close
Хокей

Ілля Коренчук: Мріяв зіграти за Україну на чемпіонаті світу

Фото сайта ХК «Донбасс»
Фото сайта ХК «Донбасс»

Уявіть, що всі шанувальники хокею вважали за краще НХЛ, КХЛ і чемпіонати своїх країн першість Білорусі? І з непідробним інтересом стежать за фінальним протистоянням солігорського «Шахтаря» та мінської «Юності». Та ну, бред якийсь… Або все-таки ні?

Читати цю статтю на русском языке

Раптово Найвища ліга чемпіонату Білорусі стала найпопулярнішою в світі, а й без того майстровиті білоруські хокеїсти нашого чемпіонату стали і зовсім на вагу золота. Судить самі: поки весь світ на карантині, в Білорусі, як і раніше можна тренуватися. І не вдома по мобільному додатку Nike, а на льоду. Загалом, не здивуюся, якщо майбутньої восени полку білорусів в Україні прибуде. Зараз їх шестеро – Сергій Микульчик і Валерій Мкртчян в «Крижаних Вовках», Олександр Каракулько в «Дніпрі», Степан Горячевських, Владислав Гончаров та Ілля Коренчук – в «Донбасі». Останній, до речі, вже наполовину українець. Ілля дебютував в нашій збірній на товариському турнірі та в квітні повинен був зіграти за Україну на чемпіонаті світу в Польщі. Не вдалося…

– Не встигли оформити документи, тому я пропустив передолімпійську кваліфікацію. А дуже хотілося відчути атмосферу офіційних матчів. Турнір чотирьох в Будапешті був для мене емоційним – все-таки дебют у збірній. Але я мріяв зіграти на чемпіонаті світу. Тепер доведеться чекати рік. А найближчих хокейних матчів – як мінімум чотири місяці, – сказав Коренчук в телефонній розмові з кореспондентом Спорт-арени ».

– А ось у тебе на батьківщині тільки недавно завершився чемпіонат…

– Так, це так. Я напередодні приїхав з Дружківки в Кобрин. Чи не найпопулярніше місто Білорусі, тому уточню, що це Брестська область. Спортивні заходи тут тривають, хоча напруга все ж таки присутня. Наприклад, я перетнув кордон всього за 40 хвилин – моя машина була єдиною на митниці.

– Підписав згоду на домашню ізоляцію?

– Ні. До нас дійсно вийшли якісь люди з анкетами, але в числі питань були формальні: «куди, звідки й навіщо». Потім виміряли температуру і пропустили. Карантину в Білорусі немає. Інше питання, якщо б я приїхав із несприятливою в зв’язку зі сформованою ситуацією країни. Наприклад, з Італії. Тоді довелося б відправитися на двотижневий карантин з усіма наслідками, що випливають – здачею аналізів, відмітками про перебування вдома й так далі.

– Тобі не здається дивним, що поки весь світ просив людей залишатися вдома, в Білорусі продовжували грати?

– Напевно, дивно. Але хокеїсти були раді цьому. Останню гру фінальної серії я дивився вже вдома. Хокеїсти «Юності» щасливі – обіймалися, святкували успіх. Навряд чи вони засмучені, що чемпіонат не перервали. Думаю, все б хотіли дограти свої чемпіонати. Але зараз здоров’я понад усе.

– Думаєш, реально було дограти чемпіонат в Україні?

– Чому ні? На жаль, не все від нас залежить. Дограти було й можна, й потрібно. Можливо, без вболівальників. Або в скороченому форматі. Але варто було спробувати.

– 16 березня визначився другий півфіналіст, а 17-го повідомили, що плей-оф буде дограний у вересні.

– Так, я в той момент їхав на арену і в командному чаті прочитав, що замість тренування ввечері будуть збори. Всі вже розуміли, про що піде мова. До того моменту по всьому світу мало не кожен день зупиняли чемпіонати з того чи іншого виду спорту. Так що ми були готові до такого результату. І на зборах ніхто не здивувався. Швидше ми засмутилися. В глибині душі все сподівалися, що нам вдасться довести справу до кінця.

– Контракти багатьох хокеїстів з УХЛ розраховані до весни. Яка ситуація на твою угодою з «Донбасом»?

– У мене контракт ще на два роки. Не знаю, яка ситуація в інших. Це дійсно складне питання. Думаю, зараз навіть особливої можливості немає поговорити з керівництвом про контракти. Ніхто не знає, що буде далі, і коли все це закінчиться. Складна ситуація, з якою ми ще не стикалися. Напевно план «Б» для такого випадку керівниками Ліг і клубів точно не розроблявся. А в момент, коли нам оголосили про карантин, як-то і не до переговорів було – все в екстреному порядку почали збиратися додому. Хіба мало яка могла виникнути ситуація навіть при перетині кордонів області. Зараз вже пройшло трохи часу, і можливо хтось встиг продовжити контракт або навпаки попрощатися з клубом.

– Може статися, що в період між чверть- і півфіналами команди суттєво змінять свої склади?

– Так і буде. Я взагалі не уявляю, як ми тепер дограватиме чемпіонат. Ніколи такого не було. Виходить, що після відпустки хокеїсти вирушать не на передсезонку, а на ігри плей-оф. Не знаю, правильно це чи ні. Може, варто було взагалі завершити чемпіонат без визначення переможця…

– А хто тоді представлятиме Україну в Континентальному кубку?

– Гарне питання. Це вже нехай в кабінетах вирішують.

– Зате тепер чемпіонат України може претендувати на своєрідний рекорд за тривалістю.

– Ти маєш на увазі двох чемпіонів за один сезон? Або хокеїсти одного клубу двічі піднімуть Кубок протягом одного ігрового року? Так, виходить, так і буде. Цікаво два кубка піднімати.

– Фінал сезону-2019/20 стане схожим на передсезонний турнір?

– Я чув вже таку думку. Чесно, зараз навіть складно уявити, як все буде організовано. Це вже керівникам УХЛ має бути ламати голову.

– Напевно, «Донбас» програв від зупинки чемпіонату більше за інших – ви були на ходу.

– Сто відсотків. Нас гойдало весь сезон, а до фінішу «регулярки» ми набрали хід, набрали оптимальну форму, провели 12-матчеву переможну серію. У нас були плани й цілі. А тепер сидимо вдома.

– За набраними очками минулий чемпіонат став найгіршим для «Донбасу».

– Це означає, що команди підрівнялися. А ось те, що ми фінішували другими – це дійсно погано. Нам щоразу вдавалося вирватися вперед. У першому сезоні УХЛ ми лише номінально були другими – набрали з «Кременчуком» рівну кількість очок (по 99 – прим. О.К.). А зараз нам не вистачило двох очок – програли матчі, які зобов’язані були виграти.

– На результатах в чемпіонаті позначився виступ у Континентальному Кубку?

– Думаю, це має місце бути. Не скажу, що ми націлено готувалися до Континентальному Кубку і забули про чемпіонат. Просто думки все одно були про європейський турнір. А коли програли «Краковії» у Польщі – трохи впали духом. Тоді у трьох команд було по п’ять очок, а в «прольоті» виявилися саме ми. Розуміли, що самі упустили шикарну можливість. Так, після вильоту з Кубка був «отходняк». Знадобився час, щоб зосередитися на чемпіонаті.

– Тим більше, що у вирішальному матчі «Донбас» програв аутсайдеру всього турніру…

– Аутсайдером «Краковія» була тільки на папері. Ми знали, що вони невпевнено стартували в чемпіонаті. Але ж і ми не відрізнялися стабільністю. Ще й грали в Польщі, а у «Краковії» божевільні вболівальники. Це був матч за вихід в наступний раунд. Обидві команди хотіли пройти, але не пощастило саме нам.

– Що тоді сказав Сергій Витер?

– А що міг сказати тренер? Щоб не засмучувалися, що життя на цьому не закінчується, що грали добре. Хоча, як добре, якщо програли?

– А якою була реакція президента клубу?

– Борис Вікторович Колесніков не зайшов в роздягальню. Засмутився, напевно. До цього заходив в роздягальню після кожного матчу. Чесно, ми старалися і хотіли перемогти …

– Нервовий сезон видався …

– Як згадаю ці буллітні серії в Континентальному Кубку… Поразки незрозумілі у внутрішньому чемпіонаті. Друге місце в регулярній частині. Найскладніший і емоційний сезон з часу мого повернення в «Донбас». І це ж він ще не закінчився…

Олександр КОСТЮК

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також:

Leave a Response