Бєліков, Ілля Сидоров…
– Так, ми багато грали разом у «Хіміку», прекрасно знаємо один одного, тому адаптація повинна пройти без проблем. «Хімік» виховав мене як гравця, і Южне – це мій другий дім.
– Два роки тому, змінивши «Хімік» на «Київ-Баскет», ти разом з киянами поступився южненцям у фінальній серії плей-оф Суперліги-2018/19. В той момент відчував двоякі почуття?
– Дійсно, почуття були змішані. Але це спорт, на жаль, наша команда програла. Але треба віддати належне «хімікам» – в тому фіналі вони зіграли розумніше і більш командно.
– Як для тебе склався минулий сезон? Зрозуміло, що він вийшов неповноцінним, проте «Київ-Баскет» пройшов два групових етапу в Кубку Європи.
– Сезон склався досить вдало для нас, ми йшли на другому місці в чемпіонаті, маючи одну або дві гри в запасі, потрапили до Фіналу чотирьох Кубка України, дійшли до чвертьфіналу Кубка Європи. І найцікавіше було попереду, але коронавірус все вирішив за нас. Що стосується мене, то свою гру я знайшов десь в листопаді-грудні, і з того моменту все йшло непогано.
– Найбільш драйвові моменти сезону? Можливо, наддалекий кидок з фінальною сиреною, який приніс перемогу над «Дніпром»?
– Напевно, так. Але той кидок запам’ятався тому, що він був останнім і переможним. А ще було багато матчів, коли подібні кидки ти потрапляєш, але десь у третій чверті або на початку четвертої, коли рахунок рівний, або ж коли твоя команда трохи програє. І цими кидками ти ламаєш хід гри на свою користь.
– Ти володієш досить солідним досвідом виступів у єврокубках, отриманому як в «Хіміку», так і в «Київ-Баскеті». Який сезон особливо запам’ятався?
– Зазначу той, коли ми з «Хіміком» виступали в Лізі чемпіонів. Я був молодий, але тренер вже довіряв мені багато ігрового часу, і мене це загартувало. Ми не зовсім вдало провели той євросезон, але отримали колосальний досвід.
– У лютому ти зіграв проти Австрії і Угорщини у відборі на Євробаскет. Як оцінюєш нашу збірну в цих матчах?
– Вийшли дві абсолютно різні ігри. На першу з Австрією ми вийшли дійсно зарядженими, грали від захисту, в нападі намагалися використовувати свої сильні сторони, і це принесло результат. Вдома проти угорців все склалося навпаки, можна говорити про втому і все таке, але це тільки відмовки. Ми не змогли втілити в життя наш план на гру, і з самого початку все пішло не так.
– Зараз ти перебуваєш в зрілому для баскетболу віці. Можеш сказати, що з року в рік прогресуєш?
– Так, я прогресую, ще не старий і мені є до чого прагнути. Буду набиратися досвіду і намагатися йти вгору по кар’єрних сходах.
– Розкажи про свою сім’ю, чи є в ній спортсмени? І, якщо можна, поділися історією знайомства з дружиною.
– У нашій родині спортсменів не було, у батьків свій сімейний бізнес. У нас з дружиною дочка Стефанія, їй вже рік і сім місяців. З дружиною ми вже давно разом. Вчилися в одній школі, в паралельних класах, але спілкування і стосунки зав’язалися після випускного. З того моменту ми завжди поруч.
Підготував Віктор ТАЧИНСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
