close
Футбол

Блискавки за Полярним колом

В прошлом году «Боде Глимт» впервые выиграл чемпионат Норвегии. Фото GettyImages.
В прошлом году «Боде Глимт» впервые выиграл чемпионат Норвегии. Фото GettyImages.

Норвезька «Боде Глімт» – суперник «Зорі» в груповому турнірі Ліги конференцій. 19 вересня 1916 року група ентузіастів на чолі з бізнесменом Ерлінгом Т’єрандсеном заснувала в невеликому містечку Боде, розташованому в норвезькому Заполяр’ї, «лижний і футбольний клуб». Новонародженого нарекли «Глімт», що на норвезькому означає «спалах блискавки» або просто «блискавка». У країні вже був один «Глімт», в Оркдалі, і «подвійність» зберігалася до 1948 року, коли «бодевци», щоб забезпечити собі ідентичність, додали до ім’я команди назву міста. А слово «лижний» прибрали в 1987-му, разом із закриттям в клубі лижної секції.

Читати цю статтю на русском языке

Шлях «блискавок» в еліту норвезького футболу вийшов зовсім не блискавичним – аж 60 років. Але причина зовсім не в слабкості команди, а в деяких «особливостях національного футболу». Справа в тому, що місцева федерація вважала клуби з Північної Норвегії нездатними реально конкурувати з іншими, тому до 1963 року вони не допускалися до участі в національному Кубку, а до 1972-го їм була закрита дорога до вищого дивізіону. Тому «Глімт» задовольнявся участю в регіональних турнірах і поповнював свою трофейницю лише титулами чемпіона Північної Норвегії – таких набралося дев’ять.

Перший справжній трофей «Боде» завоював, ще перебуваючи у другому дивізіоні – у фіналі Кубка Норвегії-1975 був обіграний «Вард Хегесунд» – 2:0. У наступному сезоні «блискавки» нарешті пробилися в еліту, де в 1977-му викликали фурор, з ходу взявши «срібло». Паралельно «сіверяни» дійшли до фіналу Кубка і лише мінімально 0:1 поступилися чемпіону «Ліллестрему». Зліт незабаром змінився затяжним спадом – у 80-і команда «ліфтовала» між другим і третім дивізіонами. Повернення у «вишку» в 1993 році знову вийшло тріумфальним – другі срібні медалі і такий же за рахунком Кубок країни (перемога у фіналі 2:0 над «Стремсгодсетом»). Затяжний на цей раз період перебування в топ-лізі супроводжувався «бронзою»-1995, «сріблом»-2003, фіналами Кубка в 1996-му і 2003-му та закінчився зниженням в класі у 2005-му. Після цього «Глімт» провів поза еліти в цілому сім сезонів в три «заходу», останній – 2017 року.

У січні 2018-го Осмунд Бьйоркан, який підняв команду у вищу лігу, пішов на підвищення на посаду спортивного директора клубу, а пост головного тренера зайняв його асистент К’єтіль Кнутсен, якому і судилося стати творцем першого в історії «Боде Глімт» чемпіонського титулу. Його прем’єрний сезон вийшов пристрілювальним – тільки 11-е місце. У 2019-му «блискавки» не могли серйозно конкурувати з «Мольде» за «золото», зате в жаркій боротьбі за «срібло» випередили «Русенборг» з «Оддом». А в минулому році чемпіонат був виграний беззастережно, за п’ять турів до кінця і з букетом національних рекордів: за набраними очками (81), кількістю перемог (26 в 30 матчах) і кількістю забитих м’ячів (103). Кнутсен став тренером року в Норвегії, Каспер Юнкер з 27 голами – кращим снайпером чемпіонату, а Філіп Цинкернагель – кращим гравцем.

Ані Юнкера, ані Цинкернагеля в «Боде» вже немає. Перший взимку був проданий у японський «Урава Редс» за 2,11 мільйона євро, другий тоді ж пішов вільним агентом в «Вотфорд». Єнса-Петтера Гауге, також одного з ключових гравців чемпіонського складу, ще в жовтні 2020-го «прибудували» до «Мілану» за рекордні для клубу п’ять мільйонів євро. Прізвища тих, хто прийшов їм (і ще ряду основних виконавців) на зміну нічого не скажуть українському любителю футболу. Крім однієї: форвард Пернамбуко в 2019 році провів 33 матчі та забив три м’ячі у футболці «Львова». Потім бразилець провів рік в оренді в тбіліському «Динамо», а в травні був відданий «в борг» до 31 грудня в «Боде Глімт». Він – один з лише трьох легіонерів в заявці «блискавок», поряд з основним воротарем Хайкіним, у якого російський і британський паспорта, і його дублером голландцем Смітсом. З місцевих можна виділити опорного хава Патріка Берга, який в березні дебютував за збірну Норвегії і відтоді регулярно виходить в основі.

Незважаючи на істотні втрати, «Боде Глімт» в поточному сезоні успішно веде боротьбу на двох фронтах. У чемпіонаті після 17 турів лідирує, випереджаючи на одне очко «Мольде» та на три – «Ліллестрем». І на міжнародній арені команда досягла найвищого для себе успіху – виходу до групового етапу єврокубка.

Шлях до такої важливої віхі «блискавки» почали з дебюту в Лізі чемпіонів, і тут же з цим турніром розпрощалися, поступившись польській «Легії» і в Боде (2:3), і в Варшаві (0:2). До речі, на рідній «Аспмірі» бодевци в єврокубках програють рідко – допомагає звичний штучний газон. Після цього «блискавки» опустилися в Лігу конференцій, де вже відчували себе набагато впевненіше. Другий кваліфайн так взагалі пройшли «зі свистом», двічі «відвантаживши» по три м’ячі ісландському «Валюру».

На наступному етапі підопічні Кнутсена спочатку програли в гостях косовській «Приштині» 1:2, хоча рахунок відкрив Патрік Берг. Однак вдома дублем Ботгейма ліквідували дефіцит. У раунді плей-оф зустрілися з «Жальгірісом» і у Вільнюсі були близькі до перемоги: пропустили першими, потім двічі забив Сальтнес, але на 3-й доданій хвилині господарі таки уникли поразки. А долю поєдинку у відповідь, всього протистояння та путівки в груповий турнір вирішив точний удар Сольбаккена на 62-й хвилині.

Юрій ОКУНЬ

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також:

Leave a Response