Жіноча збірна України знає свої недоліки перед новим походом в еліту.
Але ж до прийнятих на сьогодні термінів відбірковій стадії жіночого чемпіонату Європи-2021 якихось три місяці. Збірна України значиться в групі B разом з Португалією, Швецією та Грузією.
Зауважимо, що навіть при завидному відсотку щасливчиків (зіграють в результаті 24 команди із 35 заявлених) туди ще треба потрапити. Що до співорганізаторів, то Європейська конфедерація волейболу цього разу поставила чисто балканський вектор – Сербія, Болгарія, Хорватія, Румунія. Перша збірна з цього квартету і є чинним чемпіоном. А хто ще допущений безпосередньо?
Путівок із минулорічної першості континенту виділено вісім. Починаючи з віце-чемпіона Туреччини, це Італія, Польща, Нідерланди, Німеччина, Росія, Бельгія та Азербайджан. Нагадаємо, що восени в польській Лодзі на частку українок випали, в тому числі, італійки з господинями, які беззастережно в групі домінували. Замкнули тоді таблицю групи С португалки, і треба ж, вони з нами «знову разом, знову поруч» (майже як у пісні кабаре-дуету «Академія»). Але умови для всіх однакові – треба зайняти перше або друге місце, щоб через рік виступити у фінальному раунді.
Краще за всіх розуміє це головний тренер жіночої збірної України Гарій Єгіазаров, з яким поговорив кореспондент «Спорт-арени».
– Зізнайтеся, до 15 серпня, коли має стартувати двоколовий турнір, будете трохи заздрити командам, які мають путівки «за минулі заслуги»?
– Ні в якому разі не буду. Є завдання, і його слід вирішувати. Так, престижніше потрапляти за підсумками попереднього циклу, але ж ми і в минулий раз пробивалися через кваліфікацію.
– Причому вийшли з другої позиції, пропустивши вище волейболісток Греції, нібито, не грандів?
– Ну, це як сказати. Рівна навчена команда і яскравий лідер Анті Васілантонакі, «крихітка» на 196 сантиметрів. Грала в Італії, тепер у стамбульському «Галатасараї». Зараз кого не візьміть – жорсткий опір.
– Добре, але у нас же 10 із 14 збірниць тоді були легіонерки, так чого ж не вистачило? Взяли першу партію з польками, проти словенок вели 2:1, а в підсумку – 1:3 і 2:3 відповідно…
– На мій погляд, з Польщею провели чи не найкращий матч в групі, а чого не вистачило? І в одному, і в другому випадку мощі нападу. Після травм грали Олеся Рихлюк, Анастасія Крайдуба, через це таки не поїхали Дарина Дрозд і ліберо Христина Немцева, а включити Богдану Анісову завадили проблеми з документами. Повірите, найменше шукаю виправдань. Якщо ті чинники винести за дужки, то ткнемося в нюанси психології. До речі, в розіграші Євроліги ми йшли на експеримент, виступаючи також без Трушкіної, Кодоли, Герасимової і Олександри Перетятько, яка є основною, що пасує. Переглядали кандидаток. Але на Євро вирушили найсильніші.
– Дограти чемпіонат України-2019/20 не вдалося по карантинної причини – це, напевно, не дуже добре і для збірної?
– А ви як думаєте? Ті волейболістки, які представляють для збірної інтерес, та їх одноклубниці, не взяли участі у вирішальних поєдинках. Так, в регулярній частині сезону теж були напружені ігри, але команда «стоп!» прозвучала за два тури до її закінчення. Попереду були ще два кола фінальної четвірки, коли за напруженням все інакше, тут вже не відкласти на завтра, кожна зустріч – головна.
– Природне запитання: кого, образно кажучи, вистежили в Суперлізі крізь «об’єктиви Шелленберга», тобто Єгіазарова. Маю на увазі не тільки «Хімік» Євгена Ніколаєва або «Прометей» Андрія Романовича.
– Здатні виконавиці, безумовно, є. Та ж «ліворука» Олександра Міленко в «Галичанці», Юлія Бойко в «Хіміку», що компенсує скромне зростання технікою і стабільністю, Аня Харчинська в «Орбіті». Це перспектива, можливо, і найближча. Говорячи про «Фінал чотирьох» Кубка України в Кам’янському, швидше перші скрипки двох згаданих вами клубів виглядали досить переконливо. Але ви ж натякаєте на відкриття нових імен?
– Або нових команд! Те ж «Полісся» додало інтриги в цей чемпіонат, а наставник клубу ЖДУ Анатолій Казьмерчук поряд з молоддю заграв Юлію Богмацер – щодо жінок уникаємо віку…
– Прекрасний у неї, як для той, що пов’язує, вік! Прогрес житомирянок дійсно вражає, враховуючи швидкість подолання ешелонів від першої ліги. Більше інтриги – це якраз те, щоб люди росли. Коли гравці відчувають наперед перевагу над суперником, їм потім складно перевтілитися на міжнародному рівні. Психологічно в тому числі. Як правило в кращих європейських першостях за медалі б’ються п’ять-шість клубів. Щоправда, тут треба порівнювати фінанси у них і у нас.
(Від себе зауважимо, що наприкінці «регулярки» очні баталії «Полісся» і запорізької «Орбіти», штурвал якої мій співрозмовник прийняв в січні, повинні були заповнити крайню вакансію в квартеті, на додачу до Кам’янському, Південному і Тернополю. – Прим. Є.К.).
– Отже, Гарій Шамоєвич, ви намітили для себе план підготовки до відбору з поправкою на всі обставини?
– У вашому питанні ключове слово – «поправка». Будь-який план не можна будувати гіпотетично. Врахуйте, ми разом із федерацією і міністерським департаментом почали його розписувати під ту ситуацію, яка оголошувалася ЄКВ в лютому. Адже крім нашого групового раунду тепер всі інші змагання континенту і Ліга націй скасовані. Існує версія, що навіть при благополучному виході з карантину нам запропонують не роз’їзну структуру, а два триденних турніру – спочатку в одному місті, через тиждень – в іншому. Давайте почекаємо, а тоді зверстаємо і збори, і спаринги.
– До речі, а друзі не заспокоювали, мовляв, тобі перепала легка група, тоді як Австрію, Грецію і Норвегію «заштовхали» в квартет з Іспанією?
– Таких приятелів у мене, на щастя, немає, бо всі усвідомлюють зростаючу конкуренцію. Ми пощупали португалок в Лодзі, а як з ними доведеться в чужих стінах? Ось! Або шведки, номінально в нашій групі треті по ранжиру. Однак їхній лідер Ізабель Хаак – діагональна світового класу із «Вакіфбанку», а цей турецький клуб, на секундочку, чотири рази перемагав в Лізі чемпіонів. Одним словом, іспит буде суворий, але ми його зустрінемо, як личить.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
