close
Інші

Зайвих ваг не буває, ліцензій – теж

Супертяж Дмитрий Чумак полон решимости доказать в Токио, что его цифры на помосте Рио-2016 давно пройденный этап. Фото sport.bigmir.net
Супертяж Дмитрий Чумак полон решимости доказать в Токио, что его цифры на помосте Рио-2016 давно пройденный этап. Фото sport.bigmir.net

Однак українські штангісти прагнуть реалізувати граничну на сьогодні квоту.

Читати цю статтю на русском языке

Важливо підкреслити, що на Олімпіаді-2016 вітчизняна школа «залізної гри» була представлена вісьмома учасниками, які показали в основному солідні результати. Аж до четвертого місця Олександра Пелешенка (вага до 85 кг). Тоді як сьогодні ми говоримо про трьох кандидатів у відборі-2020, але прямі порівняння з Ріо не є коректні. Надто вже різняться принципи кваліфікації та, власне, інші вагові категорії. Розібратися в цьому лабіринті разом з кореспондентом «Спорт-арени» погодився державний тренер з важкої атлетики Кім Ткаченко.

– Найкраще, якщо ви з ходу налякаєте нашого читача якимись жорсткими критеріями, які раніше не застосовувалися…

– Навіщо так похмуро? Скажімо так: вікно можливостей кілька звузилося. Для семи жіночих і семи чоловічих категорій, що входять в олімпійську програму, виділено по 14 позицій. Причому вісім чоловік потрапляє через ранг-лист Міжнародної федерації важкої атлетики (IWF), в чиї ряди, на секундочку, входять 186 країн, і ще п’ять – через континенти. Зрозуміло, що не більше однієї путівки на країну. Ідеальний варіант для енної національної федерації – 4+4. Крім того, атлет повинен виступити за період відбору в шести обов’язкових змаганнях. І тут ще зазначено, скільки стартів так званого «золотого» і «срібного» рівнів. Наше тріо з цими вимогами справляється, однак турніри, що залишилися, пройдуть вже в 2021 році. Доречно підкреслити, що в порівнянні з ситуацією 20-25-річної давності, число держав, які видобувають медалі, зросла в рази – тоді жоден не чув про фаворитів з Індії, Мексики, Колумбії і так далі. Та й США наполегливо повертають високі позиції.

– Про кожного із наших з лідерів поговоримо, але хотілося б зрозуміти, чому Україні виділено так мало квот?

– На жаль, наша частка – дві чоловічі та дві жіночі ліцензії, які належить підтвердити. Тільки тут мова не про українські обмеження як такі. Корективи за рішенням МОК і IWF внесені «у відповідь» на число допінгових випадків. Шість збірних, чиї представники були помічені в 20 і більше таких порушеннях, отримають на Токіо взагалі по 1+1 ліцензії. До речі, серед них Таїланд і п’ять (!) пострадянських держав. Відстежувався час від Ігор-2008 в Пекіні.

– У таких випадках, вибачайте, у мене завжди питання до Всесвітнього антидопінгового агентства: а де і ким зберігалися шукані проби довгих 12 років, і «раптом» вони спливли у вигляді дискваліфікації. Втім, пропоную даний детектив винести за дужки і перейти до ситуації з реальними ліцензіями.

– Почнемо з прекрасної статі. 25-річна Анастасія Лисенко, яка замкнула топ-десятку в Ріо, йде нині шостою в олімпійському реєстрі ваги понад 87 кг. На «Європі» завойовувала «срібло» в Тбілісі-2015 (понад 75 кг), Спліті-2017 (понад 90 кг) і Батумі-2019 (понад 87 кг). У даній категорії Настя посіла п’яте місце і на ЧС-2019 в таїландському місті Паттайя. Колись вона починала в Вугледарі у Володимира Худіна, і вже довгий час її тренує в Одесі досвідчений Юрій Кучинов…

– … який є й головним тренером жіночої збірної України?

– Абсолютно вірно. А продовжуючи тему, то максимально близька до путівки на свою другу Олімпіаду в кар’єрі харків’янка Ірина Деха (тепер її категорія значиться як 76 кг), підопічна Євгена Шилова. У неї також шостий поточний рейтинг. Нагадаю, що на бразильському помості вона стала п’ятою, показавши аналогічний рівень і на торішньому «світі» в Таїланді. Кращим досягненням європейського рангу є «золото» Норвегії-2016 (до 75 кг) як в обох рухах, так і в двоєборстві з сумою 250 кг. Тому 24-річна Деха теж одна з наших серйозних олімпійських надій.

– Відверну вас суто практичним питанням: а де сьогодні наша жіноча команда?

– Готовий влаштувати вам рандеву – дівчата працюють в Конча-Заспі. Природно, з дотриманням всіх карантинних критеріїв. І вони, і їх наставники пройшли тести в триденний термін до заїзду на олімпійську базу. Дев’ять помостів дозволяють витримувати дистанцію між спортсменками. До того ж разом з Юрієм Павловичем на бойовому посту доктор команди Ірина Михайлівна Захарченко.

– Ви сказали «дев’ять». З Лисенко і Дехой зрозуміло, а партнерки націлені на які змагання?

– Відповім на вашу пильну ремарку. Плануючи цей збір, жоден не знав, що прийдешній чемпіонат Європи буде відкладений на невизначений термін. Це стосується і чоловічої збірної, що з’їхалися в Городок Хмельницької області.

– Поки не довелося там побувати, але чув, що це мало не нова Мекка українських штангістів з європейської інфраструктурою?

– У вашому образному порівнянні немає жодного перебільшення! Завдяки ініціативі та залученим коштам президентом Федерації важкої атлетики України Олександром Володимировичем Герегою, там зведено сучасний спорткомплекс «Епіцентр». Наш профільний зал не єдиний, поруч – відмінний ігровий і комфортний у всіх сенсах готель. Там і проводять свої «залізні» будні наші збірники під чуйним керівництвом головного тренера львів’янина Андрія Володимировича Гентоша.

– І в кого ж з мешканців того терема-теремка є прямі шанси в олімпійський Токіо?

– Об’єктивно першим номером є 30-річний Дмитро Чумак, чинний чемпіон Європи-2019 (до 102 кг). До того тріумфу в Батумі він додав четверте місце на таїландському «світі», а також перемогу на Кубку світу в Римі, де повпред Хмельницької області змагався в номінації «109» і видав на-гора 405 кг у двоєборстві. З колишніх регалій Дмитра зазначу світову «бронзу» в Х’юстоні-2015 (тоді до 94 кг), позаторішнє «срібло» в Ашгабаті (до 102 кг), а ще він віце-чемпіон Європи-2017 в Спліті. Готує Чумака наш знаменитий аксакал, заслужений тренер України та СРСР Михайло Маркович Мацьоха, який виховав олімпійського чемпіона Атланти-1996 та срібного медаліста Барселони-1992 Тимура Таймазова.

– За логікою такий лідер, як Чумак, і в олімпійському Ріо мав право розраховувати на п’єдестал?

– Згоден, і він серед конкурентів до 102 кг виглядав переконливо. І все ж, як у нас кажуть, щось не пішло. Обмежився «шісткою», що, до речі, на Олімпіадах цінується завжди. Втім, амбіції і наполегливість як й раніше при ньому. У реєстрі відбору (109 кг) Дмитро п’ятий, і в японській столиці має намір своє слово сказати.

– А чи є на прикметі ще хтось із нашої сильної статі, що здатний зачепитися за ліцензію?

– Через травму коліна не вклався поки в ті необхідні «шість турнірів» 24-річний Володимир Гоза (до 96 кг), до слова, особистий учень Гентоша. Перенесення міжнародних змагань і, власне, Олімпіади по ідеї залишає деякі варіанти поборотися. Характеру йому не позичати, все ж за плечима олімпійський Ріо, де Володя став дев’ятим. Дуже перспективний його молодший брат Богдан, призер європейської першості юніорів.

– Коль ви, Кіме Володимировичу, ще й кандидат педагогічних наук, то не повірю, що в системі підготовки збірної не задіяні спортивні вчені.

– Серйозну і багаторічну допомогу національній збірній надає керівник нашої КНГ, професор кафедри єдиноборств і силових видів спорту НУФВСУ Валентин Григорович Олешко. Як держтренер, розумію, що нам необхідно реально підсилити і наукове забезпечення, і медичне, і технічне. Оскільки за нинішньої світової конкуренції у важкій атлетиці роль надійного тилу постійно зростає.

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також:

Leave a Response