close
Футбол

Знову Англія та інші

Джанлуиджи Доннарумма, Серхио Рамос, Лионель Месси – эта супертройка досталась «ПСЖ» бесплатно. Фото GettyImages
Джанлуиджи Доннарумма, Серхио Рамос, Лионель Месси – эта супертройка досталась «ПСЖ» бесплатно. Фото GettyImages

АПЛ на трансферному ринку як і раніше виглядає в порівнянні з іншими лігами супермаркетом серед магазинів та магазинчиків.

Читати цю статтю на русском языке

  1. І ковід їм дарма
  2. Гроші все ж не головне
  3. Блукаючі суперзірки

І ковід їм дарма

Лідерство клубів АПЛ за витратами на гравців (тут і далі береться літнє трансферне вікно, як більш «продуктивне» і тому більш показове, ніж зимовийе) вже давно вважається справою само собою зрозумілою. Ще в 2003 році англійці відібрали першість у Серії А, що довго «банкувала» до цього, і відтоді нікому його не поступалися. Років десять це лідерство не було беззаперечним, але стало таким з 2014 року, коли АПЛ почала укладати досить жирні контракти з бродкастерами. Щоправда, наприкінці десятих років знову намітилася тенденція до хоча б приблизного підрівнювання переважно зусиллями італійців та іспанців. Влітку 2019-го, останнім доковідним, АПЛ витратила 1,43 мільярда євро, Прімера – 1,35, Серія А – 1,18.

Однак пандемія коронавіруса повернула незаперечне царювання найбагатшій лізі світу. Пов’язано це насамперед з тим, що АПЛ вдалося практично зберегти згадані вище розкішні телеконтракти, тоді як іншим топ-лігам довелося ужатися, а у Франції угода з трансляторами взагалі «накрилася мідним тазом». Не останню роль, звичайно, грає і наявність у ряду англійських клубів вельми заможних власників, готових розщедритися навіть в нинішні непрості часи. Звідси і стабільність: у минулому (вже ковідному!) році гральні витрати АПЛ склали 1,42 мільярда євро, в нинішньому – 1,34. Тобто, майже те ж саме. Для порівняння, ті ж цифри у Серії А – 734 і 571 мільйон євро, у Прімери – 399 і 303, у Бундесліги – 292 і 420, у Ліги 1 – 435 і 400.

Як бачимо, зростання витрат сталося тільки в Німеччині, але німецькі клуби і продавали добре, поповнивши дохідну частину бюджету на 455 мільйонів євро. До речі, за цим показником, на відміну від витрат, англійці лідирували далеко не завжди, але, мабуть, вірусні фактори змусили посилити активність навіть багатеньких «буратін»: зараз АПЛ перша з продажами на 639 мільйонів євро. На другому місці Серія А – 519, треті німці, далі Ліга 1 – 363 та Прімера – 240.

А ось що незмінно супроводжувало домінування англійської Прем’єр-ліги за витратами, так це негативний баланс доходів-витрат. У минуле трансферне вікно він склав 689 мільйонів євро – не рекорд, бувало і за мільярд перевалював. Але тут англійці попереду планети всієї вже навіть не в рази, а на порядок: Прімера пішла «в мінус» на 63 мільйони євро, Серія А – на 52, Ліга 1 – на 37, а Бундесліга, як уже говорилося вище, спрацювала «в плюс».

Гроші все ж не головне

Буває, як стверджував класик, «горе від розуму», а трапляється і «горе від грошей» – про це говорить вже клубний реєстр трансферного вікна, що закрився на початку вересня. Список «розтратників» очолює «Арсенал», який виплатив з клубної каси 165,6 мільйона євро за Бена Вайта (58,5), Мартіна Едегора (35), Аарона Рамсдейла (28), Такехіро Томіясу (18,6), Альберта Локонгу ( 17,5) і Нуно Тавареша (9). Продали «каноніри» тільки Джо Віллока за «тридцятку», тому опинилися попереду всіх і за сумою «мінуса» трансферної діяльності. А зіставлення цих цифр з нинішнім місцем команди в турнірній таблиці неминуче наводить на думку: чи варто було витрачати стільки, та й взагалі щось витрачати, адже все одно гірше б не було, тому що гірше нікуди. Краще б на хорошого тренера розщедрилися.

Взагалі, в минулому році позначилася, а в нинішньому помітно посилилася тенденція до вчинення безкоштовних або малобюджетних угод. Переважна більшість клубів набагато активніше, ніж раніше, шукає відповідних вільних агентів, а також прагне брати гравців в оренду, всіляко уникаючи при цьому опції «обов’язкового викупу». Про це красномовно говорить такий факт: лише 20 відсотків трансферів минулого літа були «повновагими», тобто придбання футболіста за гроші. У доковідний час таких угод було приблизно в два рази більше.

Що цікаво, цим шляхом ідуть навіть ті, у кого грошей кури не клюють, і яскравий приклад тому – «ПСЖ». Влітку в ряди «паріз’єн» влилися Ліонель Мессі, Серхіо Рамос та Джанлуїджі Доннарумма, за яких їх колишні клуби ні отримали ні цента. Вдумайтеся – паризький клуб придбав безкоштовно головну суперзірку світового футболу, а також одного з кращих на сьогоднішній день центрбека і воротаря. Причому навіть не можна сказати, що їх «заманили» якимись надзвичайними грошима. Мессі та Рамосу дали ту ж зарплату, яка у них була б в «Барселоні» і «Реалі» – 35 і 10 мільйонів євро відповідно. І тільки Доннаруммі збільшили «платню» в порівнянні з «міланським» – з 6 до 10 мільйонів. Заплатив же «ПСЖ» «Інтеру» клаусулу за Ашрафа Хакімі (60 мільйонів), «Порту» зовсім небагато за Данило Перейру (16) і віддав сім «лимонів» «Спортінгу» за оренду Нуно Мендеша. І з 83 мільйонами витрат посів восьме місце – при такому-то поповненні!

Слідом за «Арсеналом» в списку «розтратників» розташувався «Манчестер Юнайтед», причому відразу за двома показниками: і за видатками – 140 мільйонів євро, і за негативним сальдо – 110 «лимонів». Покупки «червоних дияволів», принаймні за співвідношенням витрат та імен, можна вважати вдалими. Джейдона Санчо дортмундська «Боруссія» за рік до того не віддала їм же за 100 мільйонів (німці хотіли 120), а тепер погодилася на 85. І неможна сказати, що атакуючий хавбек став гірше – навпаки, піднабрався корисного досвіду. 40 мільйонів за центрбека класу Рафаеля Варана – теж ціна ніяк не захмарна. Ну, а від Кріштіану Роналду, нехай і 36-річного, всього за 15 мільйонів не відмовився б, напевно, жоден клуб.

Третє місце тут посів «Челсі» з 120 мільйонами євро, витраченими на купівлю Ромелу Лукаку (115) і оренду з «Атлетіко» Сауля Ньігеса (5). Але, на відміну від «Арсеналу» і «МЮ», «пенсіонери» добре попрацювали і як продавці, зумівши вийти в прибуток. Позитивний баланс в 2,35 мільйона принесла ґрунтовна і дуже вдала чистка складу: Теммі Абрагам, Курт Зума, Фікайо Томорі, Давидае Дзаппакоста, Віктор Мозес, Темуе Бакайоко, Олів’є Жиру, Кенеді, Емерсон, Миши Батшуйаі – на цих виконавців Томас Тухель явно не розраховував.

«Челсі» став «призером» і по доходах – тільки «срібним», поселившись між «Астон Віллою» (127 мільйонів) і «Лейпцигом» (112). А по прибутку впевнено лідирував «Інтер» (161,05), набагато випередив дортмундську «Боруссію» (62,75) і «Зальцбург» (53,35).

Блукаючі суперзірки

Якщо говорити про персоналії, то трансферне літо-2021, звичайно ж, запам’ятається передусім трансферами двох кращих гравців нинішнього століття. У футбольному середовищі багато років витало просте запитання – скільки коштує Мессі? У «Барселоні» на нього зазвичай відповідали коротко – «анітрохи, бо не продається». І ось виявилося, що це правда: Мессі дійсно анітрохи не коштеє і не продається – він пішов до іншого клубу «просто так», даром.

Причому пішов зі сльозами на очах, тому що йти не хотів. 30 червня закінчився контракт Лео з «Барсою», а новий укласти не вдалося, оскільки каталонський клуб в такому випадку не вписувався в установлену Ла Лігою стелю зарплат. Не допомогло і те, що аргентинець погодився на 50-відсоткове скорочення своєї зарплати, і крім нього істотно просунулися в грошах кілька «сенаторів» команди – все одно «забагато було». А ще більше посунутися ніяк не можна було – заважав встановлений Ла Лігою закон, що захищає як раз права гравців.

У Кріштіану Роналду з «Ювентусом» залишався ще рік контракту. І португалець начебто нікуди не збирався йти. Він вчасно прибув в розташування команди після відпустки, нормально тренувався, в першому турі чемпіонату вийшов на заміну і забив «Удінезі» переможний гол, але взяття воріт відмінили через офсайд. Тому звістка про перехід КріРо у клуб молодості «Манчестер Юнайтед» прозвучало як грім серед ясного неба.

Хоча, якщо міркувати логічно, цього можна було очікувати. Швидше за все клуб і гравець просто втомилися від співпраці. Кріштіану в першу чергу – від постійного тиску. За три роки він взяв участь в 133 матчах, забив 101 м’яч і допоміг «Юве» виграти п’ять трофеїв. Але серед них не було головного, заради якого «бьянконері» заплатили «Реалу» за гравця 100 мільйонів євро, а йому самому відстібали 30-мільйонну зарплату – Кубка чемпіонів. І форварду про це постійно нагадували. А він усвідомив, що не «витягне» команду на таку вершину. І в клубі це усвідомили. Тому й прийняли досить «легку» по грошах пропозицію «МЮ» – 15 мільйонів євро відразу і ще, можливо, «десятка» бонусних. Все одно краще, ніж ще рік платити гравцеві, який втратив мотивацію, величезну зарплату.

Юрій ОКУНЬ

Купуйте електронні версії наших видань

Слідкуйте за нами в Facebook, Instagram і Telegram

Читайте також:

Leave a Response