Завершуємо публікацію коментарів до кваліфікації ЧЄ-2021, де жіноча збірна України за додатковими показниками не пробилася у фінальний раунд континенту.
Читати цю статтю на русском языке
Кореспондент «Спорт-арени» дізнався думку заслуженого майстра спорту Вікторії Буренок, чемпіонки Європи-1995 року, півфіналіста Олімпіади в Атланті, яка перемагала в чемпіонатах України як гравець і один з тренерів запорізької «Козачки-ЗАлК».
– Напевно вас розчарував такий результат, адже, здавалося б, вчора прохід на Євро для нашого жіночого баскетболу був звичним?
– Приводів радіти немає, але огульно критикувати не стану. За родом сьогоднішньої діяльності не стикаюся з клубами, а тим паче зі збірною. Однак з власного досвіду зауважу, що і невдачі можна обернути на свою користь. Національній команді вкрай необхідно більше турнірів, спарингів. Так, в таких поїздках трапляються і поразки. Нічого – команда, як то кажуть, оботрется і побачить, на що треба зробити упор.
– Але, погодьтеся, не потрапивши на фінал до Франції та Іспанії, наші втрачають два роки?
– Не зовсім з вами згодна! Вже сьогодні можна та потрібно впроваджуватися в новий цикл, переглянути, задуматися. Визначитися з когортою людей в 20, і щоб кожна «хворіла» цією справою. Нас тренери вчили: заходячи в роздягальню, а дюжина гравців не може бути однаковими, залишайте все негативне між собою за стінами залу. Так, у кожної ще той характер, так в цьому і складність для тренера: зарядити єдиною ідеєю.
– Набираючи ваш телефон, побоювався проводити паралелі з колишніми десятиліттями – настільки різним бачиться баскетбол тоді та тепер?
– Це очевидно. Тоді виховання та критерії іншими були, та й самі тренери могли навчити. Сьогодні в ДЮСШ робота, ризикну сказати, ведеться на аматорському рівні. Оренда залів завищена, а переходячи з маленьких габаритів, підлітки губляться. Та й не кожні батьки здатні потягнути. Впевнена, здатні дівчата є. Питання – як їх зацікавити. Тут своє слово має сказати держава. А то, що гра змінилася – зрозуміло. Завдання не «від захисту», а прискорити темп, більше м’ячів потрапити. Такий баскетбол Юрій Петрович Велигура називав «бий-біжи».
– Може різниця в тому, що у ваші кращі ігрові роки збірна була межею мрій, і пробивалися найкращі, а нині…
– Думаю, вони розуміють: збірна – прекрасний шанс засвітитися. Одночасно хтось впевнений – поїду за кордон, мене, дивись, і без «галочки» матчів у збірній візьмуть. Це до теми престижу та патріотизму. Типа, не запросили, ну й добре.
– На ваш погляд, Вікторіє Василівно, а не є логічним додатково до такої прими, як Аліна Ягупова, додати через натуралізацію пару іноземок високого рівня, біля яких піднялися б інші?
– Складний момент. Буває, легіонери перекривають дорогу молоді. Потім, якщо їх відпустити, наші перспективні гравці можуть і не розкритися навздогін. Пам’ятаю, як ветерани «Козачки» опікали молодших – Олю Кришталь, Олену Кривеньку (тепер – Жержерунову). Так, Ягупова на десять-двадцять голів вище за інших. Але ж один в полі не завжди воїн. Необхідний кістяк в сім-вісім гравців. Витягнути 40 хвилин без ротації нереально. Повторюся, потрібно фінансування, адже в багатьох країнах баскетбол хай не попереду футболу, але десь поруч. Хочете щось показати – спершу вкладіть. Але це ж не за один день!
…Перш ніж передати естафету ще одному співрозмовнику, дозволю необхідний відступ. У свіжому рейтингу ФІБА (початок березня) жіноча збірна України замкнула топ-25. З тих, хто накопичив близько 300 балів, наші панянки по суті стоять врівень з Пуерто-Ріко (23-а позиція) і Словаччиною (24), а остання вийшла з першого місця в групі H. З цікавим нюансом: «закрутка» за однакової кількості очок також у Угорщини та Нідерландів, які розташовані «нижче» України.
Аналогічно далі українського рядку боснійська команда, яка серед «другомісцників» якраз витягла один з п’яти щасливих квитків. І, нарешті, завжди честолюбна Латвія (до речі, 21-а за реєстром ФІБА) в своєму тріо фінішувала другою, але як і ми з невиграшною арифметикою. А те, що заочні зіставлення грішать припущеннями, доводить лідерство хорваток в даній групі I. Підопічні Стіпе Браліча теж адже за спиною як британок (ті взагалі вісімнадцяті при 333,7 пунктах заліку), так і українок. Але «клітчатим» вдалося головне – в потрібний день під завісу відбору переграти в Ризі саме господинь.
…Тут в розмову вступає популярний в недавньому минулому гравець, чемпіон СРСР-1989, авторитетний тренер Андрій Подковиров, який як член виконкому ФБУ курирує інститут збірних.
– Вас не здивувало, що жіноча дружина значиться вище, ніж чоловіча в світовому рейтингу – 25 проти 28 та стоїть врівень в європейському – 16 і 16? Хоча тільки сильна стать завдання потрапити на Євробаскет успішно вирішив!
– Знаєте, дівчата номінально зберігають торішні ступені, та й в цілому жіночий баскетбол України продовжує котируватися. Тому не здивувало. Хлопці ж піднялися на один рядок. Ми їм вдячні за здобуту путівку, сподіваючись, що відступ жіночої збірної – це явище тимчасове, і воно підштовхне баскетболісток до роботи над помилками.
– Андрію Анатолійовичу, у мене немає завдання загострювати на помилках, особливо ігрових. Куди серйозніше тема – не завжди, від туру до туру, в бій йшов кращий склад. Чому?
– Скажу більше: аж в заключному з трьох так званих «вікон» наш склад виглядав більш-менш оптимальним. А до цього постійно були відсутні по чотири-п’ять виконавиць. Тут і коронавірус, і травми… Будь цей ансамбль постійно таким, як в нинішньому лютому, я вважаю, ми якщо і програли б Бельгії, то не з таким розривом. А вона, переконаний, претендуватиме на медалі. Гляньте протоколи: всі шість матчів групи, починаючи з осені 2019-го, зіграли лише троє – капітан збірної Аліна Ягупова, Людмила Науменко та Віта Горобець. У п’яти зустрічах брали участь Ольга Сівакова і Вероніка Любінець. Дистанція довга, і ці перепади, зрозуміло, позначилися.
– А конкретно до тренерського штабу є нарікання? Може, Срджан Радулович різко оновив лави недосвідченими гравцями?
– Тут така була ситуація: на попередньому Євро збірна виступила невдало, і виникло питання – як рухатися далі. По-перше, Срджан трудився асистентом у Горана Бошковича і добре знав кадри – від лідерів до кандидатів. Тепер він прийняв збірну і, на наш погляд, вичавив максимум з наявної обойми. Особливо слід відзначити роль Ягупової. Грай вона на себе і «за себе», ми навряд чи й на цьому рубежі встояли б. Але Аліна, MVP Євроліги, намагалася насамперед грати на команду, постачала партнерок своєчасними передачами. Що стосується зміни поколінь, то в жодній збірній період омолодження не проходить безслідно.
– Значить, до чорногорського фахівця довіра з боку федерації залишається?
– Безумовно. Йому було дано свого роду карт-бланш, і ми розуміли, що оновлена збірна не вистрілить з наскоку. Майстрів класу Ягупової у нього більше не було під рукою, а дебютанткам треба зміцніти, тому будемо підтримувати збірну, працювати на перспективу. Передбачити ж на сто відсотків ніхто не візьметься. Врахуємо, що і в клубах дівчата в більшості своїй не стикаються з європейським рівнем конкуренції.
– Торкнуся хворобливої теми – бажання тих чи інших виступати за національну команду. Ходили чутки, що ряд провідних гравців навіть покараний за якісь проступки. Наприклад, звучали імена Анни Ольховик, Аріни Білоцерківської, Таїсії Удоденко. Мовляв, їх на виконкомі розбирали…
– Ну, про таке засідання виконкому мені нічого не відомо, тобто, його не було. А як ви взагалі уявляєте собі відсторонення баскетболісток? Вони ж не дискваліфіковані. Так, хтось завершив з об’єктивних причин кар’єру в збірній, але продовжує на клубному рівні – тут потрібен зважений підхід. Офіційно відмовників немає. У національній команді мають виступати ті, хто цього хоче. По правді кажучи, такі, яких треба змушувати, нам і не потрібні. Прагнення грати – це в душі.
(У дужках зауважу, що цінність запрошення Андрій Подковиров знає не з чуток. Його, капітана золотого складу «Будівельника», включили до складу союзної збірної на Ігри Доброї волі-1990 в Сіетлі, і та команда під керівництвом Владаса Гарастаса і Олександра Гомельського завоювала «бронзу ». Тоді як на барселонську Олімпіаду-1992 Андрій не потрапив, мовляв, і так вистачає півпредів України в Об’єднаній команді СНД).
– Десь повідомлялося, що у ФБУ є проєкт збірної 14-річних. Це серйозно?
– Цілком! Перш, ніж виступити на першості Європи U-16, кадеток треба навчити і награти. Цю збірну федерація доручила Ларисі Єщенко. А взагалі питання наступності у нас в числі найбільш пріоритетних. Нагадаю, що в національній команді Радуловичу асистує Олена Федченко, відома продуктивною роботою з юними. Цей курс ми будемо продовжувати.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
