Український фахівець пропрацював на посаді головного тренера «Дженоа» трохи більше двох місяців. Наприкінці вересня інвестиційний фонд із США «777 Partners» купив генуезький клуб у Енріко Прециозі за 150 мільйонів євро, а у листопаді вступив у володіння. Свою діяльність нові господарі вирішили розпочати зі зміни головного тренера.
Старому Давіді Баллардіні, який відпрацював четверту каденцію в «Дженоа», після матчу з «Емполі» (2:2) сказали «спасибі» і видали обхідний лист, оскільки на той час уже було відоме ім’я його наступника.
При виборі алленаторе американці керувалися такими основними критеріями: це має бути людина, добре відома у футбольному світі та за межами Італії, знайома з «кухнею» Серії А, яка має тренерський досвід, досить молода і, що важливо, має сильну харизму. Спеціально найнята скаутська компанія запропонувала кандидатури Дженнаро Гаттузо, Андреа Пірло, Домініко Тедеско та Андрія Шевченка. Гаттузо відмовився сам, з решти трьох «777 Partners» віддали перевагу колишньому суперфорвардові «Мілана» та головному тренеру збірної України.
Домовитися, напевно, вдалося швидко, оскільки Андрій Миколайович ніколи не приховував свого бажання повернутися до Італії вже як головний тренер команди Серії А. Тим більше, що проєкт здавався перспективним – нові власники мали намір просунути «Дженоа» до провідних клубів країни і начебто готові були для цього вкладати певні суми. 8 листопада Шевченко прибув до Генуї та підписав контракт до 30 червня 2024 року з річною зарплатнею два мільйони євро «чистими».
Отак добре все починалося. Закінчилося все через 68 днів із жахливим результатом. Під керівництвом Шеви «грифони» провели 11 матчів – дев’ять у чемпіонаті та два – у Кубку Італії. Перемогу здобули лише одну – 1:0 над «Салернітаною» у 1/16 фіналу Кубка. Крім того, команда тричі зіграла внічию та зазнала сім поразок, різниця м’ячів – 4:18. У турнірній таблиці «Дженоа» опустився з 17-го на 19-е місце, відставання від зони порятунку збільшилося з нуля до п’яти очок. Це сухі цифри.
А є ще супутні обставини, і всі вони також мають негативний характер. По-перше, Шевченко прийняв команду в дуже невдалий час. До кінця першого кола та двотижневої перерви в чемпіонаті (з відкриттям зимового трансферного вікна) залишалося сім турів, у п’яти з них треба було грати з топ-командами. Зачепитися хоча б за нічию вдалося лише у поєдинку з «Аталантою» (0:0). Це був останній матч року, але до цього часу вже накопичився чималий негатив від низки невдач, і позбутися його під час канікул не вдалося.
По-друге, сама команда була (і є) – тихий жах. Склад був якоюсь дивовижно марною сумішшю з необстріляної молоді, «сірої маси» середнього віку та ветеранів уже без «пороху в порохівницях». У захисті – важко та незібрано, у нападі – взагалі ніяк. Шевченко з помічниками, певне, вирішили танцювати «від пічки». Тобто для початку налагодити оборону, але вигребли від уболівальників гігабайти критики.
Щоправда, керівництво клубу розпочало трансферну кампанію. Ряди «грифонів» поповнили захисники Хефті та Естергор, а також форвард Йєбоа – добрі гравці, і обіцяли ще. Але скористатися посиленням Шева не встиг. Нічия з «Сассуоло» сильно хитнула його тренерське крісло, поразка від «Спеції» поставила на межу звільнення, а програш «Мілану» в 1/8 фіналу Кубка це звільнення оформив. Хоча команда якраз начебто почала щось показувати: у «россонері» виграли перший тайм і поступилися лише у додатковий час.
Генеральний директор «Дженоа» Йоханнес Шпорс прокоментував це рішення босів клубу так: «На жаль, покращення у нашій грі не відбулося, а результати, які дуже важливі для нас, не прийшли. Якоїсь миті ми зрозуміли, що у нас немає достатньої енергії для майбутнього матчу з «Фіорентиною». Тому вирішили ухвалити рішення швидко. Ми хотіли бути чесними та відкритими з Шевченком. Швидке рішення часто краще, ніж пізнє».
Що ж, без Шевченка «грифони» у Флоренції буквально фонтанували енергією – «тенісний» результат це підтверджує, як же. Матч, втім, показав, що розмови про «злив» українського тренера гравцями не мали під собою ґрунту. Просто Андрію, може, десь не вистачило досвіду роботи саме на клубному рівні, а керівництву клубу – послідовності та терпіння. До речі, вболівальники «Дженоа» після «Фіорентини» буквально завивали у соцмережах: поверніть Шеву, атаки у нас поки що все одно немає, тож при ньому хоч оборона почала налагоджуватися. А що, чому б і ні? Адже Шевченко не звільнений, він залишається на контракті, як і його попередник Баллардіні. Це такий спосіб не сплачувати неустойку.
22-й тур завершив тривалішу, але також недовгу каденцію ще одного фахівця – безробітним став Роберто Д’Аверса, який лише влітку змінив Клаудіо Раньєрі на посаді головного тренера «Сампдорії». Команду поки що прийняв наставник прімавери Феліче Туфано.
Цвяхом «джорнати» був поєдинок у Бергамо, але цвях цей виявився серйозно затупленим. Втім, на те були об’єктивні причини. У «Аталанти» з різних причин не могли грати Толой, Меле, Госенс, Ілічіч, Маліновський і Сапата, у розпорядженні Гасперіні виявилося лише 12 польових гравців основної обойми, тому ті, хто вийшли на поле, економили сили, розуміючи, що зміни не буде. «Нерадзуррі» ж віддали багато сил, фізичних та моральних, у матчі за Суперкубок, а тому спочатку виглядали «несвіжими». Гості набагато більше володіли м’ячем, але через нестачу командної швидкості погано переходили з оборони в атаку і більше тинялися в середині поля. Господарі ж приділяли головну увагу захисту і воліли не ризикувати.
Як наслідок, гострі моменти тривалий час були рідкістю. У першому таймі чудовий шанс отримав Алексіс Санчес, але його постріл із десяти метрів парирував Муссо. На початку другої 45-хвилинки Пессіна вискочив один-на-один – дуель виграв Хандановіч. Розкочегарилися суперники лише в заключній чверті матчу, тут уже пішла гра на зустрічних курсах, і небезпечних епізодів не бракувало. Ось тільки із завершенням виникли проблеми: Муссо відбив удари Відаля та Джеко, Хандановіч – Муріеля та Пашаліча, а Д’Амброзіо (двічі) та Джеко не вистачило точності. Так і закінчили «по нулях».
У «Мілана» з’явилася чудова нагода обійти земляків за набраними очками та очолити турнірну таблицю. Суперник, «Спеція», для виконання такого завдання начебто дуже підходив. Переконані в цьому «россонері» вирішили закидати аутсайдера шапками, і все вийшло навпаки. Вірусу розхлябаності та безладу, що вразив «Мілан», піддався навіть завжди зібраний Ібрагімовіч. Імунітет спрацював тільки у Леао, який наприкінці першого тайму заробив пенальті (Ернандес його запоров ударом повз «рамку»), а потім реалізував вихід один-на-один.
У середині другого тайму господарі в такий спосіб догралися й до пропущеного м’яча. Агудело у центрі воротарського абсолютно безперешкодно замкнув простріл Верде з лівого флангу. А на доданий час – і до другого. Коваленко, який вийшов на заміну, ліворуч «вирізав» у штрафний на Гьясі, який, підробивши м’яч, пробив повз Маньяна. Щоправда, цьому епізоду передував гол «россонері» – Мессіас потужно пальнув у ліву «дев’ятку». Але Марко Серра поспішив свиснути, фіксуючи фол на Ребіче, і зарахувати взяття воріт уже ніяк не міг. Після матчу рефері зі сльозами на очах (так, справді зі сльозами!) просив у постраждалих вибачення. Вибачення за суддівський ляп приніс також Комітет арбітрів, але очок «Мілану» це не дало.
Юрій ОКУНЬ
Цифри і факти
- «Рома» стала четвертою командою, яка забила в чемпіонатах Італії 4400 м’ячів – раніше цієї позначки досягли «Ювентус» (5216), «Інтер» (5118) та «Мілан» (4859). «Болонья» п’ятою в Серії А пропустила 3100 голів – після «Роми» (3387), «Лаціо» (3356), «Фіорентини» (3271) та «Інтера» (3123).
- «Інтер» перший раз у поточному столітті зіграв «насухо» п’ять поспіль матчів чемпіонату не на «Сан-Сіро». «Фіорентіна» виграла поєдинок чемпіонату з різницею у шість м’ячів уперше з 20 вересня 1992 року, коли розгромила «Анкону» 7:1.
- Массіміліано Аллегрі третім після Джованні Трапаттоні та Марчелло Ліппі провів 300 матчів у всіх турнірах як головний тренер «Ювентуса» і здобув на цьому рубежі найбільшу кількість перемог – 208 (69 відсотків).
- Душан Влахович став другим у XXI столітті гравцем «Фіорентини» з серією із семи результативних матчів у чемпіонаті Італії – першопрохідником у серпні-грудні 2008 року був Альберто Джилардіно.
- Антоні Барак – перший в історії «Верони» півзахисник, який оформив хет-трик у Серії А. Сержіо Олівейра – перший представник Португалії, який забив за «Рому» у матчі чемпіонату.
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
