У тренерів і футболістів є розхожа фраза: «Ну ви ж самі все бачили». Так, бачили. Але не так добре, як ви, і дещо оцінюємо по-різному. Це в інших видах спорту немає проблем. Прибіг першим, стрибнув вище, проплив швидше – які можуть бути питання? А тут бозна що діється: офсайди, пенальті, картки та інші тонкі матерії.
Протягом півтора століття у футболі було дві біди: руки і судді. Тепер їх три – додався ВАР. Одночасно справедливий і жорстокий. Скоро гравці будуть стригтися наголо, щоб в разі чого їх чубчик не опинився попереду носа останнього захисника. Люди в фургоні потихеньку освоюють другу професію – геодезиста. Те, як вони виміряють міліметри, що не робили навіть при будівництві моста Патона через Дніпро в Києві та зведенні «Вежі Халіфа» в Дубаї. Беріть приклад з Дениса Шурмана, який працював відеоасистентом арбітра на матчі в Кропивницькому. Розглянути офсайд у хавбека «Інгульця» Олександра Козака – це неймовірний успіх. І зовсім не є принциповим, кому він забив (а забив, до речі, красиво). Хоч «Динамо», «Шахтарю», «Зорі», «Десні», «Баварії» – кому завгодно. Тут проблема космічного масштабу. Подібні Шурману «геодезисти» потихеньку знищать футбол, перетворивши найпростіший з командних видів спорту в найскладніший. Але ж попереджав нас опальний, але геніальний Мішель Платіні!
Так, всі в рівних умовах, і хочеш не хочеш, доводиться підкоритися суддівському ноу-хау. Сьогодні вкрали у тебе, завтра подарують тобі. Але щось не так у цій формулі. Через «міліметри Шурмана» вже пройшли сотні команд, в тому числі й «Динамо» (згадайте кубковий фінал з «Ворсклою»). І скільком ще належить пройти по другому, третьому і четвертому разу! Подумати тільки: про фатальну відстань між відкопиленою футболкою і мізинцем на лівій руці сьогодні говорять на повному серйозі! «Перегини на місцях» – так в старовину називали витівки надмірно завзятих виконавців їх надмірно завзяті господарі. Загалом, «контора пише». У нашому випадку – рахує.
А тут ще коронавірус, чиї можливості впливати на гру і результати ставлять перед тренерами і командами додаткові труднощі. «Зараз ми живемо в дивному світі. Я не шукаю виправдань, але багато чого не розумію», – зізнався після матчу з «Олександрією» Луїш Каштру. Думаю, під словами наставника «Шахтаря» підпишуться всі його колеги по тренерському цеху. Грати як раніше не виходить. Раніше робили поправку на вітер, зараз – на пандемію. Пухкі протокольні заходи, маски, соціальна дистанція, самоізоляція, вибір складу по свистку…
Сьогодні і завтра одна і та ж команда – це дві великі різниці. Перевірено на тому ж «Шахтарі». Перемога в Мадриді над «Реалом» і одразу нічия з «Ворсклою». Запаморочливі 0:6 з гладбахською «Боруссією» і відразу – 3:0 з «Динамо». Занадто круті перепади, щоб не назвати їх аномалією. До того ж слід віднести і п’ять нічиїх «Шахтаря» в десяти турах. Більше світових на такому відрізку турнірного шляху у «гірників» було тільки восени 2008-го.
Втім, до книги скарг можна записувати всіх підряд. Не судіть їх строго!..
Едуард КИСЕЛЬОВ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
