close
Футбол

Олександр Бабич: Хоч з пов’язками, а сезон треба дограти

Александр Бабич: Хоть с повязками, а сезон надо доиграть

У своїй елітної історії клуб з Маріуполя виступав під трьома іменами. Майже чверть століття тому – в 1997-му – він дебютував у вищому вітчизняному дивізіоні під назвою «Металург», в 2002-му «перехрестився» в «Іллічівець», а влітку 2017-го став тезкою рідного міста. За цей час командою керували 14 тренерів.

Читати цю статтю на русском языке

Окремо стоїть Микола Павлов – під його початком азовці провели у чемпіонатах України 296 матчів. Другу й третю сходинки займали Іван Балан та Ілля Близнюк – відповідно 70 та 68 ігор. Але як швидко летить час! Здається, ще зовсім недавно «Маріуполь» очолив Олександр Бабич, а з тих пір пройшло вже два з половиною роки. 41-річний уродженець Алчевська 77 разів виводив команду на матчі Прем’єр-ліги та посунув Балана з Близнюком з займаних позицій.

Стрімке просування Бабича до «маріупольської» сотні перервав коронавірус. Як й у всього людства, на карантині у нього з’явилася можливість зайнятися тим, до чого раніше не доходили руки.

– Чув, ви вирішили підтягнути англійську?

– Є таке.

– І як успіхи?

– У школі мова давалася легше. Багато втрачено та забуто. Зараз разом з дружиною заповнюємо пробіли за допомогою відеоуроків. Виділяємо на це по півгодини в день.

– Гідне проведення часу. Але все одно, нудно ж?

– Не те слово. Вже сил немає сидіти вдома. Ви мене застали у дверях – вирішив поїхати до моря на пробіжку. Дружина, правда, не пускала, але я більше не можу перебувати в чотирьох стінах. Переглянув старі матчі, недавні, а також ті, які не бачив, фільми … Але скільки можна? Я без руху не можу. Люблю швидкість, а тут довелося різко натиснути на гальма …

– До речі, про гальма. У березні ви тричі потрапили під колеса. Двічі – під ВАР та один раз – під коронавірус. Що болючіше?

– Сто відсотків болючіше ВАР.

– Як ви пережили два поспіль «дтп» в Дніпрі?

– Не можу сказати, що я легко відходжу від поразок, але з роками виробив в собі здатність швидко переключатися. Свого роду імунітет. Футбольне життя проходить від гри до гри, і краще дивитися вперед, аніж зациклюватися на минулому. Після першого матчу з «Дніпром-1» я був дуже злий, засмучений, ображений, але довелося піднімати настрій собі й гравцям. Часу засмучуватися у нас не було – через три дні належало грати на кубок з «Альянсом». Хоча зібрати команду на цей поєдинок було вкрай складно. Особливо у психологічному плані. Хлопці були просто вбиті суддівством та тим, що не потрапили до першої шестірки.

– Із Сум вам знову довелося їхати в Дніпро, і знову вас судив Євген Арановський. Тепер, правда, не в поле, а за пультом ВАРа …

– Так, було не просто переключитися. Перш за все внесли корективи з приводу чоловічих єдиноборств – три видалення у першому матчі змусили дути на воду. Гра вийшла зовсім іншою і за великим рахунком рівною. І у нас не було багато моментів, і у суперника. А програли ми через індивідуальні помилки …

– На мій погляд, якщо не було мордобію і зламаних кісток, у футболі не повинно бути ситуацій, коли одинадцять грають проти вісьмох.

– Так все вважають. Але виходить, що жорсткі єдиноборства судді трактують на свій лад. А в нашому випадку ще й чомусь в одну сторону. Повинна бути якась послідовність. А її-то в першому матчі з «Дніпром-1» я не побачив.

– Зла на Арановського не тримаєте?

– Думаю, у нього чомусь виріс зуб на «Маріуполь». З ним ми жодного матчу вдало не зіграли. Але зла, звичайно, не тримаю. Судді такі ж люди, як й ми, і теж помиляються. Але тому й придумали ВАР, щоб мінімізувати ці помилки.

– З Дмитром Михайленком той матч наодинці обговорювали?

– Ні. Але все, скажімо так, були здивовані. У тому числі й головний тренер «Дніпра-1».

– Вихід у півфінал Кубка країни якось компенсував непопадання в першу шестірку?

– Це не той випадок, щоб говорити про компенсації. Адже ми хотіли грати в компанії найсильніших. Хоча, звичайно, настрою додало. Тепер мріємо дійти до фіналу. До того ж у нас є шанс пробитися в Лігу Європи через стикові матчі. Правда, з урахуванням нинішньої ситуації не зовсім зрозуміло, коли ці матчі пройдуть, в якому форматі та чи пройдуть взагалі.

– Ви згодні з тим, що квиток у першу шестірку упустили набагато раніше першої поїздки в Дніпро?

– Згоден. Було багато матчів, де ми втратили очки на рівному місці. Не втримали вірну перемогу над «Карпатами», у компенсований час пропустили гол та задовольнилися нічиєю з «Ворсклою» у Полтаві. Вдома на 92-й хвилині програли 0:1 «Динамо» … Цих очок нам якраз й не вистачило.

– Проблема останніх секунд, про яку ви говорите протягом усього чемпіонату, як і раніше актуальна?

– На жаль. Втрачаємо концентрацію та пропускаємо. Пов’язую це з молодістю команди. Також не вистачає фарту, хоча, звичайно, його треба ще заслужити.

– Коли влітку пішла ціла група провідних гравців, ви припускали зниження результатів?

– Хтось, можливо, цього не розумів, але ми враховували такий варіант. Поки не стабілізується склад помилки неминучі. Але ми вчимося. Набиваємо шишки й вчимося.

– З нинішнім кадровим потенціалом команда може грати краще?

– Навіть не сумніваюся в цьому. Але потрібен час. Під час вимушеної паузи, аналізуючи наші матчі після того, як ми перебудувалися на нову схему, я побачив багато позитивних моментів. Вперше модель 3-4-3 або 3-5-2 ми застосували у матчі-відповіді з голландським АЗ. Так ось, сьогодні команда перебудовується набагато швидше, грамотніше та правильніше. Хлопцям треба адаптуватися до цієї схеми, набити руку. Ось тоді, впевнений, вони будуть грати значно краще і, як наслідок, частіше вигравати.

– Відсутність стабільності – старовинна проблема «Маріуполя». За останні десять років команда тільки один раз видала серію з трьох перемог – з 11 по 19 квітня 2014 року.

– Але ви повинні розуміти, що раптом перемоги не приходять. Потрібні певні умови, сильні виконавці, зіграний склад. У нас немає можливості здійснювати мільйонні трансфери. Доводиться черпати сили з внутрішніх резервів. А вони, повірите, у нас є. Тільки хлопцям, повторюся, потрібен час. Для початку треба до автоматизму освоїти нову модель гри і на перших порах намагатися забити на один гол більше за суперника. В даному напрямку ми зараз й працюємо. Хоча правильніше буде сказати працювали …

– Яким ви бачите подальший сценарій: чемпіонат буде дограний чи ні?

– Дуже б хотілося дограти. Без глядачів, з глядачами, командами й суддями в масках – як завгодно. Головне, щоб все вирішилося по-спортивному.

– У вас та ваших колег буде унікальний досвід – з дивана відразу на поле.

– При такому розкладі дуже багато буде залежати від професіоналізму гравців. Але як би сумлінно вони ні підтримували форму на карантині, без гарної біговій підготовки та спільних тренувань їм буде дуже складно. Думаю, нам дадуть тиждень на підготовку.

– А якщо не дадуть?

– Навіть не уявляю таке. Заспокоює лише те, що усі будуть в рівних умовах.

– Як в команді стоїть фінансове питання?

– Поки все тихо, спокійно. Ми прекрасно розуміємо, яка ситуація в світі, і що потрібно знаходити якийсь компроміс. В першу чергу повинен бути правильно збудований діалог керівництва з гравцями. У кожного футболіста контракт, є і агенти, і адвокати, і юристи. Але ми повинні піти назустріч один одному.

– Думаю, що в цьому делікатному питанні вам буде простіше, оскільки «Маріуполь» та ще «Десна» – українські команди в Прем’єр-лізі. За винятком Джоакима Дава всі говорять однією мовою.

– Так-то воно так. Але ми говоримо про іншу мову – фінансову, а також про правильний діалог. Це вам не англійську підтягувати по відеоурокам.

Едуард КИСЕЛЬОВ

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також:

Leave a Response