Майже половина команд Бундесліги вступить в новий сезон з новими тренерами, в тому числі – вся топ-шістка.
Читати цю статтю на русском языке
Німецька круговерть
У Німеччині дуже поширена практика підписувати контракт з новим тренером сильно заздалегідь – по ходу попереднього сезону, причому іноді мало не в середині. І такі події не тримаються в секреті – про них оголошують публічно. Оскільки новий наставник часто переходить з іншого клубу цієї ж ліги, таким чином попутно переслідується мета – внести сум’яття у стан конкурента. Такі прийомчики офіційно не заборонені, хоча і вважаються «некрасивими». Але кого хвилює мораль, якщо це працює.
Яскравий приклад – перша в Бундеслізі «ф’ючерсна» угода на сезон-2021/22. В середині лютого дортмундська «Боруссія» оголосила, що влітку «чорно-жовту» команду очолить Марко Розе – діючий на той момент тренер «Боруссії» менхенгладбахської. І «жеребці» покотилися по похилій – спочатку вибули з числа претендентів на зону Ліги чемпіонів, а в підсумку взагалі не потрапили в єврокубки. Хоча Едіну Терзічу, який виконував обов’язки наставника «джмелів», звістка про те, що головним йому не бути, зовсім не завадило повною силою і якісно допрацювати до кінця сезону. Під його керівництвом «Бору» не тільки вигризла-таки путівку в Лігу чемпіонів, а й завоювала трофей, обігравши «Лейпциг» у фіналі Кубка Німеччини. Щоправда, Терзіч в Дортмунді був своїм. Він працював в штабі Люсьєна Фаври і залишився в соратників у Розе – в надії продовжувати набирати досвід та дослужитися до особистого тренерського містка в будь-якому статусному клубі.
Гладбахці ж на співчуття не заслуговують, оскільки в середині квітня зробили точно так же, як і дортмундські тезки. Вони оголосили, що діючий тренер «Айнтрахта» австрієць Аді Хюттер влітку займе вакансію, що утворилася після відходу Розе. Цікаво, що зроблено це було за три дні до матчу з «Айнтрахтом» у Франкфурті, і удар влучив у ціль – гості «завантажили» господарям чотири м’ячі. Але це виявилися єдині дивіденди «Боруссії» від даного демаршу, і, як уже говорилося вище, підсумки сезону в Менхенгладбасі виявилися сумними. А ось для «орлів» поразка від «жеребців» стала відправною точкою крутого піке. До оголошення про перехід Хюттера «Айнтрахт» міцно займав четверте лігочемпіонське місце з відривом у сім очок від дортмундської «Боруссії», але за шість турів примудрився розгубити цей запас і фінішував п’ятим.
«Орли» знайшли нового наставника теж всередині ліги, і це був, мабуть, самий незрозумілий з практичної точки зору тренерський перехід. Олівер Гласнер, можна сказати, потом і кров’ю вивів «Вольфсбург» в Лігу чемпіонів і, маючи ще рік контракту з «вовками», мав всі повноваження для того, щоб в наступному сезоні насолоджуватися плодами своєї праці. Але завадили цьому внутрішні розборки. Напружені відносини між тренером і керуючим директором «Вольфсбурга» Йоргом Шмадтке в травні досягли «точку неповернення», результатом чого став достроковий розрив відносин. Причому про розірвання контракту оголосив сам Шмадтке, видавши формулювання «на прохання тренера». Ну, і 46-річного фахівця тут же «пригрів» «Айнтрахт», уклавши з австрійцем контракт на три роки.
А «вовки», сплавивши досить досвідченого і що давав результат тренера, взяли на його місце, що називається, «кого попало». Мені особисто Марк Ван Боммель не був симпатичний як гравець – занадто брудно, а частенько і подленько він діяв на полі. Але антипатію до його «ігроцьким» якостям я не має наміру переносити на тренерську кар’єру – краще просто звернутися до фактів. Вони, ці факти, не виявляють будь-яких особливих переваг у 44-річного голландського фахівця. У червні 2018 року Ван Боммель очолив ПСВ, але відпрацював тільки половину трирічного контракту, оскільки в грудні 2019-го був звільнений за незадовільні результати. І відтоді, ніким не затребуваний, перебував у творчій відпустці. Як з таким резюме можна було дістати дворічний контракт в четвертій команді Бундесліги – питання на засипку.
Взагалі, досить повчальна вийшла в цієї тренерській круговерті ситуація на тему «тягати для іншого каштани з вогню». Терзіч завоював для дортмундської «Боруссії» місце в Лізі чемпіонів, а користуватися цим буде Розе, яка не «дотягнув» гладбахську «Боруссію» навіть до Ліги конференцій. Гласнер вивів «Вольфсбург» в ЛЧ, а гратиме там колишній безробітний Ван Боммель. А Аді Гюттер, який напрацював з «Айнтрахтом» на Лігу Європи, в Менхенгладбасі розгрібатиме спадщину Розе, тобто задовольнятися виступами тільки у внутрішніх турнірах.
У «Баєрі» зміна тренерів була цілком прогнозованою, оскільки командою керував «тимчасовий». Наставник збірної Німеччини U-19 Ганнес Вольф в березні погодився «за сумісництвом» зайняти крісло головного тренера «Баєра», яке звільнилося після звільнення Петера Боша. Вольф, як і домовлялися, довів «аспіринових» до кінця сезону і зайняв максимально можливе шосте місце. І з почуттям глибоко виконаного обов’язку здав справи наступнику – 42-річному Херардо Сеоані. Іспанець з швейцарським паспортом до цього три роки очолював бернський «Янг Бойз» і незмінно приводив його до «золота» чемпіонату Швейцарії. На такий же термін, три роки, Сеоане підписав контракт і з леверкузенським клубом.
Здійснилась мрія Нагельсманна
Але всі вищеописані перестановки можна вважати дрібницями в порівнянні з головною подією – змінами на тренерських містках чемпіона і віце-чемпіона країни, які опинилися нерозривно пов’язані між собою.
З боку становище Ганса-Дітера Фліка в «Баварії» бачилося міцніше нікуди. Непорушним фундаментом цього положення були завойовані в минулому сезоні шість трофеїв з шести можливих, плюс чемпіонський титул сезону-2020/21 на підході. Однак всередині клубу все було не так райдужно, точніше – зовсім погано. «Міною», яка зруйнувала трофейний фундамент тренера, став конфлікт зі спортивним директором клубу Хасаном Саліхаміджичем. Боснієць, за посадою відповідальний за трансферну політику, підгріб всю цю політику під себе, регулярно «забуваючи» питати з цього приводу думку головного тренера. Перший серйозний скандал трапився минулого літа, коли Хасан «напридбав» абсолютно не потрібних Фліку Сарра, Дугласа Косту, Року і Нюбеля, а тих, кого тренер хотів, не взяв. Взимку взагалі трансферів не було, незважаючи на крапкові прохання тренера про посилення.
Конфлікт перейшов у ворожнечу, а останньою краплею стало зроблена Саліхаміджичем в середині квітня заява про непродовження контракту з Боатенгом. На якого Флік якраз розраховував. Хансі відразу оголосив про відхід з «Баварії» після закінчення сезону – не чекаючи запланованого тижнем пізніше «круглого столу» з керівництвом клубу, на якому передбачалося обговорити проблеми, що накопичилися. Просто зрозумів, що проблеми ці нерозв’язані. Так що справа зовсім не в отриманій від ДФБ пропозиції змінити Йоахіма Лева на посаді бундестренера. Будь все нормально – залишився б Флік у Мюнхені.
Керівництво «Баварії» швидко дало згоду на дострокове розірвання контракту з Фліком і настільки ж швидко «знайшло» йому наступника. Така швидкість красномовно говорить про те, що до зміни на тренерському містку готувалися. І змінника побачили заздалегідь – звичайно ж, Юліан Нагельсманн, один з найбільш прогресивних і перспективних тренерів світу (до речі, в день виходу цього номера «Спорт-арени» Нагельсманну виповнилося 34 роки).
З невблаганністю танка, що пре на пісочницю, «Зірка Півдня» змила всі перепони на шляху до цієї угоди. Головна – фінансова: у Юліана було ще два роки контракту з «Лейпцигом», тому довелося платити відступні. Причому величезні – німецькі ЗМІ називали суму від 15 до 25 мільйонів євро. Нехай навіть 15 – це більше, ніж 11 з 18 нинішніх клубів Бундесліги коли-небудь віддавали за гравця. До того ж новому тренеру поклали воістину царську річну зарплату: вісім мільйонів євро – в два з половиною рази більше, ніж в «Лейпцигу». І контракт підписали відразу на п’ять років.
Як у Юліана складеться в «Баварії» – подивимося. Але об’єктивно вибір виглядає правильним. Крім маси професійних достоїнств у Нагельсманна є одне біографічне і дуже важливе саме для мюнхенського суперклубу. Він – баварець: народився і виріс в містечку Ландсберг-ам-Лех в 65 кілометрах від Мюнхена. Фраза «з дитинства за «Баварію» для нового головного тренера не данина ввічливості, а реальність, він з самого початку тренерської кар’єри мріяв очолити улюблену команду. Так що працюватиме не тільки за гроші, а й за емблему.
«Лейпциг» ж, поклавши солідну суму на свій рахунок, заповнив втрату абсолютно безкоштовно, за рахунок адмінресурсу – просто «забрав» з австрійського «Зальцбурга», що також належить концерну «Ред Булл», Джессі Марша. 47-річний американець має в своєму послужному списку два «золота» чемпіонату Австрії і непогано так в двох сезонах поспіль пошумів з «Зальцбургом» в Лізі чемпіонів.
Юрій ОКУНЬ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
