Чинний переможець Ліги націй збірна Португалії не пробилася до «фіналу чотирьох» нинішнього розіграшу.
Читати цю статтю на русском языке
Повалення короля
У жовтні матч між Францією і Португалією на «Стад де Франс» називали «реміксом» фіналу ЄВРО-2016. Тоді в пресі щосили мусувалася тема «реваншу», адже після вирішального поєдинку чемпіонату Європи, який португальці виграли завдяки голу Едери в додатковий час, команди більше не зустрічалися. Реванш не вдався – господарі знову не змогли розпечатати ворота все того ж Руя Патрісіу, хоча на цей раз і не пропустили. Отже, французам довелося відкласти надії про помсту до матчу-відповіді на лісабонському «Да Луш». І тепер емоційній складовій супроводжувала дуже вагома турнірна: перемога достроково виводила чемпіонів світу в «фінал чотирьох» Ліги націй і, відповідно, залишала за бортом турніру чемпіонів Європи.
Істотних втрат в командах було по одній на брата: у португальців не встиг залікувати травму центрбек Пепе, у французів – форвард Мбаппе. Втім, чого-чого, а класних «атакерів» в розпорядженні Дідьє Дешама зараз вистачить на три збірних, тому відсутність одного, нехай і видатного, не було помітно взагалі. Саме наступальної міццю гості більшу частину матчу тримали суперників подалі від своїх воріт і забезпечували Уго Льорісу спокійне життя. Зате Руй Патрісіу трудився не покладаючи рук – якби не він, то «ле бле» вже на перерву могли піти з великою перевагою в рахунку. Португальський голкіпер виграв дві дуелі у Марсьяля, потягнув потужний удар Комана, а ще в одному епізоді той же невдаха Марсьяль з трьох метрів головою «вицелів» в поперечину. Господарі ж створили «пристойний» момент тільки на останніх секундах тайму: Кріштіану Роналду, якого стерегли пильно і щільно, при подачі кутового пішов від опіки і пробив з «другого поверху» – трохи вище «рамки».
Те, що повинно було статися в першій 45-хвилинці, відбулося на початку другої. Біду португальським воротам приніс найбезпечніший з суперників. Нголо Канте після удару Рабйо і чергового сейва Патрісіу раптом опинився на позиції центрфорварда і добив м’яч у сітку. «Нешкідливість» опорного хава збірної Франції підтверджується фактами. Це всього другий його гол у футболці «ле бле» (в 44-му матчі): дебютний він забив 29 березня 2016 року, в свій 25-й день народження, в «товарняку» зі збірною Росії (4:2). Ну це ще ладно. А ось «фактик» більш крутий: Канте до цього відіграв у восьми матчах Ліги націй (першого і поточного розіграшів) 556 хвилин і за цей час жодного разу (!) не пробив по воротах. Тобто взагалі – ані у створ, ані мимо! Ось вже дійсно – «рідко, та влучно».
Забивши, французи дещо знизили свою атакуючу активність, що дало можливість і португальцям дещо створити біля воріт Льоріса. Щоправда, натворили господарі трохи. На 60-й хвилині вони зрівняли рахунок за потрапляння в каркас воріт – Фонте ударом з повітря з відскоком від газону влучив у штангу. Потім був ще потужний постріл Моутіньо з середньої дистанції, з яким не без зусиль впорався Льоріс. А також спроба Трінкао випросити пенальті після контакту в штрафному з Кімпембе – Тобіас Штілер залишився «глухий і німий». Фінальний свисток німецького арбітра проголосив «повалення короля» – у трофея Ліги націй буде новий власник.
У паралельному матчі цієї групи шведи обіграли хорватів 2:1 – точно з таким же рахунком «картаті» в жовтні здобули перемогу над «тре крунур» на «Максімірі». Тому боротьба між цими командами за невильоту перейшла в площину різниці м’ячів. У цьому перед заключним туром перевага була у Хорватії, тому Швеції потрібно було зіграти краще за конкурента. У суперниках у обох були турнірно невмотивовані фаворити, але і Дідьє Дешам, і Фернандо Сантуш виставили далеко не резервні склади, і їх підопічні вийшли на поле не відбувати номер. Щоправда, «андердоги» забивали першими, але потім сильніші, зібравшись, відновлювали статус-кво. Хоча у португальців перемога вийшла з душком. На 60-й хвилині Жота при обробці м’яча підіграв собі рукою, після чого зробив гольовий пас на Фелікса. На повторі це прекрасно видно, але в Лізі націй ВАР немає, а дружні протести хорватських гравців Майкла Олівера не переконали. Шведи ж отримали шанс на порятунок наприкінці, коли «ле бле», розслабившись, дозволили Бенгссону і Куайсону розіграти м’яч в штрафному, як на тренуванні. На останній штурм пішов навіть голкіпер Ольсен, але французи м’яч перехопили, і Коман, пробігши метрів 70, вразив порожні ворота.
Без шуму та пилу
У п’ятому турі практично визначився і делегат в «фінал чотирьох» від групи А2 – сталося це в матчі Бельгія – Англія. «Три лева» в жовтні обіграли «червоних дияволів» на «Уемблі», але потім «на радощах» там же «злили» данцям, так що для збереження шансів на вихід в півфінал їм тепер необхідно було ще раз перемагати бельгійців, вже в гостях . Колись для родоначальників футболу це було справою звичайною – таких вікторій в їх реєстрі набралося дев’ять. Але ось саме «колись»: попередній поєдинок на бельгійській землі проти господарів вони провели понад півстоліття тому – 25 лютого 1970 року в Брюсселі здобули перемогу з рахунком 2:1. Після цього навідувалися до Бельгії на ЄВРО-2000, але зустрічалися з Румунією і Німеччиною.
Матч показав, що бельгійці добре засвоїли гіркий жовтневий урок. Тоді, нагадаємо, вони легко забили в дебюті, розслабилися, наприкінці першого тайму пропустили перший гол, в середині другого – ще один, а зібратися для гідної відповіді вже не змогли.
Зараз все було строго і жорстко. Вже на 10-й хвилині Лукаку у півкола накотив Тілемансу, який відправив м’яч у сітку досить звивистим шляхом – з рикошетом від ноги Мінгса, рукавички Пікфорда і правої штанги. Через дві хвилини англійці мали перший і, як виявилося, останній реальний шанс забити – удар головою Кейна на «стрічці» відбив головою же Лукаку.
А на 24-й хвилині Мертенс ударом зі штрафного над «стінкою» в ліву «шістку» забезпечив своїй команді комфортну перевагу в рахунку. До речі, Дріс 22 роки по тому забив на рідній землі: він народився в Левені, осягав в місцевій дитячій команді ази футболу і звідси 11-річним хлопчаком пішов в школу «Андерлехта». Відзначимо, що Роберто Мартінес зробив всього одну заміну, і цим єдиним «наступником» став Денніс Прат – теж уродженець Левена. Втім, у великій ротації й необхідності не було. Бельгійці грали в економ-режимі, але при цьому «залізно» тримали ситуацію на полі в своїх руках і не дозволяли суперникові нічого зайвого. Для успішного завершення групового етапу «червоним дияволам» залишалося тільки не програти вдома Данії. З технічних причин ми не можемо «оглядати» матчі середи (вони проходять впритул до здачі номера, тому виходить тільки дати протоколи), але сумніватися у виході Бельгії у півфінал не доводиться.
У групі А1 фаворити «без шуму та пилу» розправилися з «андердогами». Втім, поляки до цього «андердогами» не зважалися, більш того – підійшли до листопадових матчів лідерами групи. Але італійцям «кадра» програла з покірливістю і безпросвітністю завзятого аутсайдера. Незрозуміло, що сталося з командою Єжи Бженчека, укомплектованої вельми кваліфікованими виконавцями на чолі з самим Робертом Левандовським, але ось факт: за весь матч лише два удари по воротах Доннарумми, обидва повз. Так більше і бути не могло, оскільки до чужого штрафного поляки доходили нечасто, а до самого штрафного не допускалися.
«Скуадра адзурра» панувала цілком і повністю, робила що хотіла, але надмірна «вседозволеність» навіть заважала господарям. Італійці були занадто нетерплячі та недбалі в завершальній стадії своїх незліченних атак, тому й забили перший м’яч тільки під кінець півгодини гри, та й то з пенальті, а довели рахунок до безпечного лише в самій кінцівці та в чисельній більшості. До речі, голу Берарди передувала комбінація з 30 передач – це найтриваліша передголева розпасовка в поточному розіграші Ліги націй.
А ось голландці в поєдинку з Боснією-Герцеговиною відразу проявили належну концентрацію і забезпечили собі комфортну перевагу вже в дебюті. Цікаво, що при наявності таких завершателів, як Бергейс, Депа і Люк Де Йонг, результат зробив номінальний опорний хав Вейналдум. Хоча особливих зусиль капітанові «ораньє» докладати й не довелося. І на 6-й хвилині, і на 14-й він замикав простріли відповідно Дюмфріса і Бергейса в порожні ворота. В середині тайму господарі забили і третій, але взяття воріт відмінили через офсайд. Щоправда, у кого – так і залишилося загадкою. На повторі Бергейс, який пасував, і Люк Де Йонг, що завершував, знаходилися в правильному положенні. Втім, цей «боржок» судді повернули на 55-й хвилині – у Депая при гольовій передачі Дюмфріса була величезна підозра на «поза грою», але лайнсмен промовчав.
Перед заключним туром Італія випереджала Нідерланди на один бал і, якщо виходити з побаченого в попередньому турі, повинна була без проблем обігравати Боснію і виходити в півфінал. До речі, «скуадра адзурра» провела ці матчі під керівництвом другого тренера Альберіго Евані – особисто алленаторе Роберто Манчіні зараз бореться з коронавірусом.
Ребуси та віруси
Отже, в Лізі А до середи настала майже повна ясність. Франція з Іспанією вийшли в півфінал, Бельгія з Італією – практично вийшли. Відомі були і три команди, які вилітають із елітного дивізіону – це Боснія-Герцеговина, Ісландія та Швеція. Тільки в нашій групі А4 залишився пробіл через скасування матчу Швейцарія – Україна. А ось зі змінниками цих команд вийшло затемнення – питання про переможців квартетів дивізіону В було відкладено на останній тур.
Цьому сприяла низка несподіваних результатів п’ятого ігрового дня. Так, Шотландія, що впевнено лідирувала в групі В2, раптом програла Словаччині, яка вже ніби як «склала лапки». Так, шотландці за три дні до цього тільки в серії пенальті виграли у сербів важку битву за путівку на ЄВРО-2020. Але весь фокус у тому, що словаки зробили те ж в поєдинку з Північною Ірландією, причому також в гостях і з овертаймом. І склад гостей в Трнаві був свіжіше, оскільки Стів Кларк змінив «основу» на дев’ять одиниць, одночасно як Стефан Таркович – тільки на п’ять. Але цей «свіжіший» склад упустив можливість вирішити задачу щодо підвищення в класі достроково.
У групі В3 інтригу закрутила Туреччина перемогою над Росією. Хоча головним «інтриганом» тут можна вважати правого дефа російської збірної Семенова. Гості почали матч на «Шюкру Сарачоглу» з позиції сили і вже на 11-й хвилині завершили голом коротку комбінацію за участю Олексія Міранчука, Кузяєва і Черишева. Судячи з гри, продовження напевно б було, але на 24-й хвилині Семенов борцівським прийомом зупинив Дженка Тосуна, який рвався один на один. Навіщо здійснювати фол останньої надії в середині першого тайму, коли твоя команда має перевагу за рахунком і по грі – питання, звичайно, на засипку. Незрозуміло і зволікання Станіслава Черчесова, який закрив пробіл, що утворився в обороні, заміною Черишева на Караваєва тільки через 13 хвилин. За цей час турки встигли забити двічі, причому перший гол прийшов саме з осиротілого флангу. Підсобив господарям і Шимон Марциняк, який призначив досить сумнівний пенальті за підкат Кузяєва під Озана Туфана. У меншості гості зуміли відіграти один м’яч, але не більше того.
А на ситуацію в групі В1 вплинув ковід-19. Шкідливий вірус вніс корективи в склади всіх без винятку команд, і всі намагалися якось викручуватися – терміново викликали резервістів, гравців «молодіжки». І всюди влада намагалася якось посприяти. Але в Норвегії вибрали особливий шлях. Позитивний тест в команді здав тільки Омар Елабделлауї, але уряд заборонив виїзд з країни на матчі з Румунією та Австрією всім контактним особам – тобто збірній в повному складі, разом з тренерським штабом. Федерація футболу і провідні гравці звернулися до мінздраву з проханням скасувати заборону. Мовляв, що ж ви робите – всі грають навіть в гіршому становищі. А ми намагалися, боролися і маємо реальні шанси на перше місце в групі, яке дасть другу корзину при жеребкуванні відбору до ЧС-2022 і можливість в наступному розіграші Ліги націй зустрічатися з сильними суперниками. Марно – ні, і все! Матч з румунами норвежці таки пропустили, за що отримали технічну поразку. Можна, звичайно, ще подати апеляцію, але це дохлий номер. Тоді для зустрічі в австрійцями федерація знайшла вихід: зібрала «з миру по нитці» зовсім нову команду, яку очолив тренер «молодіжки» Лейф Смеруд. Шанси на вихід в Лігу А все одно залишалися, а надія, як відомо, вмирає останньою.
Юрій ОКУНЬ
Купуйте електронні версії наших видань
Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram
Читайте також:
