Майстри льодових віражів спробують вичавити максимум з мінімуму. Один цикл від дебютної для українського скелетона зимової Олімпіади-2018 і скоро 20 років з моменту останнього нашого виступу по бобслею – така тимчасова гамма цих двох видів спорту.
Про них і піде розмова, благо входять й той, й інший в одну федерацію. Очолює її Михайло Гераскевич, він же – головний тренер збірної України. Нагадаємо, що його син та учень Владислав гідно пройшов льодові віражі Пхьончхана, зайнявши 12-е місце. Зараз йому 21.
– Як і на корейській трасі скелетона, уповаємо тільки на одного представника по дорозі в Пекін-2022?
– Так цих учасників буде взагалі мінімальне число, яке складає по 25 чоловіків та жінок. Так МОК підкоригував в руслі своєї гендерної політики. Раніше було 30 і 20. Так що сильна стать частково зазнав.
– А чи не може в подібній ситуації якась ведуча збірна зібрати букет ліцензій за рахунок голодного пайка інших?
– У цьому сенсі ситуація чітка: дві найсильніші команди отримають по три квоти, наступні шість – по дві. Решті, зрозуміло, перепаде по одній, а також зможуть делегувати по одному кращому скелетоністу Африка, Австралія та Південна Америка. Однак головним критерієм був і є світовий рейтинг.
– Добре, а з якого числа турнірів він виводиться, і хто вже відібрався на сьогодні?
– По суті ще жодний, хіба що гарантію мають господарі Ігор китайці. Через пандемію не визначалися власники ліцензій в ході сезону-2020/21. Згідно з правилами IBSF, олімпійський відбір починається в листопаді нинішнього року, а завершиться вся кваліфікація 16 січня 2022-го. Потенційному олімпійцеві необхідно брати за основу вісім кращих для нього турнірів. Хоча розцінки різні. Скажімо, перше місце на етапі Кубка світу приносить 225 очок, 30-а позиція – 20. Тоді як на Кубку Європи, відповідно, 75 і 2 очки.
– Які успіхи Владислава за звітний період?
– На другому етапі в латвійській Сігулді він проїхав з особистим рекордом. В цілому стартував в семи, крім Кенігсзее (Німеччина), оскільки збіглися строки з юніорським «світом» в Швейцарії. Що стосується перенесеного з американського Лейк-Плесіда в німецький Альтенберг чемпіонату світу, то Влад показав 13-й результат, що на три сходинки вище лідера КС латвійця Мартінса Дукурса, срібного призера двох Олімпіад і шестиразового чемпіона світу. До слова, крім Мартінса, який виграв за кубковий сезон чотири етапи, третім значиться в загальному заліку його старший брат Томас. А як би між ними німець Александер Гасснер. Але слід зауважити, що пропуск навіть одного етапу коштував Владу як мінімум шести-семи позицій в таблиці Кубка світу-2020/21.
– Резюмуючи сказане, які майбутні завдання перед Гераскевичем-молодшим?
– Перш за все потрапити на Олімпіаду, а там спробувати боротися за призове місце. Скажу чесно, нинішній сезон розглядався як тестовий.
– Та вже, Михайло Дем’яновичу, сміливо! Особливо за відсутності в країні сучасної бази…
– Ну, це наші реалії. Обіцяну стартову естакаду так і не споруджено. Хоча спочатку вище спортивне керівництво, багато відомих політиків та меценатів, як то кажуть, плескали по плечу, обіцяючи допомогти зі спорудженням стартової естакади… Але на справі у нас досі нема її. Тому упор робиться поки на спринт, силову підготовку. Тренуємося на базі Київської міської ШВСМ в манежі на Березняках. Практично підготовку вже розпочато, але льодова запланована на жовтень. Міністерство молоді та спорту України знаходить в бюджеті можливість, щоб ми виїжджали за кордон. Щоправда, технічні нюанси жодний не відміняв. Припустимо, восени під час «Олімпійського тижня» Пекін зустріне нас температурою «плюс 20», а в лютому на Іграх буде приблизно «мінус 20». Абсолютно різні характеристики льоду.
– Очевидно, в жіночому скелетоні Україна на серйозному рівні поки не помітна, а ось з бобслеєм справи веселіше?
– Розкрию маленький секрет по імені Катерина Куць. Цієї дівчинці з Києва тільки 14, та її топ-іспитом мають стати Юнацькі олімпійські ігри 2024 року в корейському Канвондо. Бобслеїстки ж заявляють про себе досить активно. 27-річна Лідія Гунько, як пілот монобоба, стала 21-ю в Альтенберзі. Сама вона з Івано-Франківська, але тепер представляє Київ. Разом зі своєю розгоняючою Іриною Ліщинською вони привели українську двійку до «бронзи» на етапі Кубка Європи в згаданій Сігулді. Можете вказати, що в дамській дисципліни ця медаль – історична для країни. Цікаво відзначити, що в свої 29 Іра – офіцер Державної служби з надзвичайних ситуацій, майстер спорту з легкої атлетики. Коріння її в колишньому Буському районі Львівської області, а тренується вона в столиці. Такі ось у нас героїчні жінки.
Почувши слово «пілот», мимоволі згадалася пісня із старовинного фільму «Небесний тихохід» на вірші Олексія Фатьянова. Із заміною оговорки «ну а дівчата – потім», оскільки в бобслеї та скелетоні вони вже зараз!
– Маю сумніви, чи питати у вас про вартість цієї техніки, адже боб «тягне» явно на пару десятків тисяч євро? А ви наполегливо вірите у завтра!
– Не тільки я, але і наставник спортсменок Олександр Леонідович Іванішин – пілот тієї самої бобслейної четвірки, яка представляла Україну в олімпійському Солт-Лейк-Сіті. Згоден, пробитися в Пекін дуже важко, адже і в монобобі, який чекає дебют на Іграх, і в змаганнях двійок передбачено всього по 20 ліцензій. Охочих куди більше, не кажучи про фінансові можливості «у них» і у нас. Насправді набагато більше названої вами суми, ведучи мову про комплект. Однак до чого скаржитися? Щось економимо зі своїх, чимось допомагають друзі. Але основне фінансування йде від міністерства. Важливо довести самим собі, що все не марно.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
