Збірна України з однаковим рахунком 1:1 завершила внічию четвертий матч поспіль. Андрій Шевченко мав рацію: «Воїни» з Бахрейну з 99-го рядка в рейтингу ФІФА хлопчиками для биття не стали. Щоправда, і ми, м’яко кажучи, не виглядали катами.
Читати цю статтю на русском языке
Україна – Бахрейн – 1:1 (0:0).
Голи: 0:1 Дхія, 75 (з пенальті), 1:1 Циганков, 90+1.
Україна: Трубін, Тимчик (Караваєв, 78), Кривцов (Д. Попов, 63), Матвієнко, Миколенко, Шапаренко, СТЕПАНЕНКО (Судаков, 46), Макаренко (Сидорчук, 63), Зубков (Циганков, 46), Марлос, Бєсєдін (Довбик, 46).
Бахрейн: Лутфалла, Редха, АБДУЛЛА, Аль-Шамсан, Набіль (Аль-Хаза, 76), Аль-Шайх (Аль-Асфур, 85), Харам, Мархун (Мадан, 75), Аль-Асвад (Дхія, 65), Аль-Хумайдан (Хелаіф, 75), Аль-Ромайхі (Абдулджаббар, 85).
Суддя: Павел Орел (Чехія).
Попередження: Кривцов, 15, Мархун, 38, Аль-Асвад, 49, Харам, 59, Сидорчук, 90+3.
23 травня. Харків. «Металіст». 19 000.
Навіть при тому, що Еліу Соуза привіз до Харкова аж ніяк не найсильніший склад. Були відсутні головні снайпери Ісмаїл Абдуллатіф, на рахунку якого 40 голів за збірну, Самі Аль-Хусаіні (вісім), Абдулла Юссуф Хелаль (п’ять), а також основний воротар і капітан команди Саїд Мохамед Джафар. Більш того, українці могли і зовсім програти. На 89-й хвилині Мадан організував Саїду Дхія вихід один на один, благо для нас автор пенальтійного голу промахнувся із забійної позиції.
Втім, навіть якщо б він і потрапив, нічого страшного, думаю, не відбулося. Краще програвати зараз, ніж на ЄВРО. Хоча, звичайно, краще все-таки не програвати взагалі, тим паче перед своїми вболівальниками. Навіть в спарингах і з такими командами, як Бахрейн. Ані на тлі втоми, ані під навантаженням. Набагато більше насторожує третя поспіль нічия з незнатної збірної (паризький світ з Францією, що передував Бахрейну, Казахстану та Фінляндії, проходить за окремою відомістю). У цій ситуації перемога була б не зайвою. А з психологічної точки зору і вельми корисною.
Спарингу з командою з країни з півторамільйонним населенням передувала тижнева підготовка збірної. Футболісти отримали необхідне навантаження, а двоє – зворотний квиток. У хавбека «Динамо» Віталія Буяльського лікарі виявили тріщину плеснової кістки ступні, а захисник «Шахтаря» Віктор Корнієнко захворів ангіною. Тому обидва будуть разом з нами дивитися чемпіонат Європи по телевізору.
Стартовий склад розчарував багатьох шанувальників «Динамо», які від щастя, що звалилося на них, тепер вважають себе чемпіонами Всесвіту. Вони сподівалися побачити одинадцять з дванадцяти, що залишилися в таборі збірної киян, а Шевченко поставив тільки чотирьох. Після перерви головний тренер випустив на поле ще один динамівський квартет, але столичний люд все одно залишився незадоволений відсутністю належної уваги до їх улюбленцям з боку Шевченка.
Експериментальний склад збірної України, який в такому поєднанні сто відсотків не гратиме на ЄВРО, засмутив нудним, безідейним і нехитрим футболом. Так, з переможним результатом не склалося. Але до чого після заштатного спарингу тикати Шевченку в очі ім’ям Лобановського? Мовляв, тобі таким не бути. Ну не буде другого Лобановського. Як не буде і другого Шевченка. І у метра траплялися проколи. Навіть гірше. Відбір на ЧС-2002 Лобановський почав з домашньої поразки від Польщі (1:3), далі були «нульовка» з білорусами на «Олімпійському», дві нічиї з Уельсом і з Норвегією. Причому в тій збірній на поле одночасно грали дев’ять динамівців. І яких!
Зараз їх було вісім. Адже теж чимало. Або є дві збірні України? «Правильна» – та, що з динамівців, і «неправильна», де їх менше десяти у складі – за таку і вболівати не треба. Саме це нав’язують народу спеціалізовані медійні пропагандисти. Ті самі, хто написав баладу про справжніх і не справжніх чемпіонів країни. А також каламутну сагу про те, як люксембуржці з точністю до копійки підрахували кількість днів, проведених Жуніором Мораесом в китайському відрядженні. З такими «патріотами» і вороги не потрібні.
На щастя, Андрій Шевченко та його підопічні не читають «радянських газет». На жаль, ми не обіграли Бахрейн, за що удостоїлися заслужених глузувань від наших недругів. Нічого, якось переживемо. Поганий досвід – теж досвід. Уміння бачити, визнавати і виправляти власні помилки дано не кожному. Як і знаходити гарне в поганому. Адже були ж в неділю і позитивні моменти. Найголовніше – Шевченко зайвий раз побачив who is who і визначив проблемні місця. На те він і контрольний матч, щоб експериментувати і аналізувати.
А ще, наприклад, торкнула щирість юного Толі Трубіна. 19-річний воротар вибачився перед уболівальниками за погану гру і всю вину за результат звалив на свої незміцнілі плечі. Викликала повагу сміливість Віталія Миколенка. З перебинтованою хворою рукою він сміливо йшов у підкати, жорсткі стики і не прибирав ноги. Приємно здивувала фізична форма старовини Марлоса, що блукав з лівої бровки на праву і в зворотному напрямку. Натуралізований бразилець витримав усі 90 хвилин, погрожував сам і створював моменти для партнерів. Порадували наполегливість і націленість на ворота автора результативної передачі Артема Довбика. І в черговий раз вразив своїм умінням робити різницю Віктор Циганков.
Це окремості. А в цілому, звичайно, враження від гри збірної негативні. Перший тайм – суцільне розчарування. Нервові рухи Трубіна, якого брав мандраж, передалися захисникам і далі за ланцюжком всій команді. Добре, що з Бахрейном грали – з ким-то серйозніше догралися б. Ламали погано, творили ще гірше, як наслідок, жодному з нас невідомий хлопець на ім’я Ібрагім Лутфалла з клубу «Аль-Халідія» залишився без серйозної роботи.
Після перерви українці заграли швидше, активніше і з моментами. Щоправда, на самому початку другого тайму ледь не «привіз» Макаренко, але принаймні Лутфалла почав стрибати за м’ячами. Голкіпер збірної Бахрейну відбив удари Марлоса, Шапаренка і Циганкова. Той же Марлос з лінії воротарського пробив над поперечиною, а на 68-й хвилині шикарним пасом врозріз надав відмінний шанс Довбику. Нападник «Дніпра-1» вискочив на побачення з Лутфаллою, обіграв його, але з гострого кута «поцілив» не в порожні ворота, а в штангу.
Начебто пішло-поїхало, і тут на тобі – знову напартачив Трубін! І вже капітально. На 74-й хвилині від центральної лінії Мохамед Мархун відправив Махді Аль-Хумайдана в забіг між Матвієнком і Миколенком. Ситуація небезпечна, але не «смертельна». Так здалося зверху. Трубін ж знизу бачив все інакше і, зірвавшись з воріт, без будь-якої потреби протаранив нападника єгипетського «Аль-Ахлі» – пенальті. «Паненка» у виконанні Дхії вийшла бездоганною і одночасно принизливою. Назрівало чотирирічної давності мальтійське лихо Андрія Шевченка в Граці, де ми програли остров’янам, що загубилися у другій сотні. І напевно б історія повторилася, якщо б не промахнувся Дхія вже з гри.
Скасував «Мальту» Циганков, який в компенсований час матчу «циганочкою» замкнув простріл Довбика. Нічия, безумовно, краще поразки, але така – безрадісна. Тепер нам не терпиться побачити, як після чотирьох вихідних днів підопічні Шевченка гратимуть під «розвантаженням».
Еліу Соуза, головний тренер збірної Бахрейну: «Для нас все могло закінчитися набагато краще. Реалізуй Дхія вихід один на один, і рахунок став би 2:0. Господарі таких шансів не мали. Я задоволений – ми грали дуже щільно, контролюючи м’яч проти фантастичної української команди».
Андрій Шевченко, головний тренер збірної України: «Перш за все дякую глядачів, які прийшли на стадіон та підтримали команду. Дякую Харкову за таку атмосферу. Матч з Бахрейном оцінюю, як підготовчий. Мені важливо було мати уявлення, в якому стані знаходяться футболісти. Хлопці грали з датчиками – подивимося, скільки вони пробігли і як відновлюються. Команда була під навантаженням, з «важкими» ногами і втомлена, бо ми готуємо її ні до товариських матчів, а до офіційних. Це те, через що футболісти повинні пройти. Я отримав багато інформації. Як позитивної, так і негативної. А в цілому мені малюнок гри сподобався. Що стосується результату, то для мене він зараз байдужий».
Юрій АЛІН
Цифри і факти
- Збірна України з однаковим рахунком 1:1 завершила світом четвертий матч поспіль (Франція, Фінляндія, Казахстан, Бахрейн). «Синьо-жовті» повторили дві свої нічийні серії, які провели навесні 2001 року під керівництвом Валерія Лобановського (Білорусь – 0:0, Уельс – двічі по 1:1, Норвегія – 0:0) і наприкінці 2002-го – початку 2003-го з Леонідом Буряком (П. Ірландія – 0:0, Словаччина – 1:1, Туреччина – 0:0, Іспанія – 2:2).
- Безвиграшна серія збірної України налічує шість ігор (дві поразки і чотири нічиї).
- Віктор Циганков забив шостий гол за збірну (у 26 іграх).
- Георгій Судаков та Денис Попов дебютували в національній команді, Тарас Степаненко провів 60-й матч, Сергій Сидорчук – 35-й, Євген Макаренко та Микола Шапаренко – десятий.
- Анатолій Трубін пропустив другий гол за збірну (у двох поєдинках).
- Збірна України провела 10-й матч в Харкові: +6=2–2, м’ячі – 15:5.
- Національна команда Бахрейну стала 70-м суперником збірної України.
- Збірна України провела 276-й матч: +124=78–74, м’ячі – 379:277 і 44-й – під керівництвом Андрія Шевченка: +21=13–10, м’ячі – 60:49.
- Чергові спаринги збірна України проведе 3 і 7 червня відповідно з Північною Ірландією в Дніпрі та з Кіпром в Харкові (обидва матчі розпочнуться о 19.00).
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
