close
Футбол

Рівень – поняття розтяжне

«Днепр-1» – «Ворскла». Артем Довбик (справа) и его команда стали главными открытиями нынешнего чемпионата. Фото сайта СК «Днепр-1»
«Днепр-1» – «Ворскла». Артем Довбик (справа) и его команда стали главными открытиями нынешнего чемпионата. Фото сайта СК «Днепр-1»

За якими критеріями оцінювати вітчизняний чемпіонат та якість футболу? Відповідь на це споконвічне питання начебто лежить на поверхні. Якщо коротко, не вдаючись до деталей, то в УПЛ має бути так, як в Англії або Німеччині. І всередині, і у єврокубках. Тільки з кого міряти? По «Манчестер Сіті» та «Баварії» або по «Норвічу» та «Гройтер Фюрту», на рахунку яких відповідно 10 та п’ять очок у 17 матчах? Адже вони всі з АПЛ і Бундесліги.

Читати цю статтю на русском языке

В одній дуже смішній гайдаєвській комедії 1965 випуску прораб СМУ порівняв не порівнянне: «У новому житловому масиві будуть встановлені 740 газових плит, що рівно в 740 разів більше, ніж було у всьому нашому місті до 1913 року». Ось і ми з вами регулярно повертаємось у благословенні довоєнні часи. Але тут висновки діаметрально протилежні: на думку переважної більшості, тоді «газових плит» було більше.

В принципі так. Лише пам’ять людська виборча. І в ті роки наші гранди, що напхані легіонерами найвищого класу, програвали в Європі всяким «тунам» та «університетам». І не все було благополучно на вітчизняних полях. Наприклад, у найкрутішому сезоні-2012/13 відрив чемпіона від аутсайдера склав астрономічні 68 очок (у «Шахтаря» – 79, у запорізького «Металурга» – 11). На цьому тлі цілком пристойно виглядають навіть нинішні показники «Маріуполя». До речі, тоді ж «Шахтар» випередив «Металіст», який зайняв друге місце, на 13 очок! Ми завжди хотіли «золотої» інтриги. Так ось вона, прямо зараз, онлайн.

Головним критерієм чемпіонату завжди був, є і буде глядацький інтерес, а не думка експертів. У тому, що в дев’ятирічному давнини сезоні народу загалом зібралося на трибунах більше трьох мільйонів. Зараз, коли позаду дві третини чемпіонату – близько 500 тисяч. Порівняння, звичайно, не зовсім коректне, враховуючи триклятий коронавірус, політичну ситуацію та переселенців, які втратили свої міста, стадіони та команди. А ще з’явилося багато клубів із сільської місцевості та без довгої історії. На багатотисячні аншлаги тут чекати не доводиться. Є ще п’яте-десяте – комфорт, логістика, погода, турнірне становище «своїх», якість гри та сертифікат про вакцинацію. Коли щось заважає або чогось не вистачає, перемагає телевізор. Або інтернет.

Втім, за будь-якої погоди ми все одно назвемо роки, коли були молоді, старими добрими часами. І поточний чемпіонат не є винятком. А фрази майже щодо Лермонтова «Ось раніше були майстри – Майстри, куди цим!» залишимо ветеранам. Нехай бурчать. Їм на зміну прийдуть нові ветерани і будуть говорити те ж саме про Довбика, Мудрика, Піхальонка, Шапаренка, Різника, Миколенка, як їхні попередники – про Фернандіньйо, Вілліана, Девіча, Соса, Шав’єра Клейтона, Мхітаряна, Шовковського, Шевченка, Реброва, а хто ще ветераністіші – про Блохіна, Протасова, Старухіна, Соколовського, Мунтяна, Поркуяна, Хмельницького, Стрєльцова і так далі аж до Григорія Федотова та Всеволода Боброва.

А щодо старої доброї англійської Прем’єр-ліги, то вона не завжди була такою великою, як і злиденне існування «Манчестер Сіті», яке тягнуло 20 років тому. Проблеми є у всіх та скрізь. Ще нещодавно одним своїм ім’ям «Барселона», що наводила страх на суперників, йде восьмою у чемпіонаті Іспанії з 16-очковим відставанням від лідера. Або взяти ту ж АПЛ, де цього вікенду через позитивні тести на ковід було перенесено шість (!) матчів. В УПЛ такого зроду не траплялося, а в осінній частині чемпіонату не зіграно лише один поєдинок. І наші гранди для рідної вітчизни – ті, у кого треба гранди. Своїх позицій вони не здають.

Звичайно, європейська ганьба «Шахтаря» і «Динамо» залишиться незмивною як мінімум до наступного грудня. І страшилки про силу «Реала» та «Баварії» як алібі приводити не треба – сьогодні доведено «Шерифом», а минулої осені – самим «Шахтарем». Але на своїй території «гірники» та динамівці влаштували захоплюючу гонку. Народ на нервах. Уболівальники не просто дивляться матчі, вони ще й уважно вдивляються у деталі. Здебільшого це не гарні комбінації, на жаль. Ворожі сторони шукають і знаходять компромат у грі конкурента. «Ліві» пенальті, не показані червоні картки, лояльність або надмірна суворість арбітрів. Своїм, ясна річ, можна. Чужим – не можна. Це нормально. Тільки у нас давня історія вболівання доведена до абсурду.

Хоча… Бог із ними, що дивляться у мікроскоп. У чемпіонаті України неймовірна інтрига у боротьбі за «золото», і нехай нам заздрить Німеччина. Адже ми не любимо детективи, де заздалегідь відомо, чим усе закінчиться. Або чи таки любимо, як стверджував Ельдар Рязанов у фільмі «Бережись автомобіля»? Ну, коли свої прут напролом і з великим відривом.

У головному питанні виокремлю Мірчу Луческу. До наставника «Динамо» можна ставитися по-різному, але не можна не відзначити його харизму, любов до футболу та своєї професії. У 76 років тренувати команду найвищої проби, зробити з нею «золотий» дубль та виводити на матчі Ліги чемпіонів – такого історія ще не знала. У нашій лізі найстарішим тренером є покійний Анатолій Заяєв. 2 вересня 2012-го він керував грою запорізького «Металурга» проти «Арсеналу» без півтора місяця у 81 рік. Але це був одиничний випадок. Луческу ж у окопі постійно. Неймовірно: з 1979 року, коли Мірча став тренером румунського «Корвінула», він завжди у чудовій формі.

Роберто Де Дзербі непросто витриматиме тиск і конкуренцію з боку кумира свого дитинства. Італійський алленаторе «Шахтаря» безсумнівно урізноманітнив наш чемпіонат, якому катастрофічно не вистачало енергетики у тренерській зоні. Тієї, яку колись демонстрував Луческу. Що стосується прямих обов’язків, тут Де Дзербі ще багато чого слід навчитися, бути більш гнучким і не тільки в тактичних моментах. А шанувальникам «гірників» – запастись терпінням. Роберто вперше бореться за корону, грає в Лізі чемпіонів, його ідеї просуваються зі скрипом, але футбольна пристрасть рульового «Шахтаря» і довіра до молоді заслуговують на похвалу.

На друге місце після дивовижних чемпіонських перегонів поставлю прогресуючий божевільними темпами «Дніпро-1». Рік тому на проміжному фініші підопічні Ігоря Йовичевича були останніми з вісьмома очками, сьогодні вони треті та набрали вп’ятеро більше! Від «Динамо», що йде попереду, спортклубівців відокремлюють лише дві перемоги. Чи доречно тут говорити про бронзові амбіції «Дніпра-1», якщо теоретично команда претендує на медалі вищої проби? Ану, Йовичевич, сильніші тисни на газ, буде ще цікавіше.

До речі, кожен грудень останньої п’ятирічки спостерігається цікава ситуація: компанію «Шахтареві» та «Динамо» складає новий претендент на «бронзу», який у чотирьох випадках цю нагороду й отримував. У 2016-му з третього місця пішла на зимові канікули «Зоря», у 2017-му – «Ворскла», у 2018-му – «Олександрія», у 2019-му «Зоря» зробила «дубль», минулого року на проміжний п’єдестал зійшла «Десна» та стала єдиним винятком у нагородному списку. Знову «збій» у налагодженій «програмі» порушила «Зоря», яка оформила бронзовий «хет-трик». Цікаво, як буде цього разу?

Луганчани знову погано стартували, потім підняли темп і зараз тримаються в обоймі. А могли ж бути значно вищими і небезпечнішими – потенціал дозволяє. Щоб перебувати там, а не тут, команді заважає відсутність стабільності. І не так ігрової, як кадрової, хоча ці поняття взаємопов’язані. Плинність складу та постійні розмови про звільнення Віктора Скрипника негативно позначаються на силі «Зорі». «Чорно-білі» здатні на більше, ніж переслідувати «Дніпро-1», який, нагадаємо, розгромили на його полі з рахунком 4:0.

Гарно грає «Ворскла». Навіть коли програє. Юрій Максимов – великий умілець та професіонал. Ветерани донецького «Металурга» та «Кривбасу» досі згадують цю чудову людину та тренера. Добру пам’ять про себе Юрій Вільйович залишить й у Полтаві. У нинішньому чемпіонаті Максимов поки що єдиний, хто обіграв Луческу. Містер, щоправда, стверджує, що обидва голи ворскляни забили з порушенням, але ми не будемо чіплятися до слів метра. Адже нам його не знати, їм-то хто заважав забити чесно та більше? У всій красі розкрився талант Олів’є Тілля – і організаторський, і бомбардирський. Люксембуржець і наш Олександр Піхальонок сьогодні, безумовно, найкращі в УПЛ гравці середини поля. Ну а Дмитро Різник, цей гроза пенальтістів, безперечно, найкращий воротар осені. Загалом «Ворскла» хоч і відстала від конкурентів, але з п’єдестального рахунку команду скидати не слід.

Нижче пішов вододіл. «Олександрія» з відходом Володимира Шарана зовсім не пішла на дно, як багато хто прогнозував. Юрій Гура виявився гідним наступником найдосвідченішого турнірного бійця та багаторічного наставника «Олександрії». Під добрий настрій «містяни» здатні показати чудовий футбол. Як, наприклад, вони це зробили у літньому матчі із «Шахтарем». Та й у грудневому, незважаючи на поразку, теж. Між іншим, й в цій парі лідер отримав єдиний в сезоні «бублик».

Сумно спостерігати за падінням «Десни». Починаючи з 5-го туру справи у Олександра Рябоконя йшли дедалі гірше. Класичний випадок: нема грошей, немає результату. Здав свої позиції й «Колос». Змінивши трьох тренерів, команда буквально вигризає очки. Осіннього врожаю «хліборобам» вистачить, щоб спокійно пережити весну. Але ж гри немає.

З позитивного боку зарекомендував себе новачок Прем’єр-ліги «Металіст 1925». Кінцівку, щоправда, підопічні Валерія Кривенцова змастили. Шість поразок поспіль – це вам не жарт. Але й стільки ж перемог у 18 матчах – зовсім непоганий результат для дебютанта.

Лісних слів заслуговує і «Верес», який дехто також називає дебютантом. Але помилуйте, як можна вважати дебютантом команду, яка проводить у найвищому дивізіоні п’ятий сезон? За результатом найкращим для підопічних Юрія Вірта став період із кінця серпня до середини вересня, коли вони видали серію із трьох «сухих» перемог. Тоді ж «Верес» провів і свій найяскравіший матч – із «Десною» у Чернігові (4:0). У заслугу рівнянам також можна поставити дев’ять ігор без пропуску голів. За цим показником вони ділять друге місце із «Шахтарем».

Дуже схожі «Рух», «Львів», «Інгулець» та «Минай». Тут тренери вичавлюють із футболістів усе, що тільки можна. Але навряд чи в нинішніх складах ці команди можуть претендувати на більш високі місця, ніж ті, які вони зараз займають.

Окремо стоять «Чорноморець» та «Маріуполь». Всім без винятку імпонує гра морських колективів. Але як бути із результатами? Адже вони не у дворі на інтерес м’яч ганяють, а у професійній лізі. Ближче до антракту одесити трохи поправили своє турнірне становище, а ось маріупольці так і не змогли подолати 10-очковий бар’єр. У минулому чемпіонаті в аналогічному становищі виявився «Дніпро-1», але чудовим чином обійшов усіх соратників за нещастя та благополучно фінішував у «золотій середині» – на сьомому місці. Загалом, Остапові Маркевичу та його підопічним не слід падати духом. Приклад відродження вони мають перед очима.

Едуард КИСЕЛЬОВ

Цифри і факти


  • Цьогорічний чемпіонат – 17-й за рахунком з 16-ма учасниками: 1992/93, 1996-2000, 2002-2014, 2021/22.
  • В осінній частині чемпіонату не зіграний лише один матч – з ковідних причин перенесено поєдинок 11-го туру «Інгулець»«Рух».
  • Позитивна різниця забитих та пропущених м’ячів у команд, що займають місця з першого по шосте: «Шахтаря» (+39), «Динамо» (+38), «Дніпра-1» та «Зорі» (по +18), «Ворскли» (+12) та «Олександрії» (+3).
  • Тільки «Динамо» показало стовідсотковий результат за межами рідного міста, вигравши усі вісім матчів (гра у столиці з «Інгульцем» (1:1) для киян була умовно виїзною).
  • «Маріуполь» – єдина команда, яка на своєму стадіоні програла всі вісім матчів (гра у Ковалівці з «Шахтарем» (0:5) була для азовців умовно домашньою).
  • Одноосібний лідер бомбардирських перегонів Артем Довбик, на рахунку якого 14 м’ячів, забив більше, ніж «Інгулець» (13), «Минай» (12) й рівно стільки ж, скільки «Колос» та «Львів». За 12 турів до закінчення сезону 24-річний форвард «Дніпра-1» перевершив результати найкращих снайперів 1-го, 11-го та 13-го чемпіонатів (Юрій Гудименко, Сергій Шищенко – по 12, Олександр Гладкий – 13), а також повторив цифри Олександра Косиріна (2004/05), Євгена Селезньова та Майкона (2011/12).

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також: