Сім міфів медійної війни проти УАФ.
У квітні повинна закінчити роботу Тимчасова слідча комісія Верховної Ради, яка була створена для розслідувань можливих зловживань при реалізації державної програми з будівництва футбольних майданчиків зі штучним покриттям.
Екс-генпрокурор Руслан Рябошапка, будучи при посаді, сказав, що приводом для створення цієї ТСК став конфлікт, за яким стоять дві сторони. І якщо одна з них – це Українська асоціація футболу на чолі з президентом Андрієм Павелком, то другою, виходить, треба вважати Григорія Суркіса. Павелко був главою бюджетного комітету Верховної Ради минулого скликання, Суркіс, який будь-якими способами намагається повернути свій колишній вплив на український футбол і для цього не соромиться використовувати будь-які способи, щоб скомпрометувати нинішнього главу УАФ, нині є народним депутатом від партії ОПЗЖ.
Тема будівництва штучних полів стала приводом для справжньої медійної війни. При цьому опоненти нинішнього глави УАФ не соромляться просто обманювати любителів футболу, відверто маніпулюючи інформацією. Нижче ми проаналізували сім найбільш розхожих міфів про будівництво футбольних майданчиків. Давайте розбиратися.
Міф №1: «Павелко вкрав один мільярд 250 мільйонів гривень».
Така сума повинна була в рамках держпрограми за два роки (20017-18) бути виділена на будівництво всіх футбольних полів та майданчиків в країні. Половина – з держбюджету через Мінрегіонбуд, половина – безпосередніми замовниками з місцевих бюджетів. За фактом на початок нинішнього року Мінрегіон профінансував зі свого боку по всій країні 660 проектів із 760, що заплановані. Практично всі вони вже побудовані … Тобто, теза «вкрав один мільярд 250 мільйонів» дуже красива, але використовують її лише в розрахунку на те, що «піпл схаває». Програма – державна, кому будувати і де купувати штучне покриття, вирішували на місцях місцеві керівники.
Міф №2: «Всі гроші за державною програмою були перераховані УАФ, і вона розподіляла їх по регіонах».
Для тих, хто уважно прочитав пункт №1, тут вже нічого пояснювати не треба. Але про всяк випадок, ще раз: 50 відсотків від вартості проекту Мінгрегіон перераховував конкретному місту, селищу, селу, а ще 50 відсотків місто, селище, село доплачував з місцевого бюджету. І де у цій схемі УАФ?
Міф №3: «Все підрядники заносили відкати в УАФ особисто Павелку».
660 побудованих по всій країні майданчиків за державною програмою – це, приблизно, 400 населених пунктів і близько 300 підрядників. ЯК можна з ними з усіма домовитися? Якби знайшовся хоча б один такий чоловік, то в ЗМІ, за допомогою яких воюють з УАФ, напевно б зробили з ним не одне інтерв’ю. Але такої людини серед кількох сотень керівників місцевих адміністрацій і компаній-підрядників до сих пір не знайшли. Хоча напевно шукали дуже активно…
Міф №4: «Павелко і асоціація, яку він очолював, будували всі майданчики».
Насправді завод ФФУ Продакшн, який випускає штучне покриття, будував тільки 66 майданчиків у Києві… і побудував! Усе! На підтвердження цього навіть був випущений спеціальний буклет з фотографіями майданчиків, який розміщений на сайті УАФ.
Міф №5: «Будівельні фірми отримали 100 відсотків передоплати».
Повторюся, фінансування йшло будівельним компаніям, які вибиралися на місцях. І, як правило, роботи починалися, коли Мінрегіон перераховував свої 50 відсотків. Тобто, свої 50 відсотків держава, в рамках своєї ж програми передавало на місця. Потім ще 50 відсотків доплачували з місцевого бюджету. Хоча тут нерідко виникали нюанси. Хороший приклад – ситуація в Києві. Київрада взяла і перенесла терміни здачі майданчиків, які будує фірма, що не має до ФФУ Продакшн жодного відношення, з вересня 2019 року на вересень 2020 го, пославшись на проблеми з фінансуванням. І зараз активно намагається встигнути їх побудувати. Вийде? Не факт! Зовсім недавно Київрада через коронавірус перерозподілила міський бюджет, і розвиток спортивної інфраструктури буде суттєво скорочений. І не факт, що ці майданчики в цьому році будуть добудовані. Винен в цьому буде Павелко, ФФУ Продакшн або вся УАФ?
Міф №6: «Майданчики повинні коштувати набагато дешевше, ніж півтора мільйона гривень, які на них виділяли».
Кошторис будівництва пройшов численні державні експертизи. До того ж цей кошторис був перевірений практично у всіх регіонах країни. Та й врешті-решт, якщо це дорого, то хто заважає опонентам глави УАФ побудувати подібний майданчик, хоч один, і довести не на словах, а на ділі, що півтора мільйона за майданчик з якісним синтетичним покриттям – це дорого?
Міф №7: «Будувати завод ФФУ Продакшн не було необхідності, тому що УЄФА виділяє гроші на будівництво майданчиків».
Дійсно, в УЄФА є програма допомоги національним асоціаціям «Хет-трик». І за цією програмою гроші виділялися й Україні. У тому числі на будівництво футбольних полів. Але! Цих коштів однозначно не вистачило б для повномасштабної реконструкції футбольної інфраструктури в країні. Саме тому Виконком УАФ (тоді ще – ФФУ) проголосував за виділення коштів національної асоціації на будівництво заводу. Завод, який повністю належить УАФ, дає на свою продукцію гарантію. Не рік і не два, а вісім (!!!) років. Хто, скажіть, буде відповідати за дешеве китайське барахло, яке купили за ціною продукції ФФУ Продакшн, але воно вже посипалося? А адже ще два роки не минуло, як в Україні з’явилися перші майданчики за цією програмою. Порахуємо, скільки буде коштувати заміна покриття, і що в підсумку дешевше? Один раз купити якісне покриття або кілька разів – дешеве.
Валерій НОВОБРАНЕЦЬ
спеціально для «Спорт-арени»
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
