close
ІталіяФутбол

Так добувають скудетто

«Аталанта» – «Брешия». Руслан Малиновский забил во втором матче кряду. Фото GettyImages
«Аталанта» – «Брешия». Руслан Малиновский забил во втором матче кряду. Фото GettyImages

«Ювентус» навіть при поганій грі набирає очки і збільшує відрив від переслідувачів.

Читати цю статтю на русском языке

У центральному матчі 32-й «джорнати» нелегко було анонсувати фаворита. За «Аталанту» була 11-матчева серія без поразок, в яку, що важливо, входив стовідсотковий результат після рестарту – п’ять перемог з п’яти. Статистика підкріплювалася відмінною грою проти налагодженої хижої атаки команди Джан П’єро Гасперіні зараз важко встояти будь-кому. Вона, ця атака, з лишком компенсує прогалини в обороні.

«Ювентус» вже влітку теж виглядав нормально – досить впевнено переграв чотирьох суперників. Однак все це враження перекреслила поразка в попередньому турі від «Мілана». І справа навіть не в тому, що «б’янконері» програли з 2:0, набагато гірше, що команда Саррі у другому таймі просто розвалилася. Але у «б’янконері» є одна важлива риса, що допомагає їм вже вісім років царювати в Серії А – вміння навіть при поганій грі вигризати результат. Забігаючи вперед, відразу скажемо, що цей козир знову зіграв.

«Ювентус» почав дуже зло, агресивно, в хорошому темпі і притиснув опонентів до їх штрафного. Але цього запалу чомусь вистачило всього хвилин на п’ять. Причому все перевернулося з якоюсь жахливою швидкістю – немов хтось перемкнув тумблер. Домінування гостей за рахунок агресії і високого пресингу було неподільним – десять хвилин господарі не могли вибратися зі своєї половини поля, два-три рази відбирали м’яч і одразу втрачали. Це призвело, згідно з логікою, до голу: Алехандро Гомес з Сапатой удвох «розірвали» всю оборону «Ювентуса».

Чому «Аталанта» не стала добивати суперника, що явно «пливе»– відповідь на це питання, напевно, лежить в області психології. Впевнений, якщо одягнути гравців «Юве» у форму, скажімо, «Брешії» – ох, як їм було погано! А так бергамаскі проявили «повагу» до іменитому опоненту, з-за чого гра вирівнялася і придбала «без зворотній» характер. Гості не дуже-то і хотіли» забивати, а господарі явно «не могли». Так тривало до 55-ї хвилини, коли «Старій Синьйорі» перший раз в цьому матчі пощастило. Черговий навіс Дібали «знайшов» у лівому куті штрафного лікоть Де Рони. Роналдо пальнув з «крапки» без шансів для Голліні.

«Аталанта» кинулася відновлювати статус-кво і для початку знову взяла в свої руки ініціативу. До речі, тут виявилося, що у Гасперіні резерви якісніше, ніж у Саррі. Наставник «оробічі» без остраху замінив лідерів – Ілічіча, Сапату й Гомеса, і Пашалич, Мюріель, Малиновський, що вийшли замість них, внесли в гру свіжий потужний струмінь. У той же час «ротація» Саррі нічого не дала. І Дуглас Коста, і Ігуаїн не тягнули на роль «підсилювачів». Зрештою перевага гостей матеріалізували саме джокери. Мюріель накотив в півколо, а Малиновський, увірвавшись в штрафний, потужно пробив у правий нижній кут.

Бергамаскі напевно довели матч до перемоги, але на 89-й хвилині туринцям знову страшенно підфартило. На цей раз м’яч після пасу Ігуаїна потрапив у руку Мюріеля і в правому куті штрафної площі. Роналдо знову бездоганно виконав пенальті. Формально до П’єро Джакомеллі претензій бути не може, суддя призначив 11-метровий за правилами. Важливий нюанс в тому, що Ігуаїн віддавав передачу… тому, до того ж не під удар і дуже далеко від воріт. Тобто, гольовий загрози не було навіть теоретично. Висловлю в даному випадку, думається, не тільки свою думку: якщо правила перекручують спортивну складову футболу – значить, це погані правила, їх потрібно міняти. Гасперіні з цього приводу висловився більш емоційно: «Так що ж гравцям – руки, чи що, відрізати?!»

Таким ось чином «Ювентус» буквально з нічого придбав одне очко, та ще й покращив своє турнірне становище – збільшив відрив від переслідувачів з семи до восьми балів. Втім, в цьому «заслуга» вже переслідувачів. Вірніше, головного переслідувача, який як раз в 32-му турі це «звання» втратив. Під час вірусної паузи президент «Лаціо» Клаудіо Лотіто був одним з найпалкіших прихильників догравання. Він невпинно виступав із закликами завершити чемпіонат за спортивним принципом і не соромився майже без натяків говорити, що в іншому випадку його команда позбудеться такого вже близького скудетто.

І, можливо, перенапружив футболістів психологічно. «Лаціо» явно не витримав тиск чемпіонської гонки, про що красномовно говорять результати після рестарту: чотири поразки в шести турах, в тому числі три поспіль в останніх. Команду Сімоне Індзагі остаточно зламала поразка від «Мілана» у 30-му турі, після цього вона просто пливе за течією, граючи «як вийде». Вийшли «бублики» в матчах з «Лечче» і «Сассуоло» – просто тому, що суперники билися за результат від першої до останньої хвилини. І не випадково адже «Лаціо» обидва матчі програв, ведучи по ходу в рахунку – байдужість до результату програло «палаючим очам».

Після матчу з «Сассуоло» Сімоне Індзагі виступив з поясненням, намагаючись переконати громадськість, що нічого страшного не відбувається: «Ми маємо недостатньо хорошу форму і пропускаємо м’ячі, які три місяці тому не пропустили б. Головний жаль у тому, що хлопці тренувалися під час карантину, але вже через 10 хвилин після рестарту проблеми посипалися на нас. Лукас Лейва, Катальді, Марушич, Феліпе, Корреа, Адеканьє – у всіх виникли проблеми. А ми думали, що нам доведеться обходитися тільки без Луліча. Нам потрібно набрати ще кілька очок, адже наше скудетто – завоювання путівки в Лігу чемпіонів. Розмови про перемогу в Серії А завжди були перебільшенням, давайте дивитися правді в обличчя». Ну що ж, все зрозуміло: значить, голова клубу – великий «збільшувач», про чемпіонство і не думав. Всі одразу й повірили.

З лігочемпіонською четвіркою все ясно: такі ж «скудетто», як зобразив Індзагі для «Лаціо», вже практично в кишені у «Інтера» і «Аталанти», а справжній титул «Ювентус», швидше за все, не упустить. «Лігоєвроповське» тріо теж, в принципі, визначилося. «Наполі» та «Мілан» зараз у повному порядку, так і «Рома», після деякого спаду, повертається. До того ж у «вовків» є солідний запас очок. Тут важливо, хто піде відразу в груповий турнір, а хто – в кваліфікацію. Боротьба за групу ЛЄ йде між «Міланом» та «Ромою», оскільки у «Наполі», як володаря Кубка Італії, осіння путівка вже є.

Боротьба буде серйозна, оскільки «Наполі» з неї випадати не збирається, що наочно показав матч з «Міланом». У Гаттузи не можна розслабитися, тому «партенопейци» доклали максимум зусиль для перемоги, щоб «підвищитися» в турнірній таблиці. У першому таймі господарі практично безперервно атакували, створили багато моментів (Інсіньє потрапив у штангу, Кальєхон з трьох метрів – у воротаря), завдали 11 ударів по воротах, але витягли з усього цього тільки один гол, та й то курйозний: Інсіньє зі штрафного навісив з 30 метрів, м’яч жодного не зачепив і прилетів прямо до Доннарумми, який від несподіванки відбив «круглого» прямо на ногу Ді Лоренцо. «Мілан» же після героїчного камбека в матчі з «Юве» виглядав втомленим (у тому числі й морально), але героїчно бився і до перерви витиснув максимум з єдиного удару в площину воріт – Ернандес з «накидки» Ребича вліт переправив м’яч у сітку.

Після перерви нічого принципово не змінилося – ну, може, натиск «Наполі» став не таким перманентно потужним. Тим не менше наприкінці години гри у господарів спрацювала «старовинна» зв’язка: Кальєхон прострілив – Мертенс замкнув. Але створити безпечну перевагу в рахунку «адзуррі» не змогли, за що і поплатилися. Бонавентура, який вийшов на заміну, у штрафному майданчику технічно наткнувся на ногу Максимовича, і Кесс’є не менш технічно реалізував пенальті. Нічия стала нагородою «Мілану» за стійкість і характер, а «Наполі» – покаранням за марнотратство в атаці.

Юрій ОКУНЬ

Цифри і факти


  • «Ювентус» не знає гіркоту поразок від «Аталанти» в 31-му матчі поспіль (24 перемоги, сім нічиїх) – це найдовша безпрограшна серія у протистоянні будь-яких двох команд Серії А. Останній раз «оробічі» перемагали «б’янконері» 3 лютого 2001 року в Бергамо – 2:1. А в Турині не вигравали з 8 жовтня 1989-го – 1:0.
  • «Аталанта» повторила клубний рекорд за кількістю перемог в одному чемпіонаті – також 21 була в сезоні-2016/17. «Болонья» вперше пропустила два м’ячі у компенсований до матчу час.
  • Дієго Годін став 18-м автором голу «Інтера» в поточному чемпіонаті – це повторення клубного рекорду за кількістю снайперів, встановленого в сезоні-2007/08. Франческо Капуто повторив бомбардирський рекорд «Сассуоло» по голам в одному чемпіонаті – також 16 було у Доменіко Берарді в сезоні-2013/14. Джакомо Распадорі став першим в історії «Сассуоло» гравцем, який забив у дебютному матчі Серії А.
  • У складі «Аталанти» в нинішньому чемпіонаті три гравці забили 15 м’ячів – Луїс Мур’єль (17), Дуван Сапата (16) та Йосип (15). В історії Серії А раніше був тільки один такий снайперський «тризуб» у «Ювентуса» в сезоні-1951/52 – Йон Хансен (30), Джамп’єро Боніперті (19) і Ермес Муччінеллі (17).
  • Андреа Белотті став третім гравцем «Торіно», наколотивши не менше 15 голів у двох чемпіонатах поспіль (у попередньому було 15), в сезонах-1975/76 і 1976/77 це вдалося відразу двом снайперам – Паоло Пулічі (21 і 16) та Франческо Граціані (15 і 21).

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також:

Leave a Response