close
Футбол

Принц і жебрак

Один из героев сезона-2020 Серхио Перес останется в Формуле-1, но в следующем году мексиканец будет защищать цвета команды Red Bull. Фото GettyImages
Один из героев сезона-2020 Серхио Перес останется в Формуле-1, но в следующем году мексиканец будет защищать цвета команды Red Bull. Фото GettyImages

Чемпіонат 2020 року показав важливу роль людського фактора в автоспорті. Щоправда, висновки спортивного спрямування довелося робити набагато пізніше, ніж планувалося спочатку, провиною чому інший людський фактор, природа чи збіг обставин.

Читати цю статтю на русском языке

Зрозуміло, що в причинах виникнення коронавірусної інфекції нового типу ми розбиратися не будемо – не наш профіль. А констатувати доведеться лише той факт, що Формула-1 впала в весняно-літню сплячку.

Головна гоночна серія планети повинна була стартувати в середині березня, але COVID-19 змінив плани, тому довелося взяти майже чотиримісячну паузу, яка закінчилася на початку липня. Тривалий простій дозволив зрозуміти, що у нас не буде рекордного сезону, в якому боси Формули-1 збиралися провести 22 Гран-прі! Довелося погодитися з тим, що основною ідеєю року стане проведення чемпіонату світу в будь-якому вигляді: не до жиру – бути б живу…

Не відразу вдалося прийти до настільки непопулярного висновку – все-таки мова йшла про елітний сегмент автоспорту, але поступово почали з’являтися перші контури форс-мажорного сезону. Насамперед, на жаль, йшли неприємні звістки, що стосувалися перенесення і скасування гонок: десь організатори окремо взятих Гран-прі вирішили пропустити 2020 рік, а іноді самі боси Формули-1 ставили тимчасовий хрест на тому чи іншому автодромі. Основною проблемою стали заокеанські баталії, тому вольовим рішенням довелося попрощатися з Канадою, США, Мексикою і Бразилією. Добровільно ж відмовилися від місця в календарі-2020 представники автодромів в дев’яти країнах – це Австралія, В’єтнам, Китай, Нідерланди, Монако, Азербайджан, Франція, Сінгапур та Японія. Взагалі, сумарно довелося скасувати 13 стартів з 22-х!

Змагальний рік, що складається з дев’яти гонок, – це крах, оскільки Формула-1 моментально зіткнулася б з купою позовів від спонсорів, які підписували угоди, маючи на увазі, що буде не менше 15-ті Гран-прі. Саме від цієї «планки» довелося відштовхуватися, коли поступово велися пошуки альтернативних локацій. Повністю графік сезону вдалося сформувати лише наприкінці серпня, коли за спиною залишилася третина дистанції змагання.

Оптимізм, що витав у світі Формули-1, не був порожнім звуком, адже на виході ми отримали 17 гонок, а це говорить про те, що функціонерам вдалося відшукати відразу вісім нових або умовно нових локацій. Головне, що в календар повернулися Німеччина, Португалія і Туреччина, по дві гонки довелося провести в Австрії, Великобританії та Бахрейні, а також додалися два етапи в Італії, де Формула-1 відвідала три містечка: до Монце приєдналися Муджелло та Імола.

По ходу сезону та після фінішу кампанії жодних претензій до організаторів перегонів не було, тому експериментальний сезон більшою мірою задовольнив усіх. Найголовніше, що команди в плані фінансів сильно не постраждали, а єдиний і великий мінус стосувався того, що майже всі гонки проходили без глядачів. Однак і з цим лихом довелося змиритися, прийнявши оновлені правила гри в умовах пандемії.

У будь-якій проблемі треба шукати позитивні моменти? Ось і виникло припущення, що короткий сезон забезпечить інтригу в боротьбі за титул, адже не секрет, що чим коротше змагальна дистанція, тим вище ймовірність непередбачуваної розв’язки… На жаль, оптимізм виявився голим, а реальна інтрига в суперечці за сезонне «золото» виявилася в стані клінічної смерті після сьомого етапу, коли перевага Льюїса Хемілтона над найближчим переслідувачем досягла 47 балів.

Чемпіон 2019 року без особливих проблем дійшов до нової вершини, показавши вражаючу стабільність, знову, як і в попередньому сезоні, завершивши всі старти в очковій зоні (топ-10). А з призової трійки британець випав всього два рази. Перший інцидент стався в стартовій гонці, коли Хемілтон «поцілувався» з Олександром Албоном, за що Льюїс отримав п’ять секунд штрафу. Визнаємо, що постраждав британець справедливо, оскільки саме він був ініціатором аварії. Майбутній чемпіон побачив в Австрії картатий прапор, перебуваючи на другому місці, але в той самий зазор в п’ять секунд увійшли Шарль Леклер і Ландо Норріс, які посунули конкурента на четверту сходинку.

Найневдалішим для Льюїса став восьмий етап в Італії. Британець спокійно їхав до перемоги на «Монце», але виїзд машини безпеки привів до певного збігу обставин. Стюарди вирішили, що тимчасово не можна заїжджати до механіків. Цю інформацію отримали всі пілоти, а проблема Хемілтона полягала в тому, що звістка прийшла за дві секунди до його повороту на піт-лейн. Лідер просто не встиг зреагувати на повідомлення, що формально вважається порушенням. За цей багато в чому випадковий проступок фаворит гонки і всієї першості отримав серйозне покарання – проїзд по піт-лейн з обов’язковою зупинкою на 10 секунд (стоп-енд-гоу). Сумарно це втрата приблизно 40 секунд, які змусили британця зупинитися лише на сьомій позиції.

Ось і прийшов час вирушити до принца і жебрака, які в однойменному романі Марка Твена знайшли спільну мову на ґрунті певних подій. У Формулі-1 питання соціальної нерівності не стоїть, оскільки всі пілоти – люди забезпечені, що також стосується їх сімей. Інша справа, що в плані результатів можна простежити тенденцію «принца і жебрака» всередині окремо взятих команд.

Перший кричущий приклад – чемпіонська бригада Mercedes, де Хемілтон по ходу всього сезону принижував Вальттері Боттаса в плані реальної конкуренції: одинадцять перемог проти двох! Додамо, що також в році, що минає, перемагали Макс Ферстаппен (2), Серхіо Перес (1) і П’єр Гаслі (1).

І ще один критерій наведемо, щоб показати прірву між хлопцями в Mercedes: 347 і 223 бали. Фін взяв лише 64% очок в порівнянні з досягненням напарника. Але не поспішайте називати виступ Вальттері головним провалом сезону, оскільки його відставання – це далеко не катастрофа…

Наприклад, в битві всередині Racing Point Ленс Стролл завоював 60% балів на тлі чудового Переса. У Renault досягнення Естебана Окона – це лише 52% від показника Даніеля Ріккардо, а Албон на машині Red Bull показав 49% всього того, що зробив Ферстаппен. Просуваємося ще нижче, а там видно провал Данили Квята, який напрацював лише на 43% очкових здобутків в порівнянні з лідером AlphaTauri Гаслі. І вишенька на цьому не найсмачнішому торті – провал Себастьяна Феттеля, який взяв 33 очка, а це лише 34% від динаміки Шарля Леклера, що здобув на машині Ferrari 98 балів.

Ось ми і маємо колосальну різницю в результатах всередині шести команд, хоча багато скептиків відчайдушно доводять, що в Формулі-1 все вирішує машина. Так, вона вирішує багато, але далеко не все, що і доводять представлені цифри. Показники пілотів в Haas, Williams і Alfa Romeo порівнювати складно, оскільки ці команди в очкову зону потрапляли лише по великих святах. А реальна конкуренція була тільки в McLaren, де Карлос Сайнс отримав 105 очок, а Норріс – 97, так що тут і насправді скромна різниця – такою вона має бути завжди, але часом і досить часто багато що змінює людський фактор!

Всі представлені бійці, що істотно перевершили своїх напарників, будуть ганятися в наступному сезоні, а під питанням залишався тільки Перес, але прекрасного мексиканця (він став четвертим після великого тріо) днями підписала команда Red Bull. Так що Ферстаппен отримав серйозного конкурента перед стартом наступного сезону, в якому керівники замахнулися на неймовірний рекорд – 23 гонки! Заявка сильна, але багато чого залежатиме від коронавірусної інфекції. Втім, минулу першість ця зараза глобально не зіпсувала, тому є сенс з оптимізмом дивитися в майбутнє.

Іван ЛИНЧЕВСЬКИЙ

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також:

Leave a Response