close
Футбол

Дорога ложка до обіду

Полотенце на голове Мирчи Луческу стало символом матча за Суперкубок-2020. Фото сайта ФК «Шахтер»
Полотенце на голове Мирчи Луческу стало символом матча за Суперкубок-2020. Фото сайта ФК «Шахтер»

Вперше матч за Суперкубок пройде восени, стане найпізнішим в історії, 18-м за рахунком, першим за участю італійського тренера, а також чотирнадцятим і восьмим поспіль, в якому трофей розіграють «Динамо» і «Шахтар».

Читати цю статтю на русском языке

Три попередні зустрічі виграли кияни. Роберто Де Дзербі, який скрупульозно вивчив нашу футбольну історію, це знає так само добре, як і те, хто чемпіон України. Ця обставина і безтрофейна біографія італійського наставника «Шахтаря» суттєво змінюють ставлення «гірників» до виставкового матчу. Паулу Фонсека та Луїш Каштру виходили на Суперкубок в чемпіонському статусі і до поразок ставилися зовні спокійно – де трон і де нікому не потрібна чаша «Братина».

Тепер зовсім інша ситуація. Залишившись в минулому сезоні «на бобах», «Шахтар» навряд чи стане розкидатися трофеями. В тому сенсі, що він (Суперкубок) «нам особливо і не потрібен». Ще як потрібен! А пам’ятаючи, в чиї руки пішло все футбольне багатство країни, потрібен втричі. І якщо хтось заперечуватиме цю тезу – не вірте.

Конкуруюча фірма, можливо, налаштована не так радикально, але з огляду на трепетне ставлення Мірчі Луческу до трофеїв та тектонічний розлом між ним і його колишнім клубом, подавати по середах він не стане. Отже, як стверджують у Львові, «буде бій». Взагалі-то, він був за будь-якої «погоди». А ось підхід до поєдинку придбав нові форми – змінилася локація.

Коригування зазнали і терміни проведення матчу. Первісна дата була зрушена на два місяці, і суперники виявилися в оточенні внутрішніх та лігочемпіонських військ. А відступати не можна. Як і пожертвувати чимось другорядним – все важливо і потрібно.

Перенесення Суперкубка зіграло не тільки проти обох команд, але і проти уболівальників. У сезон ми увійшли буденно і не через парадний вхід. Традиція, яка веде свій відлік з 2004 року, була порушена. І разом з нею ми позбулися якогось таїнства моменту. Зараз-то усі знають, що з себе представляють «Шахтар» і «Динамо». Тим більше, що за десять днів після Суперкубка вони перетнуться в рамках чемпіонату. Думаю, було б набагато цікавіше побачити їх протистояння не у вересні, а в липні – дорога ложка до обіду. «Гірників» очолив новий тренер, була довга пауза, публіка знудьгувалася, очікування прем’єри і невідомість розбурхували уяву, і раптом – бац! За кілька днів до шоу оголосили, що шоу буде пізніше. Як обухом по голові.

Зрозуміло, що вічних індульгенцій немає, що кожен хоче зайняти більш вигідне становище, трапляються форс-мажори і так далі. Але надалі хотілося б бачити матч за Суперкубок не в середині, а на початку. І без сюрпляса.

Минулорічний поєдинок за шістькілограмову «Братину» став, безумовно, найепічнішим в 17-річній історії трофею. Таку славу йому забезпечив Мірча Луческу – перший тренер, який виграв Суперкубок з двома клубами. У своїй шахтарській кар’єрі він взяв сім чаш, причому чотири – в боях зі своєю нинішньою командою. Ще три з «Динамо» – і рахунок буде рівним. Після трансферу Луческу до Києва вже ніщо не здається неможливим.

У разі перемоги «гірників» вони зрівняються з динамівцями за кількістю суперкубків. Заодно першу «зірочку» намалює Де Дзербі та стане всього лише третім тренером «Шахтаря» з таким резюме після, зрозуміло, Луческу і Паулу Фонсеки. Київський список значно довший – в ньому значаться вісім прізвищ.

Втім, щастя не в кількості людей, а в кількості трофеїв, що їх приносять.

Едуард КИСЕЛЬОВ

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також: