close
Футбол

Партитура металу

Партитура металла

Такого давненько не бувало. У протоколі гри «Металіст 1925» – «Динамо» значиться відвідуваність в 16 812 чоловік. І на тому ж тижні першоліговий матч «Металіста» з «Краматорськом» збирає 26 668.

Читати цю статтю на русском языке

Але ж «два Харкова» в одному виді спорту – добре забуте старе. Звичайно, дадуть відповідь вболівальники старшого покоління, згадавши ватерпольну конкуренцію «Динамо» і «Локомотива». «Синьо-білі» пробилися до вищої ліги чемпіонату СРСР, що ведені Давидом Смагоринським. Тоді як «залізничники» обміняли другий дивізіон на перший і стали нарощувати обороти під чуйним керівництвом Віктора Жихарева.

Втім, аналогії на цьому слід закінчити, оскільки тоді грали клуби різних структур, що серйозною мірою залежали від думки своїх союзних відомств. Можливо в ЦС «Динамо» порахували, що два споріднених колективу (Львів та Київ) з однієї республіки – цього більш ніж достатньо. У підсумку «Локо» перехопив ініціативу, та й наявність 50-метрового басейну в пролетарському мікрорайоні Іванівка переважило. У нашому ж футбольному детективі зіткнулися інтереси в взагалі-то приватних інвесторів на місці та «поза».

…Дотепер залишається нерозгаданою ситуація, коли права на колишній «Металіст», вибачте, віджали у Олександра Ярославського. Але те, що не обійшлося без політичного тиску на користь одного з бізнесменів, – тут і до ворожки не ходи. Однак Олександр Владиленович вистояв. Він не кинувся у фехтувальну атаку, а перетерпівши також незрозумілий «карантин» від футбольної діяльності, запропонований йому ну зовсім незалежними інстанціями, повернувся, так би мовити, на поле через парадний вхід. Сумніваєтеся? А ви погляньте на список гравців вже не «Металу», але «Металіста» – того, що без індексів: Фомін і Рибка, Горбунов і Поступаленко, Федорів і Танчик – це не рахуючи настільки ж пристойних легіонерів.

Природно, в першій столиці народ на футбольній хвилі завжди відрізнявся відданістю з дитинства обраній партитурі. Звідси і немислима аудиторія, яку хіба що НСК «Олімпійський» збирає на збірну країни. Та й то не завжди. Нічого не хочу сказати – ту ініціативу, що проявив досвідчений Сергій Стороженко, який, власне, придумав «Металіст 1925» в якості заповнення вакууму, треба зрозуміти з точки зору, передусім, соціальних завдань регіону. Однак на мою обережну версію вболівальники схильні віддати більш гучні голоси Ярославському та його соратникам. Про Євгена Краснікова як його бойового «зама» говорю без натяку – вони були разом, коли прорубали вікно в Європу.

Без гучних заяв, мовляв, ось де справжній «Металіст», а де не дуже – стали професійно вибудовувати міцний каркас. Чесно, мені не відомо, буде Олександр Кучер рулити і в разі підйому в Прем’єр-лігу. Поки він не дає приводів для сумнівів як головний тренер. Та й його колеги, скажімо, Андрій Дикань як відповідальний за голкіперів, теж. Тим часом їх земляки з Валерієм Кривенцовим біля штурвалу теж пасти задніх не мають наміру. Так, рівняння з двома «майже відомими». До речі, у водному поло чоловіча команда майстрів нині виступає як… збірна Харківської області. Зрозуміло, на футбол подібну вивіску не спроектувати. І все ж телекамера наполегливо вихоплює на трибуні Олександра Ярославського в компанії в.о. міського голови Ігоря Терехова. Ну так підтримку влади слід завжди вітати, не роблячи різких висновків щодо симпатій. Адже головне – публіка поспішає на футбол.

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також: